04.04.2014 р. Справа № 914/283/14
За позовом: Управління житлово-комунального господарства і будівництва Трускавецької міської ради, м. Трускавець Львівської області
До відповідача: Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів «Трускавецькурорт», м. Трускавець Львівської області
Про спонукання до укладення договору.
Суддя Березяк Н.Є
Секретар судового засідання Маїк С.Б.
В судове засідання з'явились:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Дякон Б.Р. - представник
Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.
Суть спору: Подано позов Управлінням житлово-комунального господарства і будівництва Трускавецької міської ради до відповідача: Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів «Трускавецькурорт» про спонукання до укладення договору.
Ухвалою суду від 31.01.14 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 17.02.14 р.
Причини відкладення розгляду справи було викладено в попередніх ухвалах господарського суду Львівської області.
Позивач у судове засідання явки повноважного представника не забезпечив, однак на адресу суду 02.04.14 р. подав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, з врахуванням його доводів, викладених в попередніх судових засіданнях.
Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на ті обставини, що пайова участь полягає у перерахуванні замовником коштів саме до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію, що здійснити неможливо, а також той факт, що обов'язок замовника будівництва взяти участь у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, в силу ст. 607 ЦК України, є припиненим, також зазначає, що ЗАТ «Трускавецькурорт» не здійснювало забудови земельної ділянки, а лише провело реконструкцію існуючих, належних товариству об'єктів будівництва. Крім того, відповідач вказує, що відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України № 507 від 17.08.00 р., об'єкти, реконструкцію яких здійснило товариством належать до об'єктів інженерної інфраструктури, а саме до об'єктів енергетики, це свідчить про те, що Відповідач, як замовник реконструкції цих об'єктів, не залучався до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.
В судовому завданні 04.04.2014 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ті обставини, що Закрите акціонерне товариство Лікувально-оздоровчих закладів «Трускавецькурорт» здійснив реконструкцію електропостачання спального корпусу № 1 санаторію «Каштан» на майдані Кобзаря, 1 у м. Трускавець, що підтверджується поданою інспекцією ДАБК у Львівській області декларацією про готовність об'єкта до експлуатації від 22.03.2012 року.
Як вбачається з пояснення Позивача № 199 від 31.03.14 р., що згідно ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» на Відповідача покладено обов'язок подати звернення щодо укладення договору про пайову участь, однак свого зобов'язання відповідач не виконав, що стало підставою звернення з позовом про спонукання до укладення договору в судовому порядку.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані і не підлягають до задоволення.
При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:
Як зазначено у ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 1 ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
Виходячи із вищезазначеного, суд вважає що спонукання до укладення договору можливе лише тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов'язаною укласти договір через пряму вказівку закону або на підставі обов'язкового для виконання акта планування, у тому числі державного замовлення, яке видано компетентним органом.
Позивач, в обґрунтування заявлених вимог, посилається на обов'язковість укладення договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури на підставі ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та рішення Трускавецької міської ради № 176 від 26.07.2011 року, яким затверджено типову форму договору та встановлено порядок залучення та встановлення розміру пайової участі.
Відповідно до ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті .
Договір про пайову участь укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення засновника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію (ст. 40 Закону).
Згідно Закону, забудова території здійснюється шляхом розміщення об'єкта будівництва, а обов'язок взяти участь у створені і розвитку інженерно-транспортної інфраструктури населеного пункту виникає лише у замовників, які мають намір здійснити нове будівництво чи ремонт існуючих об'єктів.
Як вбачається з матеріалів справи Відповідач не здійснював нового будівництва, забудови земельної ділянки, а лише провів реконструкцію існуючих, належних товариству об'єктів інфраструктури.
Як вбачається з тексту позовної заяви, враховуючи ухилення відповідача від укладення передбаченого Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Трускавець (типовій формі), затвердженій рішенням Трускавецької міської ради № 176 від 26.07.2011 року «Про затвердження Положення про порядок залучення та встановлення розміру пайової участі (внеску) фізичних та юридичних осіб у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Трускавець».
Проте, вимоги позивача необґрунтовані і не підлягають до задоволення з огляду на наступне:
Норма ч. 9 ст. 40 Закону, відповідно до якої, договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію, у взаємозв'язку з нормою ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України, встановлює обов'язок укладення договору лише для органу місцевого самоврядування, за наявності для цього підстави - звернення замовника про його укладення.
Також ця норма встановлює період у часі, коли орган місцевого самоврядування повинен укласти цей договір, а саме, з дня реєстрації звернення замовника про його укладення і до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
Відповідно до ч. 2 ст. 40 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населенному пункті, зобов'язаний взяти участь у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населенного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Положення ч. 4 ст. 40 Закону, встановлюють, що до пайової участі у розвитку інфраструктури населенного пункту не залучаються замовники, зокрема у разі будівництва об'єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об'єкти енергетики, зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу).
ЗАТ «Трускавецькурорт» було здійснено реконструкцію електропостачання спального корпусу № 1 санаторію «Каштан» на майдані Кобзаря, 1 у м. Трускавці, Львівської області. Реконструкція включала заміну кабельних ліній електропередач, реконструкцію будівлі електричної трансформаторної підстанції, заміну трансформаторів та інше.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про електроенергетику», об'єктами електроенергетики є електрична станція (крім ядерної частини атомної електричної станції), електрична підстанція, електрична мережа, підключені до об'єднаної енергетичної системи України, а також котельня, підключена до магістральної теплової мережі, магістральна теплова мережа.
Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України № 507 від 17.08.00 р., магістральні електричні лінії (повітряні та підземні) високої напруги або електричні розподільні лінії середньої напруги, а також трансформаторні станції, підстанції, опори належать до класу 2214 «Магістральні лінії електропередачі» групи 221 «Магістральні трубопроводи, комунікації та лінії електропередачі» підрозділу 22 «Трубопроводи, комунікації та лінії електропередачі» розділу 2 «Інженерні споруди» класифікатора.
Таким чином, об'єкти, реконструкцію яких здійснило товариство належать до об'єктів інженерної інфраструктури, а сааме, до об'єктів енергетики.
Зазначене свідчить про те, що ЗАТ «Трускавецькурорт», як замовник реконструкції цих об'єктів, на підставі п. 9 ч. 4 ст. 40 Закону, не залучається до пайової участі у розвитку інфраструктури населенного пункту. Тобто, Закон не встановлює для товариства обов'язку взятии пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Як вбачається з матеріалів справи, 22 грудня 2011 року Інспекцією ДАБК у Львівській області було зареєстровано подану Товариством декларацію про готовність до експлуатації об'єкта «реконструкція електропостачання спального корпусу № 1 санаторію «Каштан» на майдані Кобзаря, 1 у м. Трускавці, Львівської області», що в силу ч. 5 ст. 39 Закону, є прийняттям його до експлуатації.
З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача щодо зобов'язання до укладення договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Трускавця є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення, оскільки, ТОВ "Трускавецьінвест" підпадає під дію п. 8 ч. 4 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а отже звільнений від сплати пайової участі у розвитку інфраструктури населенного пункту.
Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати залишити за позивачем.
З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, суд прийшов до висновку, що позов не обґрунтований і не підлягає до задоволення.
Керуючись 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34, 43,49,69,82,84,85 ГПК України, суд , -
1. В задоволенні позову Управління житлово-комунального господарства і будівництва Трускавецької міської ради до Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів «Трускавецькурорт» про спонукання до укладення договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Трускавця відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду .
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 08.04.14 р.
Суддя Березяк Н.Є.