01 квітня 2014 року 810/4869/13-а
Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О.,
розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу
за позовом Білоцерківської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення податкового боргу,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Київській області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у розмірі 2065,29
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача наявний податковий борг зі сплати суми єдиного податку та пені у сумі 2065,29 грн. Вказана заборгованість утворилась у зв'язку з несплатою відповідачем єдиного податку з фізичних осіб та пені, яка вказана у довідці Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 28.02.2013 №622/10/19-036. Проте, оскільки вжиті податковим органом заходи не призвели до погашення даної заборгованості наявні підстави для стягнення даного боргу у судовому порядку.
Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 03.03.2014 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 01.04.2014.
У судове засідання, призначене на 1 квітня 2014 року, сторони повідомлені належним чином, про що свідчить розписка представника позивача від податкового органу від 05.03.2014 року, та зворотне повідомлення від відповідача, який отримав ухвалу суду від 03.03.2014 особисто-10.03.2014, (штрих-код 0113317752031) в судове засідання не з'явились.
З метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин представник позивача надав клопотання від 01.04.2014 в якому просить долучити копії наступних документів: свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, сторінки паспорту відповідача, довідку Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів про взяття на облік платника податків, довідку про наявні рахунки, довідку про заборгованість, довідку до заяви, заяву про застосування спрощеної системи оподаткування, свідоцтво про сплату єдиного податку, рішення Білоцерківської міської ради Київської області від 12.01.2014 №467-18-VI, корінець першої та другої податкових вимог, витяг із зворотного боку КОР платника податків.
Від відповідача будь-яких заяв або клопотань про відкладення судового засідання або про причини неприбуття до суду, письмових заперечень або пояснень не надходило.
Відповіднодо ч.4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач зареєстрований державним реєстратором виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області 13.01.2009 року, про що в журналі обліку реєстраційних справ вчинено запис №2 353 0000 020197. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку у Білоцерківській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області. У відповідача утворилась заборгованість перед бюджетом зі сплати єдиного податку та пені.
Згідно з п.п.14.1 175 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий борг-сума узгодженого грошового зобов'язання, але не сплачено платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня , нарахована на суму такого грошового зобов'язання , не сплачених у встановлені законом строки. Оскільки, відповідачем не було сплачено заборгованість у встановлені строки, позивачм було нараховано пеню.
Таким чином, згідно з довідкою Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 28.08.2013 року №622/10/19-036/1 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 має податковий борг з єдиного податку за січень - серпень 2013 року в сумі 2 065, 29 грн.
Податковим органом було надіслано на адресу відповідача дві податкові вимоги. Вимога від 27.07.2009 № 1/2509 (вручено відповідачу 27.07.2009, про що свідчать підпис відповідача на корінці податкової вимоги) та вимога від 02.09.2009 №2/2929 (отримано відповідачем особисто 02.09.2009, про що свідчить підпис відповідача). Податкові вимоги відповідачем не оскаржувались. Оскільки відповідачем у самостійному порядку сума заборгованості у розмірі 2065, 29 грн. не була сплачена, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Починаючи з 01.01.2011 до спірних правовідносин застосовуються приписи Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 291.2 статі 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Згідно з пунктом 291.4 статті 291 Податкового кодексу України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:
1) перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 150000 гривень;
2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень.
Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005). Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для третьої групи;
3) третя група - фізичні особи - підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 20 осіб;обсяг доходу не перевищує 3000000 гривень;
4) четверта група - юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: середньооблікова кількість працівників не перевищує 50 осіб; обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень.
Відповідач належить до II групи платників єдиного податку за ставкою 20 відсотків, що підтверджується належним чином засвідченою копією заяви відповідача про застосування спрощеної системи оподаткування.
Позивачем до суду було надано рішення Білоцерківської міської ради Київської області від 12 січня 2012 № 467/1/ VI "Про встановлення фіксованої ставки єдиного податку для фізичних осіб-підприємців" відповідно до якого для другої групи платників єдиного податку - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень-20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Пунктом 294.1 статті 294 Податкового кодексу України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої групи є календарний рік. Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку другої - четвертої груп є календарний квартал.
Відповідно до пункту 295.1 статті 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.
У разі якщо сільська, селищна або міська рада приймає рішення щодо зміни раніше встановлених ставок єдиного податку, єдиний податок сплачується за такими ставками у порядку та строки, визначені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 295.2 Податкового кодексу України нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється органами державної податкової служби на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.
Пунктом 295.3 Податкового кодексу України визначено, що платники єдиного податку третьої і четвертої груп сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.
Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно з пунктом 54.2 статті 54 Податкового кодексу України грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.
Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 59.1 статі 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.
Право органів податкової служби звертатись до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини передбачене підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового Кодексу України.
Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового Кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника шляхом стягнення коштів, які перебувають у власності, а вразі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
За наведених обставин та за відсутності заперечень щодо позову зі сторони відповідача, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню: відповідач є суб'єктом оподаткування єдиним податком, ставка податку, податкова база, а також сума податкового зобов'язання, що належить до сплати податковим органом визначені правомірно і правильно.
Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтвердженні судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 - фізичної особи-підприємця (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) до Державного бюджету України податковий борг в сумі 2 065 (дві тисячі шістдесят п'ять) грн. 29 коп.
3. Копію постанови направити сторонам.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Терлецька О.О.