07.04.2014
Справа № 2/489/665/2014
Іменем України
07.04.2014 р. м. Миколаїв
Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:
головуючого - судді Тихоновій Н.С.,
при секретарі - Гроднової А.М.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1,
відповідачки - ОСОБА_2,
представника відповідачки - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя, а також зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення компенсації вартості частки майна подружжя,
В січні 2014 р. ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя. Свої вимоги мотивував тим, що перебував з відповідачкою в зареєстрованому шлюбі з 1993 р. За час спільного проживання ними було придбано АДРЕСА_1, право власності на яку було зареєстровано за відповідачкою. На теперішній час подружні відносини між сторонами припинені, однак оскільки вказана квартира була придбана ними під час перебування у шлюбі, позивач вважає, що вона є спільним сумісним майном подружжя та він має право на ? частину вказаного майна.
Посилаючись на вищевикладене, позивач просив суд визнати за ним право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1.
ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_4, відповідно до якого вказувала на те, що окрім АДРЕСА_1, за час спільного проживання ними також було придбано автомобіль VOLKSWAGEN GOLF, д/н НОМЕР_3, та гараж в АГК "Керамік", право власності на які було зареєстровано за позивачем. Вважає, що вищеперелічене майно є спільною сумісною власністю подружжя і вона має право на ? його частину.
Посилаючись на вищевикладене ОСОБА_2 просила суд визнати за нею право власності на 1/2 частку автомобіля VOLKSWAGEN GOLF, 1989 р.в., кузов НОМЕР_2 д/н НОМЕР_3; визнати за не право власності на 1/2 частку гаража, який знаходиться в автогаражному кооперативі "Керамік" та зареєстрований на ім'я ОСОБА_4
Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Зустрічний позов не визнав.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник в судовому засіданні первісний позов визнали. Зустрічні позовні вимоги змінили. Внаслідок відсутності реєстрації права власності на гараж, просили залишити вимоги щодо нього без розгляду. Стосовно автомобіля, просили стягнути компенсацію 12 частини його вартості, оскільки відбулась продаж позивачем вказаного автомобіля на час розгляду справи. При цьому вважали, що зазначена у договорі купівлі - продажу автомобіля ціна значно менша дійсної.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд встановив наступне.
ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 02.07.1993 р. Відповідно до Рішення Ленінського райсуду від 16.01.2014 р. шлюб між ними розірвано.
13.04.2002 р. на Універсальній товарній біржі "Миколаївська нерухомість 2000" за № 1-412 був посвідчений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, відповідно до умов якого ОСОБА_5 придбала вищезазначену квартиру. Право власності на АДРЕСА_1 зареєстровано за р.№ 18624 від 24.04.2002 року ММБТІ.
Також за час перебування у шлюбі сторонами було придбано автомобіль VOLKSWAGEN GOLF, 1989 р.в., кузов НОМЕР_2 д/н НОМЕР_3.
Відповідно до ст. 22 КпШС майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Згідно ст. 28 КпШС в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.
З урахуванням вищенаведеного, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги ОСОБА_4 та поділити нерухоме майно подружжя за принципом рівності часток, визнавши за ним право власності на ? частку квартири АДРЕСА_1.
Щодо вимог ОСОБА_2 за зустрічним позовом в частині стягнення на її користь вартості 1/2 частини автомобіля VOLKSWAGEN GOLF, 1989 р.в., кузов НОМЕР_2 д/н НОМЕР_3, який було реалізовано, вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Автомобіль є спільною власністю подружжя, що не заперечувалось сторонами у судовому засіданні.
Проте, відповідно до Договору комісії № 120/К від 18.12.2013 року, Акту прийому-передачі транспортного засобу, ОСОБА_4 передав для подальшої реалізації автомобіль ПП «САВиКАР» та на цей час його місце знаходження суду невідомо.
Даних про те, що вказаний транспортний засіб було реалізовано за будь-яку ціну та кошти отримані ОСОБА_4, чи повернуто автомобіль власнику без реалізації, суду сторонами не надано, клопотань щодо витребування доказів, суду не заявлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, з огляду на наведене, суд вважає, що зустрічний позов є передчасним та ОСОБА_2 не вірно обраний спосіб захисту порушених прав.
На підставі ст. ст. 22, 28 КпШС та керуючись ст.ст. 12, 30, 60, 88, 214 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя - задовольнити.
Розділити майно, набуте ОСОБА_4 та ОСОБА_2 за час шлюбу.
Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення компенсації вартості частки майна подружжя - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: