Справа: № 2а-3015/11 Головуючий у 1-й інстанції: Гуменюк А.І. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
Іменем України
27 лютого 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.
Суддів: Бєлової Л.В.
Гром Л.М.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційними скаргами Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 29.09.2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в м. Києві, Київського міського центру по нарахування та здійсненню соціальних виплат про визнання дій неправомірними та зобов'язання перерахувати пенсію, -
Позивач звернувся з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в м. Києві, Київського міського центру по нарахування та здійсненню соціальних виплат про визнання дій неправомірними та зобов'язання перерахувати пенсію.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 29.09.2011 року позов задоволено.
Не погоджуючись з постановою суду, відповідачі звернулися з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивачу.
Згідно п. 2 ч. 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, інвалідом 2-ї групи, професійне захворювання якого пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Відповідно до ст. 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Частиною 1 ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції, що діяла, на момент виникнення спірних правовідносин, особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами 2 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
Згідно з ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції, що діяла, на момент виникнення спірних правовідносин, в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів 2 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Стаття 48 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що інвалідам 2-ї групи інвалідності виплачується щорічна допомога на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.
Позивач має право на одержання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірах визначеними ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Всупереч ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»позивачу щорічна допомога на оздоровлення виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562.
З огляду на те, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 та від 28.05.2008 року № 530 позивачу не правомірно виплачували щорічну допомогу на оздоровлення, основна та додаткова пенсія в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 48, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що доводи викладені в апеляційних скаргах відповідача не знайшли свого підтвердження, постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому скасуванню не підлягає.
Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України, ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає, як така, що постановлена за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції в справах, розгляд яких передбачено п. 2 ч. 1 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 160, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України суд,
Апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації - залишити без задоволення.
Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 29.09.2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.
Судді: Бєлова Л.В.
Гром Л.М.
Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.
Судді: Бєлова Л.В.
Гром Л.М.