вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
21.05.09Справа №2а-2106/09/1/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р. , при секретарі Єлжової Н.М., за участю
представника позивача - Сулейманова Ф.Р.,
представника відповідача - Фаттаєвої Г.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом малого приватного підприємства «Єшиль-Ада»
до Державної податкової інспекції у м.Судак АР Крим
про скасування рішення,
До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки звернулося з адміністративним позовом мале приватне підприємство «Єшиль-Ада» до Державної податкової інспекції у м.Судак АР Крим про скасування (визнання нечинним) рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції у м.Судак АР Крим від 06 жовтня 2008 року № 0004012330 на суму 12607,50 гривень як таке, що суперечить діючому законодавству.
Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.01.2009 року відкрито провадження в адміністративній справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.01.2009 року закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.
У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав та пояснив, що 09 вересня 2008 року посадовими особами ДПІ у м.Судак АР Крим було проведено перевірку малого приватного підприємства «Єшиль-Ада» з питань дотримання вимог Законів України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, від 23 березня 1996 року № 98/96-ВР “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, постанови Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 “Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні”, за результатами перевірки складено акт.
Представник позивача пояснив, що в ході перевірки посадовими особами ДПІ у м.Судак встановлено порушення п.2.6 Постанови Правління НБУ від 15.12.2004 року № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні».
Представник позивача підкреслив, що на підставі акту перевірки ДПІ у м.Судак було прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 06.10.2008 року № 0004012330.
Представник позивача зазначив, що рішення прийняте в порушення чинного законодавства, з приводу чого пояснив наступне.
Відповідачем до позивача застосовані фінансові санкції за невідповідність коштів на місці проведення розрахунків сумі, зазначеній у звіті РРО, а також виявлено факт неоприбутковання коштів у розмірі 2521,50 гривень.
Однак, позивач підкреслив, що з метою оприбуткування готівки позивачем ведеться касова книга, у якій відображується надходження готівкових коштів по сукупності операцій у цілому на робочий день із оформленням прибуткових касових ордерів. Суми готівки, що оприбутковуються і відображуються в касовій книзі відповідають сумам, зафіксованим у фіскальних звітних чеках, які щодня роздруковуються та зберігаються шляхом їхнього підклеювання в КОРО.
Представник позивача підкреслив, що факт нездійснення щоденного виконання записів про рух готівки та суми розрахунків в розділі 2 книги обліку розрахункових операцій по кожному фіскальному звітному чекові, встановлений актом перевірки, не може бути доказом не оприбуткування готівки в касі підприємства, а лише свідчить про порушення правил ведення КОРО.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував у повному обсязі, підкреслив, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 06.10.2008 року № 0004012330 на суму 12607,50 гривень є правомірним.
Представник відповідача зазначив, що згідно з п.2.6 Положення про ведення касових операцій № 637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків РРО.
Представник відповідача зазначив, що в даному випадку позивач повинен був оприбутковувати готівку у КУРО, а не шляхом оформлення касових ордерів.
Вислухавши пояснення представника позивача і представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 1,3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Згідно п.2 ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари(послуги) у встановленому законом порядку, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.
Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб'єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються суб'єктами владних повноважень.
Таким чином, судом встановлено, що Державна податкова інспекція у м.Судак АР Крим є суб'єктом владних повноважень.
Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Отже “на підставі”означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.
“У спосіб”означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо скасування (визнання нечинним) рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції у м.Судак АР Крим від 06 жовтня 2008 року № 0004012330 на суму 12607,50 гривень як таке, що суперечить діючому законодавству, суд зобов'язаний перевірити, чи здійснювалася перевірка позивача відповідачем на підставі закону, які повноваження мала Державна податкова інспекція у м.Судак АР Крим щодо проведення такої перевірки, чи діяли посадові особи Державної податкової інспекції у м.Судак АР Крим безсторонньо, обґрунтовано та добросовісно у зв'язку з проведенням перевірки.
Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.
Судом встановлено, що мале приватне підприємство «Єшиль-Ада» є юридичною особою, зареєстроване 23.03.1993 року виконавчим комітетом Судацької міської ради АР Крим, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 624468 (а.с.10), Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ № 049886 від 17.03.2008 року.
Відповідно до Довідки про взяття на облік платника податків від 12.06.2007 року № 233 приватне мале підприємство «Єшиль-Ада» 01.04.1993 року узято на облік у ДПІ у м.Судак АР Крим за № 847.
Таким чином, судом встановлено, що мале приватне підприємство «Єшиль-Ада» являється суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Суд зазначає, що відповідно до статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
Відповідно до ст.2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ головним завданням державних податкових інспекцій є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів та інших платежів і неподаткових доходів (далі - податків, інших платежів) і внесків до державних цільових фондів, встановлених законодавством України.
Таким чином, судом встановлено, що Державна податкова інспекція у м.Судак АР Крим уповноважена здійснювати контроль за додержанням податкового законодавства, за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
Суд зазначає, що органи податкової служби зобов'язані здійснювати свої функції, у тому числі стосовно проведення перевірок суб'єктів господарювання виключно на підставі, у спосіб, в межах повноважень, визначених законом.
У відповідності до п.1, 2 ч.1 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”від 04.12.1990 р. № 509-XII (із змінами та доповненнями) (далі - Закон №509) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків), а також здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку; наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.
Таким чином, органи податкової служби мають право проводити лише документальні невиїзні і планові та позапланові виїзні перевірки, підстави для проведення яких визначені законодавством України.
Судом встановлено, що на підставі направлення № 856/23-050 від 01.09.2008 року, направлення № 857/23-050 від 01.09.2008 року посадовими особами податкової служби Машиним В.В. та Подорога М.А. було здійснено перевірку контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності на підставі Законів України від 04.12.1990 р. № 509-XII “Про державну податкову службу в Україні”, від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” та інших нормативно - правових актів, які регулюють готівковий обіг в Україні, за результатами проведення якої складено акт перевірки № 000615 від 09.09.2008 року (надалі - акт перевірки).
В акті перевірки зазначено, що при покупці споживачем одної пляшки вина червоного сухого «Мерло Алушта» 0,75 л по ціні 62,00 грн РРО не застосовувався, чек споживачу не видавався. Сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків в сумі 244,99 гривень не відповідає сумі, яка зазначена в денному поточному звіті РРО. Вказано, що сума невідповідності складає 177,99 гривень.
В акті перевірки вказано, що позивач проводить розрахункові операції без використання режиму попереднього програмування найменування товарів.
Перевіркою встановлено, що з 04.09.2008 року по 08.09.2008 року відсутні записи в КОРО: розділ 2, аркуш № 41 про облік руху готівки та сум розрахунків. По даним фіскальних звітних чеків № 933,934,935,936,937 за період з 04.09.2008 року по 08.09.2008 року сума розрахункових операцій склала 2521,50 гривень, яка несвоєчасно та не в повній сумі оприбуткована в касі підприємства, так як у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткування готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків.
В акті перевірки вказано про порушення п.1,п.2,п.11,п.13 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року № 637.
В акті перевірки зазначено, що перевірка проводилася у присутності директора малого приватного підприємства «Єшиль-Ада», яка з актом ознайомилася, від підпису акту перевірки та пояснень відмовилася.
Судом встановлено, що на підставі акту перевірки відповідачем винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0004012330 від 06.10.2008 року, яким застосовано суму штрафних санкцій до позивача у розмірі 12607,50 гривень за порушення абз.1,5 п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. N 637, яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за N 40/10320.
Судом встановлено, що зазначене рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0004012330 від 06.10.2008 року було отримано позивачем.
Інші рішення за актом перевірки позивачем не оскаржуються, тому законність застосування на їх підставі фінансових санкцій судом не перевіряється.
Перевіряючи правомірність нарахування та стягнення позивачем фінансових санкцій за порушення абз.1,5 п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. N 637, яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за N 40/10320 на підставі Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання готівки» № 436/95 від 12.06.1995 року за рішенням № 0004012330 від 06.10.2008 року судом встановлено наступне.
Постановою правління НБУ № 637 від 15.12.2004 затверджено Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (далі - Положення №637). Зазначена Постанова зареєстрована в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320.
Положення №637 визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями).
Відповідно до п.п. 2.6 п.2 Положення № 637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.
Оприбуткування готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. Суми готівки, що оприбутковуються , мають відповідати сумам, визначених у відповідних касових (розрахункових) документах.
Відповідно до п.3.2. Положення № 637 касові операції, що проводяться відповідно до Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” оформляються згідно з вимогами цього Закону.
У ст.1 Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки”встановлено, що за не оприбуткування (неповне оприбуткування) у касах готівки до юридичних осіб застосовуються штрафні санкції у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
Суд зазначає, що під час перевірки позивача відповідачем встановлено, що з 04.09.2008 року по 08.09.2008 року у позивача відсутні записи в КОРО: розділ 2, аркуш № 41 про облік руху готівки та сум розрахунків за фіскальними чеками.
Проте, проаналізувавши матеріали справи, надані позивачем докази,суд приходить до висновку, що неможна вважати суму у розмірі 2521,50 гривень такою, що була не оприбуткована виходячи з наступного.
Суд зауважує, що оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.
Судом встановлено, що позивачем ведеться касова книга, оформлюються прибуткові касові ордера, а на момент перевірки сума у розмірі 2521,50 гривень була оприбуткована позивачем, що підтверджується наступним:
- приймання готівки в касу відповідно до вимог п.3.3. Положення № 637 проводилося за прибутковими касовими ордерами № 730 від 04.09.2008 року, № 732 від 05.09.2008 року, № 734 від 06.09.2008 року, № 736 від 07.09.2008 року, № 738 від 08.09.2008 року (а.с. 19-21),
- відповідно до вимог п.4.2 Положення № 637 всі надходження готівки позивача відображалися у касовій книзі:
1. сума надходження готівки за 04.09.2008 року у розмірі 521,30 гривень відображена на листі 12 касової книги;
2. сума надходження готівки за 05.09.2008 року у розмірі 497,2 гривень відображена на листі 13 касової книги;
3. сума надходження готівки за 06.09.2008 року у розмірі 456,59 гривень відображена на листі 14 касової книги;
4. сума надходження готівки за 07.09.2008 року у розмірі 443,65 гривень відображена на листі 15 касової книги;
5. сума надходження готівки за 08.09.2008 року у розмірі 602,76 гривень відображена на листі 16 касової книги;
- на момент проведення перевірки сума у розмірі 2521,50 гривень була проведена через РРО відповідно до вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, що підтверджується фіскальними звітними чеками за № 933 на суму 521,3 гривень; № 934 на суму 497,2 гривень; № 935 на суму 456,59 гривень; № 936 на суму 443,65 гривень; № 937 на суму 602,76 гривень;
- позивачем відповіно до вимог п.7.5 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 614 від 01.12.2000 року, фіскальні звітні чеки були підклеєні на відповідних сторінках КОРО, що було встановлено судом у судовому засіданні під час дослідження оригіналу КОРО.
Всі ці факти були підтверджені відповідачем ДПІ м. Судак АРК у судовому засіданні.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач надходження готівки в національній валюті відображає у касовій книзі з оформленням прибуткових касових ордерів, сума готівки, що оприбутковується і відображується в касовій книзі відповідає сумам, зазначеним у фіскальних чеках, які роздруковуються та зберігаються шляхом підклеювання в КОРО.
Таким чином, судом встановлено, що сума у розмірі 2521,50 гривень оприбуткована позивачем та була облікована в його податковому та бухгалтерському обліку.
Більш того, суд зауважує, що проведення суми у розмірі 2521,50 гривень через РРО, зазначення її в фіскальній пам'яті РРО, відображення на роздрукованих та збережених фіскальних звітах, робить неможливим ухилення позивача від сплати податків.
За таких умов стає зрозумілим, що припис п.2.6. Положення №637 щодо необхідності запису сум отриманої готівки у книзі обліку розрахункових операцій набуває суто формальне значення, що пов'язане з дотримання порядку її ведення.
Отже, суд зазначає, що відсутність запису отриманої позивачем готівки у розмірі 2521,50 гривень у КОРО, при наявності оприбуткування зазначених сум в касовій книзі позивача, означає виключно порушення позивачем порядку ведення КОРО, а не його ухилення від оподаткування зазначеної суми.
Більш того, суд звертає увагу відповідача на те, що одним з основних принципів адміністративного судочинства є пропорційність, тобто дотримання необхідного балансу між будь - якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване судове рішення. Дотримання прин ципу пропорційності особливо важливе при прийнятті рішень або вжитті заходів, які матимуть вплив на права, свободи та ін тереси особи. Метою дотримання цього принципу є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб'єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи.
Суд вважає, що у спірних правовідносинах підлягає застосуванню принцип пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, оскільки відсутня шкода чи загроза її завдання державі або якій-небудь конкретній особі, а застосовані відповідачем заходи не відповідають переслідуваній меті .
Принцип пропорційності зо крема передбачає, що:
- здійснення повноважень, як правило, не повинно спри чиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідали б ці лям, які заплановано досягти;
- якщо рішення або дія можуть обмежити права, свободи чи інтереси осіб, то такі обмеження повинні бути виправдані не обхідністю досягнення більш важливих цілей;
- несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів особи внаслідок рішення чи дії суб'єкта владних повноважень, повинні бути значно меншими від тієї шкоди, яка могла б настати за від сутності такого рішення чи дії;
- для досягнення суспільно-корисних цілей необхідно оби рати найменш “шкідливі”засоби.
Таким чином, принцип пропорційності має на меті досягнен ня балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення, з приводу чого слід врахувати наступне.
Відповідно до ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Такі міжнародні договори підлягають переважному застосуванню перед актами національного законодавства (ст. 19 Закону України „Про міжнародні договори України”).
Таким міжнародним договором у даному випадку є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до названої Конвенції ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства. Встановлено також виняток, відповідно до якого позбавлення майна держава може передбачити, якщо це необхідно для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів
Відповідно до ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права. Це означає, що ст.1 Першого протоколу слід розуміти так, як вона розуміється в практиці Європейського Суду з прав людини.
Зокрема, у багатьох рішеннях Європейського Суду з прав людини під майном розуміється будь-який економічний актив. Наприклад, у справі „Шмалько проти України” Європейський Суд з прав людини кваліфікував тривале невиконання судового рішення на користь заявника як втручання у його право на мірне володіння майном у розумінні статті Першого протоколу. У даному випадку застосування фінансових санкцій передбачає вилучення у позивача грошових коштів у зазначеній сумі. Це дає підстави для кваліфікації оспорюваного рішення відповідача, як його втручання у право власності позивача.
У справі „Джеймс та інші проти Сполученого Королівства” (1986 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що має бути обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, яку намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.
Приймаючи до уваги зазначене, суд вважає, що застосування рішенням № 0004012330 від 06.10.2008 року фінансових санкцій до позивача у сумі 12607,50 гривень за порушення вимог Положення № 637 слід кваліфікувати як таке, що порушує принцип пропорційності, а матеріалами справи не підтверджується нанесення позивачем будь-якої шкоди інтересам держави, суспільства або споживачів.
В силу викладеного, суд приходить до висновку, що в умовах відсутності такої шкоди чи загрози її завдання, до позивача були застосовані явно неспіврозмірні фінансові санкції. Слід також враховувати, що під час проведення перевірки відповідачем не встановлено будь-яких фактів, які б свідчили про намір позивача приховувати доходи, отримані за продаж товарів, в наслідок чого на підставі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, суд вважає, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0004012330 від 06.10.2008 року являється протиправним та підлягає скасуванню.
Судом встановлено, що до позивача застосовані фінансові санкції на підставі Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” № 436/95 від 12.06.1995 року.
Однак, суд зауважує, що зазначений Указ Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” № 436/95 від 12.06.1995 року встановлює відповідальність за порушення порядку ведення операцій з готівкою у національній валюті, порушення суб'єктами господарської діяльності норм з регулювання обігу готівки, в тому числі встановлює застосування фінансових санкцій за неоприбуткування готівки у каси.
Суд зазначає, як встановлено вище, позивачем було порушено порядок ведення КОРО.
Суд зауважує, що відповідальність за порушення встановленого порядку використання КОРО встановлена Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР.
Отже, за таке правопорушення застосування Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” № 436/95 від 12.06.1995 року є необгрунтованим.
Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про скасування (визнання нечинним) рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, а не про визнання його протиправним та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.
Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
У зв'язку зі складністю справи судом 21 травня 2009 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 26 травня 2009 року постанова складена у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м.Судак АР Крим про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0004012330 від 06.10.2008 року на суму 12607,50 гривень.
3. Стягнути на користь позивача малого приватного підприємства «Єшиль-Ада» з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 3 гривень 40 копійок.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її складання у повному обсязі, у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої, протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Трещова О.Р.