83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
02.04.2014 Справа № 905/702/14
Господарський суд Донецької області у складі судді Сич Ю.В.
при секретарі судового засідання Щитовій Л.М., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України», м.Київ (ідентифікаційний код 37243279)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднання ВЕК», м.Донецьк (ідентифікаційний код 32091916)
про стягнення 189552,01грн.
за участю представників:
від позивача: Половінкін О.В. за довіреністю №104 від 13.03.2014р.,
від відповідача: не з'явився.
В судовому засіданні 11.03.2014р.
оголошено перерву до 26.03.2014р.,
26.03.2014р. оголошено перерву до
02.04.2014р.
на підставі ст. 77 Господарського
процесуального кодексу України.
Позивач, Публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України», м.Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднання ВЕК», м.Донецьк про стягнення 189552,01грн.
Ухвалою від 05.12.2014р. зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/702/14, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на завищення відповідачем вартості виконаних робіт на суму 189552,01грн. за договором про закупівлю робіт №84 від 11.02.2011р., встановленого в ході ревізії Державної фінансової інспекції України фінансово-господарської діяльності підприємства позивача, у зв'язку із чим, у позивача виникли підстави вимагати повернення безпідставно отриманих грошових коштів.
На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договору про закупівлю робіт №84 від 11.10.2011р., додатків до договору №1, №2, №3, №4 додаткової угоди №1 від 30.12.2011р. до договору, актів приймання виконаних будівельних робіт №1 за грудень 2011р., № за березень 2012р., довідок про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2011р., за березень 2012р., акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2012р. по 10.09.2012р. листа від 31.07.2013р., довідки №07-18/018 від 01.04.2013р., довідки від 01.04.2013р., актів контрольного обстеження виконаних робіт, акту від 10.04.2013р., листів №130-2-12/3456 від 27.08.2013р., №130-2-2141/2-12/4638 від 15.11.2013р. та доказів їх направлення, листів №07-14/1028 від 07.10.2013р.
Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 526, 1212 Цивільного кодексу України, ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, ст. 193, Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 27, 54-57, 64 Господарського процесуального кодексу України.
24.02.2014р. позивачем надано клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб без самостійних вимог на стороні позивача Державну фінансову інспекцію в Донецькій області та Державну фінансову інспекцію в Кіровоградській області на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України.
В обґрунтування вищевказаного клопотання позивач посилається на те, що в разі визнання вимог позивача щодо стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів незаконними, то відповідно вимоги Держфінінспекції України до позивача щодо стягнення з відповідача даних коштів також є незаконними, а дії Державної фінансової інспекції в Донецькій області та Державної фінансової інспекції в Кіровоградській області протиправними.
Розглянувши вищевказане клопотання, господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.
У вирішенні відповідного питання щодо наявності юридичного інтересу у третьої особи суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.
Враховуючи всі обставини справи та доводи позивача, суд дійшов висновку про відсутність обставин, які можуть змінити або позбавити певних прав Державну фінансову інспекцію в Донецькій області та Державну фінансову інспекцію в Кіровоградській області у результаті винесеного рішення. Посилання позивача на той факт, що визнання господарським судом вимог позивача незаконними матиме наслідком і визнання незаконними дій вищенаведених фінансових інспекцій, суд вважає помилковим, оскільки судом не встановлено наявності юридичного інтересу фінансових інспекцій у зазначеній справі та правовідносини, що склалися за встановлених судом обставин між сторонами та фінансовими інспекціями носять публічно-правовий характер, що виключає в силу приписів ст. 12 Господарського процесуального кодексу України надання господарським судом оцінки діям фінансових інспекцій.
Таким чином, клопотання позивача про залучення до участі у справі третіх осіб без самостійних вимог на стороні позивача Державну фінансову інспекцію в Донецькій області та Державну фінансову інспекцію в Кіровоградській області не підлягає задоволенню.
06.03.2014р. відповідачем надано відзив на позовну заяву, за яким зазначено, що останній не визнає позовних вимог та посилається на те, що акт був складений у двох примірниках і підписаний з двох сторін, при підписанні даного акту заперечень з другої сторони не було.
24.03.2014р. відповідачем надано письмові пояснення, за якими зазначено, що у позивача не має права вимагати захисту у суду, так як відповідач права позивача не порушував. Також зазначив, що у позовній заяві відсутній предмет спору.
Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського-процесуального кодексу України.
Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.
Під час судового розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням та заслухавши представників сторін, суд встановив:
11.10.2011р. між Державним підприємством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Об'єднання «Век» (підрядник) укладено договір про закупівлю робіт №84 (далі - Договір), за умовами якого підрядник зобов'язується провести ремонт під'їзних колій та дорожнього покриття на об'єктах (філіях) замовника (далі - ремонтні роботи) відповідно до проектно-кошторисної документації та умов договору і здати їх замовнику у встановлений строк, а замовник зобов'язується прийняти від підрядника виконані роботи та оплатити їх відповідно до умов договору (п.1.1. Договору).
За п.1.3. Договору склад та обсяги робіт, які будуть виконуватися за даним договором, визначаються проектно-кошторисною документацією, що є невід'ємною частиною договору.
Договір підписано уповноваженими представниками сторін з прикладанням печатки підприємств, без складання протоколу розбіжностей. Сторони не надали суду доказів в підтвердження визнання договору недійсним у судовому порядку.
Відповідно до п.15.1. Договору в редакції Додаткової угоди №1 від 30.12.2011р. до нього цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31 березня 2012 року, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
Загальна вартість цього договору становить 36141073,20грн. у тому числі ПДВ - 6023512.20грн. (п.3.1. Договору).
За п.2 Додатковою угодою №1 від 30.12.2011р. до Договору обсяги предмету закупівлі за цією додатковою угодою становлять від 20 відсотків від загальної вартості (ціни), визначеної у п.3.1. договору, що складає 7228214,64грн., в тому числі ПДВ 1204702,44грн.
Відповідно до п.9.1. Договору приймання-передача виконаних робіт буде здійснюватися відповідно до вимог загальних умов та інших нормативних актів, які регламентують прийняття закінчених об'єктів в експлуатацію.
За п.9.4. Договору передача виконаних підрядних робіт підрядником і їх приймання замовником здійснюється шляхом підписання акту приймання-передачі виконаних підрядних робіт (КБ-2В).
Між сторонами Договору у встановленому ним порядку підписано акти приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в №1 за грудень 2011р. на суму 777336,00грн., №1 за березень 2012р. на суму 3275984,40грн., №1 за березень 2012р. на суму 3049892,40грн., №1 за грудень 2011р. на суму 1461006,00грн., що разом становить 8564218,80грн. та відповідні довідки про вартість виконаних робіт за формою №КБ-3, які містять посилання на Договір.
Як зазначає позивач, останній перерахував за виконані роботи грошові кошти за Договором.
У період за серпень-грудень 2010р., 2011-2012 роки та завершений звітний період 2013року. Державною фінансовою інспекцією України проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України», за результатами ревізії складено акт №07-22/34 від 22.05.2013р.
В ході ревізії було встановлено: порушення п.3.2.7 ДБН Д.1.1-2000, ч.1 ст.9 Закону України №996 до актів КБ-2в за грудень 2011 року ТОВ «Об'єднання ВЕК» було включено витрати на роботу машин і механізмів, автомобілів бортових вантажепід'ємністю до 8 тон на суму 9572,78грн. та машини для підбивки шпал з пневматичними підбійками на суму 1097,71грн., використання яких не підтверджено первинними документами, внаслідок чого філії завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 19670,49грн.; на порушення п.3.1.10, 3.2.7 ДБН Д.1-1-2000, ч.1 ст. 9 Закону України №996 до актів КБ-2в ТОВ «Об'єднання ВЕК» (договір №84 від 11.10.2011р. №84) до вартості робіт з ремонту під'їзних колій та дорожнього покриття елеватора за договором №84 від 11.10.2011р. включено витрати по роботі машин і механізмів (електростанції пересувної, верстату рейкосвердловини і рельсорізного), при відсутності підтверджуючих документів на загальну суму 43410,38грн., в порушення п.3.1.10, 3.2.3.1 ДБН Д.1.1-2000, ч.1 ст. 9 Закону України №996 встановлено завищення в актах КБ-2в фактично виконаних робіт та завищення вартості використаних матеріальних ресурсів, зокрема, завищення робіт із розробки ґрунту вручну - 2,8куб.м, виправки стрілочного переводу перед здачею в постійну експлуатацію на дерев'яних брусах - 2 переводи, виправки колії на дерев'яних шпалах перездачею в постійну експлуатацію на щебеневому балансі - 1730куб.м щебеню, суцільна заміна вручну дерев'яних брусів стрілочних переводів - 26,6куб.м, на загальну суму 63569,19грн., внаслідок чого філії завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 106979,57грн.; на порушення п.п.3.1.10 та 3.2.3.1 ДБН Д.1.1-2000, ч.1 ст. 9 Закону України №996 внаслідок включення ТОВ «Об'єднання ВЕК» до акту приймання-виконаних будівельних робіт ф.КБ-2в за березень 2012 року завищення обсягів з ремонту під'їзних колій та дорожнього покриття, які фактично не виконані, філією зайво сплачено коштів, за проведенні ремонтні роботи згідно з договором від 11.10.2011р. №84, на загальну суму 33986,88грн., внаслідок чого філії завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 33986,88грн.; в порушення п.3.1.10, 3.2.3.1 ДБН Д.1.1-2000, ч.1 ст. 9 Закону України №996 встановлено завищення в актах КБ-2в фактично виконаних робіт та завищення вартості використаних матеріальних ресурсів, зокрема завищення робіт із розробки ґрунту завищення вартості виконаних ТОВ «Об'єднання ВЕК» робіт на суму 28915,07грн., чим порушено вимоги п.3.3.10.1. ДБН Д.1.1.-1-2000 внаслідок чого філії завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 28915,00грн.
01.04.2013р. Державною фінансовою інспекцією в Донецькій області проведено зустрічну звірку в ТОВ «Об'єднання ВЕК» з метою документального підтвердження виду, обсягу операцій та розрахунків з ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України», з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку з 01.08.2010р. по 31.01.2013р., в ході якої з'ясовано, що: зайві витрати на роботу машини і механізмів (електростанції пересувного, верстату рейкосвердлувального і рельсорозрізного) складають в загальній сумі 43410,38грн., що є недотриманням п.1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»; по об'єкту філія ПАТ «ДПЗКУ» «Легендарненський елеватор» включені витрати та розробку ґрунту вручну та вартість матеріалів, які фактично не використані на вказані роботи на загальну суму 63569,19грн., в т.ч. розробка ґрунту вручну - 11391,58грн.; в акти КБ-2В за об'єктом філії ПАТ «ДПЗКУ» «Оленівський КХП» включені витрати на роботу машин і механізмів автомобілів бортових вантажопід'їмністю до 8 тон на суму 9572,78грн. та машини для підбивки шпал з пневматичнии підбійками на суму 10097,71грн., використання, яких не підтверджено первинними документами.
10.04.2013р. Державною фінансовою інспекцією в Кіровоградській області проведено ревізію правильності визначення вартості робіт та контрольного обміру на виконання робіт по об'єкту «Улаштування під'їздних колій філії ПАТ «ДПЗКУ» «Хлібна база №78», виконаних підрядником ТОВ «Об'єднання ВЕК» для замовника ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України». Відповідно до акту від 10.04.2013р. вказаною ревізією встановлено, що при розрахунку вартості робіт був застосований необґрунтовано до акту виконаних робіт за грудень 2011р. коефіцієнт к=1,15, включено завищення витрати праці робітників-будівельників та робітників, що обслуговують машини, що призвело до завищення вартості виконаних робіт на суму 18034,80грн. в т.ч. ПДВ; до акту виконаних робіт за грудень 2011р. включено вартість залізобетонних шпал в кількості 20шт, так як на відрізку залізничної колії довжиною 12,5м.п.(в ангарі) залізобетонні шпали не укладалися та роботи з баластування колії на залізобетонних шпалах не проводилися, чим порушено п.3.3.10.1 ДБН Д.1.1.-1-2000 «Правила визначення вартості будівництва» та призвело до завищення вартості виконаних робіт на суму 10880,27грн. в т.ч. ПДВ.
Державною фінансовою інспекцією України пред'явлено позивачу вимогу про усунення порушень та недоліків №07-14/826 від 31.07.2013р., де серед іншого, позивачу належить вжити заходи по відшкодуванню до державного бюджету зайво перерахованої суми ТОВ «Об'єднання ВЕК» у розмірі 189552,01грн.
Позивач звернувся до відповідача з претензією №130-2-12/3456 від 27.08.2013р., в якій, посилаючись на факти, які зазначені в акті №07-22/34 від 22.05.2013р., просить відповідача укласти з позивачем додаткову угоду до договору №84 від 11.10.2011р. про зменшення вартості робіт та перерахувати останньому суму завищення вартості робіт, яка складає 189552,01грн.
07.10.2013р. позивачем від відповідача отримано відповідь на претензію, за якою зазначено, що додаткову угоду до Договору відповідач не може підписати, так як фактично втрачає суму 189552,01грн. без поважних на те причин.
Предмет позовних вимог - стягнення на підставі ст. ст. 526, 1212 Цивільного кодексу України з відповідача на користь позивача грошових котів у розмірі 189552,01грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» N 2939-XII від 26.01.1993 року (із змінами та доповненнями) головним завданням органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.
За приписами ст. 15 вказаного Закону законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюється.
Відповідно до вимог діючого законодавства України акти перевірок, що здійснюються органами державного фінансового контролю, можуть використовуватися тільки для обґрунтування вимог відповідного контролюючого органу, за умови прийняття за ними рішення про застосування фінансових санкцій.
Довідка органу державного фінансового контролю чи акт перевірки може бути підставою для вчинення відповідних процесуальних дій посадовими особами (зокрема - пред'явлення відповідного позову до суду), однак не позбавляє відповідну особу процесуального обов'язку доводити свої вимоги належними та допустимими доказами.
Відповідно статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).
Відповідно до приписів частин 1, 2 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається (частина 3 статті 632 Цивільного кодексу України).
Згідно статті 843 Цивільного кодексу України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
У даному випадку правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі договору підряду, у якому сторони вільно на власний розсуд визначили обсяг робіт, що підлягають виконанню, їх вартість, порядок прийняття робіт.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до положень ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).
Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника (ч. 3 ст.853 ЦК України).
На відповідача на підставі Договору був покладений обов'язок щодо виконання певного виду робіт, який виконаний відповідачем, що підтверджується відповідними актами виконаних будівельних робіт. Зокрема, замовник, підписавши акти без заперечень, прийняв роботу, виконану підрядником відповідно до Договору, не виявивши при прийнятті допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків, у подальшому позивач не звертався до відповідача з листами, вимогами, не складав акти, що свідчили б про факт виконання робіт неналежної якості або невідповідність обсягу робіт фактично виконаного та заактованого.
Як встановлено судом, позивач повністю оплатив вартість виконаних відповідачем робіт.
Довідка Державної фінансової інспекції в Донецькій області №07-18/018 від 01.04.2013р., акт Державної фінансової інспекції в Кіровоградській області від 10.04.2013р., акт Державної фінансової інспекції України від №07-22/34 від 22.05.2013р., не можуть впливати на умови укладеного між сторонами Договору, обмежувати права і обов'язки сторін з приводу виконання зобов'язань за договором підряду і змінювати його умови, а також безпосередньо не може свідчити про порушення відповідачем зобов'язань за зазначеним договором, за відсутності інших доказів наведеного в акті порушення.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
У даному випадку факти, які наведені у акті, не доведені будь-якими належними та допустимими доказами у справі.
Ніяких доказів відхилень від вартості або обсягу обумовлених договором виконаних відповідачем робіт та матеріалів, позивачем не представлено, перераховані позивачем кошти відповідають вартості прийнятих без заперечень робіт.
В якості правової підстави заявлених позовних вимог позивач посилається на ст.1212 ЦК України.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Аналіз указаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1/ набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2/ відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
Оскільки між сторонами у справі було укладено договір про закупівлю робіт, а кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримано останнім як оплату виконаних за договором робіт, то такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому не може бути витребувано відповідно до положень ст. 1212 ЦК України як безпідставне збагачення.
Таким чином, посилання позивача на зазначену норму цивільного законодавства як на правову підставу позовних вимог, є неправомірним.
Така ж правова позиція міститься у постанові Верховного суду України у справі №5006/18/13/2012 від 22.01.2013року,а за приписами ст.11128 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.
Суд, виходячи з того, що факт виконання сторонами умов Договору підтверджено відповідними доказами у справі, правовідносини у сторін виникли саме на підставі виконаного сторонами договору і закінчення строку виконання сторонами їх договірних зобов'язань не змінює правової природи договірних зобов'язальних правовідносин, на підставі яких позивачем були перераховані відповідачу грошові кошти, акт Державної фінансової інспекції не є ані первинним документом, ані висновком експертизи на підтвердження того, що роботи виконані неякісно або не в повному обсязі, завищення вартості таких робіт, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними належними доказами у справі, а тому у їх задоволенні слід відмовити.
У відповідності до ст.49 ГПК України, оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 11, 525, 526, 530, 627, 629, 632, 837, 839, 843, 1212 Цивільного кодексу України; ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України», м.Київ до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднання ВЕК», м.Донецьк про стягнення 189552,01грн.
У судовому засіданні 02.04.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано 07.04.2014р.
Суддя Ю.В. Сич