копія
04 квітня 2014 р. Справа № 804/3042/14
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіРябчук О.С.
при секретаріСкупейко І.М.
за участю:
представників позивача представника відповідача представника третьої особи Коломоєць А.О., Файчах Н.В. Карпової Г.О. Шестак Т.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства Виробниче підприємство "Техмаш" до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровска Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, третя особа без самостійних вимог - Приватне акціонерне про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
11 березня 2014 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Приватне акціонерне товариство «Виробниче підприємство «Техмаш» (далі - позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач), третя особа без самостійних вимог Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Дніпроінмед» з вимогами, з урахуванням уточнень, про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 12.02.2014 р. № 0000852201 про збільшення грошового зобов'язання Приватного акціонерного товариства «Виробниче підприємство «Техмаш» з податку на прибуток підприємств на суму 968 136,00 грн., у тому числі за основним платежем на 645 424,00 грн. та 32 712,00 грн. - за штрафними санкціями.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити позов в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначили наступне. Витрати за договорами, укладеними між Приватним акціонерним товариством «Виробниче підприємство «Техмаш» та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Дніпроінмед» правомірно віднесені позивачем до витрат підприємства. Всі суми, відповідно до умов договорів, сплачені своєчасно та в повному обсязі, що підтверджується первинними документами. Висновки податкового органу про нікчемність указаних правочинів, викладені в акті перевірки, суперечать фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства. Визнання правочинів нікчемними в позасудовому порядку взагалі не відноситься до повноважень податкових органів. Контрагент позивача належним чином зареєстрований як суб'єкт господарювання, має необхідні ресурси та дозвільні документи. Враховуючи вказане, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 12.02.2014 р. № 0000852201 суперечить вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, пояснивши свою позицію наступним. З наданих до перевірки первинних документів не можливо було встановити дані про обсяг господарської операції. Певні первинні документи не містять повних даних щодо проведеної господарської операції та сум, сплачених на виконання договорів. Що стосується висновку податкового органу про нікчемність правочинів позивача з контрагентом, то податкове повідомлення-рішення не містить посилань на норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. В зв'язку з наведеним, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним, винесеним у відповідності до вимог чинного законодавства.
Представник третьої особи в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила суд задовольнити позов в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначила про таке. Податкові органи не мають повноважень визнавати в акті перевірки правочини нікчемними. Крім того, контролюючим органом не доведено наявність зазначених в акті порушень. Всі правочини, укладені між підприємствами, підтверджені належними первинними документами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, представника третьої особи, суд приходить до наступного висновку.
Приватне акціонерне товариство «Виробниче підприємство «Техмаш» зареєстровано 31.01.1995 р.,включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за ідентифікаційним кодом 13437402 та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.
Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України видами діяльності Приватного акціонерного товариства «Виробниче підприємство «Техмаш» є: 3320 установлення та монтаж машин і устаткування; 7112 діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 4120 будівництво житлових і нежитлових будівель; 2511 виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій.
27.01.2014 р. Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «Виробниче підприємство «Техмаш» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Дніпроінмед» за період з 01.01.2012р. по 31.03.2013 р.
За результатами перевірки складено акт № 267/04-61-15-01/13437402 від 27.01.2014р.
Перевіркою встановлені, зокрема, наступні порушення, допущені Приватним акціонерним товариством «Виробниче підприємство «Техмаш»:
- пп. 138.8.5, п. 138.8, пп. 138.10.2 п. 138.10. ст. 138, п. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140, Податкового кодексу України, п.п. 1, 2 ст. 215, п. 5 ст. 203, ст. 216 Цивільного кодексу України завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по операціям з придбання товарів від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Дніпроінмед» на загальну суму 3 063 369,41 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 645 423,90 грн.
Порушення законодавства позивачем обґрунтовані в акті перевірки наступним чином.
В перевіряємому періоді Приватне акціонерне товариство «Виробниче підприємство «Техмаш» здійснювало господарські відносини з контрагентом, який допустив порушення податкового законодавства, що встановлено матеріалами перевірки, здійсненої іншим податковим органом. В акті зазначено, що основною метою господарської діяльності є отримання прибутку. Не можуть вважатися такими, що вчинені з діловою метою операції за наслідками яких платник податків бажає отримати податкову вигоду без здійснення реальної господарської діяльності. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської діяльності не було, відповідні документи не можуть вважатися перинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. В зв'язку з наведеним, операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Крім того, в акті перевірки Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Дніпроінмед», складеному іншим податковим органом, встановлено, що підприємство фактично не мало можливості здійснювати захист майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб-страхувальників, тому можливо вважати що договори з назвою страхові фактично не могли бути виконані, тобто не створюють юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з їх нікчемністю.
В акті зазначено про наявність первинних документів господарської діяльності: копій договорів; копій актів; копій оборотно-сальдових відомостей; копій платіжних документів.
На підставі акту № 267/04-61-15-01/13437402 від 27.01.2014 р. Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення від 12.02.2014 р. № 0000852201, яким підприємству збільшено грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 968 136,00 грн., у тому числі за основним платежем на 645 424,00 грн. та 32 712,00 грн. - за штрафними санкціями.
На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем надано наступні документи: договори страхування; акти виконаних робіт; платіжні документи; перелік автотранспорту; податкові декларації; відомості розрахунку амортизаційних відрахувань; оборотні відомості по рахункам; договори підряду з додатками; копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів; витяг з інвентарної книги.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію фінансової установи від 21.08.2004 р. реєстраційний номер 11100803 серія СТ № 116 Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Дніпроінмед» зареєстрована згідно розпорядження Комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 24.06.2004 р. № 1224.
Відповідно до Довідок з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Дніпроінмед» в 2011-2012 р.р. було за реєстровано як юридична особа за ідентифікаційним кодом 21870998 та здійснювало наступні види діяльності: 66.03.0 інші послуги у сфері страхування; 65.12 інші види страхування, крім страхування життя; 65.20 перестрахування; 66.21 оцінювання ризиків та завданої шкоди; 66.22 діяльність страхових агентів і брокерів.
Відповідно до ліцензій АВ № 584880 від 25.08.2011 р., АВ № 584872 від 25.08.2011 р., АВ № 584868 від 25.08.2011 р., АВ № 584876 від 25.08.2011 р., АВ № 584869 від 25.08.2011 р. Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Дніпроінмед», вид господарської діяльності - страхова діяльність може здійснювати: у формі добровільного - страхування фінансових ризиків; у формі добровільного - страхування майна (крім залізничного, наземного, повітряного, водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту), вантажів та багажу (вантажобагажу)); у формі добровільного - страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ; у формі добровільного - страхування нещасних випадків; у формі обов'язкового - страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до пп. 41.1.1. п. 41.1. ст. 41 Податкового кодексу України органи державної податкової службиє контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.
Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;крімвитрат, визначених у пунктах 138.3 цієїстатті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно до абз. а, г пп. 138.8.5 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України до складу загальновиробничих витрат включаються: витрати на управління виробництвом (оплата праці працівників апарату управління цехами, дільницями відповідно до законодавства тощо; витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.
Відповідно до абз. в пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються: адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).
Відповідно до пп. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення: будь-які витрати із страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних засобів платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів (у розмірі не більше 10 відсотків вартості виробництва національного фільму); екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; об'єкта фінансового лізингу, а також оперативного лізингу, концесії державного чи комунального майна за умови, якщо це передбачено договором; фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із провадженням ним господарської діяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-яких витрат із страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.
Якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку - страхувальника, то застраховані збитки, яких зазнав такий платник податку у зв'язку з веденням господарської діяльності, включаються до його витрат за податковий період, в якому він зазнав збитків, а будь-які суми страхового відшкодування зазначених збитків включаються до доходів такого платника податку за податковий період їх отримання.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» N 85/96-ВР від 07.03.1996 р. страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Згідно до ст. 9 вказаного Закону України страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхуваннязобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.
Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.
Страхова сума може бути встановлена по окремому страховому випадку, групі страхових випадків, договору страхування у цілому.
Розмір страхової суми визначається договором страхування або чинним законодавством під час укладання договору страхування чи зміни договору страхування.
При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування або законом.
Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не мож есуперечити правам та інтересам хніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо йог онедійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в час.
Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України 9 від 06.11.2009 р.: «вимога про встановлення нікчемності правочин упідлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.
Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги.
Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.
Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину».
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно до п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Оцінюючи усі докази, досліджені судом, у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене відповідачем на підставі акту перевірки, висновками якого правочини позивача з контрагентом визнані нікчемними.
Відповідно до положень ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом.
В розглядуваній справі, як вже зазначалося, нікчемність правочинів встановлена в акті перевірки платника податків, складеному податковим органом за наслідками проведеної перевірки. При цьому, акт перевірки є засобом документування дій посадової особи контролюючого органу під час проведення перевірки і містить суб'єктивні висновки такої особи щодо наявності допущених платником податку порушень.
З аналізу положень постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. вбачається, що навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих на підставі нікчемних правочинів.
Відповідно до пп. 41.1.1. п. 41.1. ст. 41 Податкового кодексу України органи державної податкової службиє контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.
При цьому положеннями Податкового кодексу України не передбачено право податкового органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини, укладені платниками податків.
У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 Цивільного кодексу України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Наявність мети, включеної до складу правопорушення, підлягає обов'язковому доведенню.
Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) абоза довіреністю. Наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 Цивільного кодексу України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.
Відповідачем не надано доказів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та контрагентом позивача правочинів.
Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.
Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.
Крім того, посилання відповідача на ст.ст. 203, 215Цивільного кодексу України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.
Аналогічної правової позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в постанові № К/9991/50772/12 від 14.11.2012 р.
Крім того, на момент укладання договорів страхування контрагент позивача - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Дніпроінмед», зареєстровано як юридична особа, є платником податків і зборів, має ліцензії для здійснення виду господарської діяльності - страхування.
В акті перевірки зазначено про наявність первинних документів господарської діяльності Приватного акціонерного товариства «Виробниче підприємство «Техмаш».
В судове засідання позивачем, крім договорів страхування, надані договори підряду (щодо страхування майна та фінансових ризиків) та відомості про наявність на підприємстві транспортних засобів. Договори підряду відповідають виду господарської діяльності підприємства, зазначеному в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.
З наданих документів вбачається, що договори страхування укладені в межах господарської діяльності підприємства. Кількість транспортних засобів в витягу з інвентарної книги відповідає кількості транспортних засобів, вказаній в договорі страхування (23 транспортні засоби).
Доводи представника відповідача щодо порушення підприємством пп. 140.1.6 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України в зв'язку з віднесенням до витрат коштів, сплачених за договорами добровільного страхування від нещасних випадків, є недоведеними та передчасними в зв'язку з наступним.
В акті перевірки податковим органом зроблено висновок про завищення підприємством витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по всім операціям з придбання послуг від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Дніпроінмед» на загальну суму 3 063 369,41 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 645 423,90 грн. в зв'язку з визнанням нікчемними всіх правочинів позивача з зазначеним контрагентом. Тобто, в акті перевірки викладена та обґрунтована єдина підстава для виявлення порушення по всім правочинам - визнання їх нікчемними. Інших обґрунтувань виявлених порушень акт перевірки не містить.
При цьому з вказаного акту вбачається, що питання правомірності віднесення сум, сплачених за всіма договорами, в тому числі і за договорами добровільного страхування від нещасного випадку, до витрат, інші, ніж нереальність господарських операцій, взагалі не були предметом дослідження при проведенні перевірки. Так, в акті не зазначено про дослідження матеріалів податкової звітності та визначення в них частки витрат за всіма договорами, первинних бухгалтерських документів з яких би вбачалось, як відображені в обліку підприємства вказані витрати.
В акті перевірки взагалі не надано оцінки будь-яким первинним документам господарської діяльності підприємства, обставинам здійснення господарських операцій з урахуванням специфіки таких операцій, не наведено розрахунків та обґрунтувань виявлених порушень.
Зазначене мало бути здійснено контролюючим органом при проведенні перевірки до винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Таким чином, податковим органом не доведено факту заниження підприємством податку на прибуток на загальну суму 645 423,90 грн.
В зв'язку з наведеним, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 12.02.2014 р. № 0000852201 не відповідаєвимогам п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки винесено відповідачем на підставі, у межах повноважень, але не у спосіб, передбачений законодавством та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Виробниче підприємство «Техмаш» обґрунтованими та такими, які підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова або службова особа), тому судові витрати в розмірі 487,20 грн. підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Виробниче підприємство «Техмаш».
Керуючись ст. ст.ст. 2, 8, 10, 11, 69, 71,86, 94, 158-163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний Приватного акціонерного товариства «Виробниче підприємство «Техмаш» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, третя особа без самостійних вимог Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Дніпроінмед» про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 12.02.2014 р. № 0000852201 про збільшення грошового зобов'язання Приватного акціонерного товариства «Виробниче підприємство «Техмаш» з податку на прибуток підприємств на суму 968 136,00 грн., у тому числі за основним платежем на 645 424,00 грн. та 32 712,00 грн. - за штрафними санкціями
Судові витрати в розмірі 487,20 грн. стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Виробниче підприємство «Техмаш».
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 07 квітня 2014 року
Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 07.04.2014 р. Суддя З оригіналом згідно Помічник суддіО.С. Рябчук О.С.Рябчук М.М.Бухтіярова