Україна
Донецький окружний адміністративний суд
07 квітня 2014 р. Справа №805/3503/14
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 12 год. 45 хв.
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Лазарєва В.В
за участю секретаря судового засідання Кан О.А.
представників позивача Загрядського А.А.
представника третьої особи Іващенка Д.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку адміністративну справу за позовною державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» до відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державна податкова інспекція у Калінінському районі міста Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання дій протиправними, скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії,-
У березні 2014 року державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» (далі - ДП «ДВЕК») звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку (далі - ВДВС), третя особа, яка не заявляє самостійних вимого на предмет спору на стороні відповідача Державна податкова інспекція у Калінінському районі міста Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання дій протиправними, скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 06.02.2014 року відповідачем винесено постанову про арешт майна боржника - відокремленого підрозділу «Проектно-конструкторське бюро» держаного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» у виконавчому провадженні № 41872092.
Позивач, посилаючись на приписи ст. 11, 20, 25, 26 Закону України «Про виконавче провадження», вважає вищевказане рішення ВДВС протиправним, оскільки, відокремлений підрозділ «Проектно-конструкторське бюро» не має статусу юридичної особи, а отже і не може бути боржником у розумінні Закону України «Про виконавче провадження».
У зв'язку з чим позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому з урахуванням уточнень, просив: 1) визнати неправомірними дії головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку щодо винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № ВП 41872092; 2) визнати нечинною та скасувати в повному обсязі постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № ВП 41872092 від 06 лютого 2014 року на суму 113 308, 59 грн.; 3) зобов'язати державного виконавця відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку зняти арешт з майна відокремленого підрозділу «Проектно-конструкторське бюро» державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» та заборону на його відчуження.
Представник позивача у судовому засідання позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.
Представники відповідача та третьої особи заперечували проти задоволення позову, вважаючи, що дії та рішення ВДВС щодо винесення постанови повністю відповідають вимогам чинного законодавства, про що надали письмові заперечення та докази в їх обґрунтування.
Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, судом встановлено наступне.
06.02.2014 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку, при примусовому виконанні вимоги ДПІ у Калінінському районі міста Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області № Ю-21493у від 09.01.2014 року, у межах виконавчого провадження № 41872092, винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, боржником вказано - відокремлений підрозділ «Проектно-конструкторське бюро» держаного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія (а.с. 8).
Позивач оскаржує вищевказане рішення ВДВС, як таке, що винесено із порушенням вимог чинного законодавства.
При розгляді справи по суті позовних вимог суд керувався приписами ч. 3 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України у відповідності до якої відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому суд, оцінюючи спірне рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, у відповідності до приписів якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 (далі - Закон № 606) та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, що затверджена Наказ Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція № 512) та іншими нормативно - правовими актами.
Відповідно до статті 1 Закону №606-XIV виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст. ст. 6, 11 Закону № 606, п. 2.1. розділу ІІ Інструкції державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії направлені примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Як вже було зазначено судом, 06.02.14 відповідачем, при примусовому виконанні вимоги ДПІ у Калінінському районі міста Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області № Ю-21493у від 09.01.2014 року, у межах виконавчого провадження № 41872092, винесено постанову про арешт майна боржника - відокремленого підрозділу «Проектно-конструкторське бюро» держаного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія.
Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону № 606 сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.
Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.
Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається, що боржником у виконавчому провадженні може бути лише юридична особа.
У відповідності до приписів ст. 95 Цивільного кодексу України представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи (ч. 2). Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення (ч. 3).
У відповідності до п. 5 ч. 3 ст. 11 Закону № 606 державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Згідно із ч. 1 ст. 57 Закону № 606 для забезпечення реального виконання рішення застосовується арешт майна боржника.
Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації (ч. 1 ст. 52 Закону № 606).
У відповідності до ч. 5 ст. 52 Закону № 606 у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.
Отже, з вищенаведених норм закону вбачається, що державний виконавець має право накладати арешт на майно, що належить боржникові із наданням останньому можливості запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення.
Згідно із довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серія АА № 704856 та положенням про відокремлений підрозділ «Проектно-конструкторське бюро» держаного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія, останній не має статусу юридичної особи.
Приймаючи до уваги те, що стороною - боржником у виконавчому провадженні може бути лише юридична особа, якою не є відокремлений підрозділ «Проектно-конструкторське бюро», суд вважає постанову відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку від 06.02.2014 року № 41872092, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, такою, що прийнята із порушенням вимог чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, а отже підлягає скасуванню.
Разом з тим, суд вважає необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню позовні вимоги ДП «ДВЕК» в частині визнання неправомірними дій ВДВС щодо винесення постанови про арешт майна боржника та зобов'язання відповідача зняти арешт з майна відокремленого підрозділу «Проектно-конструкторське бюро», оскільки, у спірних правовідносинах належним та повним способом захисту порушених прав позивача є скасування рішення, через те, що самі по собі дії відповідача не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків, тобто, не впливають на обсяг прав та інтересів позивача, адже правові наслідки в даному випадку несуть акти індивідуальної дії - постанова ВДВС від 06.02.2014 року № 41872092 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Згідно із ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 зазначеної статті КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову
Приймаючи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ДП «ДВЕК» до ВДВС Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку.
Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 121, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» до відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державна податкова інспекція у Калінінському районі міста Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання дій протиправними, скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку від 06.02.2014 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні № 41872092.
В задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (ідентифікаційний код 33161769) понесені судові витрати у розмірі 24 (двадцять чотири) грн. 36 коп.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 07 квітня 2014 року.
Постанова виготовлена у повному обсязі 11 квітня 2014 року.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Лазарєв В.В.