03 березня 2014 р. Справа № 804/1847/14
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бондар М.В.,
при секретарі Щербак А.Ю.,
за участю:
представників позивача Слюсар Д.В, Ковтуна О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Електрозавод» до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Публічне акціонерне товариство «Електрозавод» (далі - ПАТ «Електрозавод», позивач) звернулось до суду з позовом до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Криворізька північна ОДПІ, відповідач), в якому просить визнати нечинним (недійсним) та скасувати податкове повідомлення-рішення Криворізької північної ОДПІ № 0000011500 від 08.01.2014 року на суму 20061,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами перевірки ПАТ «Електрозавод» відповідачем було складено акт перевірки № 229/22-01/00215108 від 06.12.2013 року, згідно якого встановлені порушення Податкового кодексу України (далі - ПК України). На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000011500 від 08.01.2014 року, з яким позивач не погоджується на підставі наступного. ПАТ «Електрозавод» як платник податків не має обов'язку підтверджувати та доводити законність та правомірність діяльності контрагентів страховика, з яким уклало договір. Позивачем були надані всі необхідні документи з питань взаємовідносин із ПрАТ СК «Дніпроінмед», а саме: генеральний договір добровільного страхування фінансових ризиків, додаткова угода до нього, акти виконаних робіт, виписки банку, податкові декларації, оборотна відомість по рахунку № 685, розшифровка журналу обліку по рахунку № 685. Необхідність страхування та зв'язок придбаних послуг страхування із господарською діяльністю ПАТ «Електрозавод» витікає із предметів укладених договорів, як на поставку, так і на страхування. Ризик є притаманною ознакою господарської діяльності та, маючи на меті одержання прибутку, а не збитків від власної діяльності, ПАТ «Електрозавод» самостійно, тобто на власний розсуд визначає необхідність захисту від певних ризиків шляхом страхування. Позивач зазначає, що мета ПАТ «Електрозавод» реалізована, страхові виплати не здійснювались у зв'язку з тим, що не настали страхові випадки, що не означає відсутність страхових послуг. Наявність чи відсутність підстав для врахування суми понесених витрат при визначенні об'єкту оподаткування визначається згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат. Факт здійснення витрат підтверджено самими актом перевірки, в якому зазначаються відомості щодо перерахування платежів за визначеним договором страхування. Послуги страхування надаються з моменту перерахування платежів, про надання послуг складені акти. У позивача наявні документи, що стосуються предмету страхування. Отже, підстав для встановлення порушення та визнання завищеними витрат не має. Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити повністю.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Представником відповідача надані суду письмові заперечення з наступним обґрунтуванням. В ході перевірки використано матеріали ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська щодо перевірки ПАТ СК «Дніпроінмед», якою встановлено, що правочини з надання послуг страхування за період з 01.01.2012 року по 31.03.2012 року є нікчемними. Фактично позивачем страхувались попередні оплати, перераховані ПАТ «Електрозавод» на виконання угод, укладених з контрагентами - ТОВ «Компанія високих технологій» та Запорізький ВП «Неон» УТОГ. Перевіркою встановлено, що ПАТ «Електрозавод» співпрацює з ТОВ «Компанія високих технологій» з 2010 року, заборгованість між підприємствами відсутні. До перевірки не надано документи на отримання товару. Позивачем не доведена необхідність проведення страхування фінансових ризиків та зв'язок витрат на проведення страхування з господарською діяльністю ПАТ «Електрозавод». Первинні документи, складені між позивачем та ПрАТ СК «Дніпроінмед» є такими, що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненої операції, не підтверджують придбання товарів (послуг) із метою їх використання в господарській діяльності, складені з порушенням встановленого законодавством порядку, не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку. Отже, позовні вимоги, на думку відповідача, є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.
Дослідивши письмові докази по справі та заслухавши пояснення представників позивача, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що ПАТ «Електрозавод» зареєстровано 08.06.1994 року, перебуває на обліку платників податків у Криворізькій північній ОДПІ.
Криворізькою північною ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Електрозавод» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаємовідносин з ПрАТ СК «Дніпроінмед» за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року. За результатами перевірки відповідачем 06.12.2013 року складено акт № 229/22-01/00215108, в якому встановлено порушення п. 138.2 ст. 138 ПК України, в результаті чого підприємством у 1 кв. 2012 року занижено податок на прибуток на суму 13 374 грн.
08.01.2014 року Криворізькою північною ОДПІ на підставі акту № 229/22-01/00215108 від 06.12.2013 року винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000011500, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем - податок на прибуток: за основним платежем в сумі 13 374 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 6687 грн.
В судовому засіданні встановлено, що між ПАТ «Електрозавод» (страхувальник) та ПрАТ «Страхова компанія «Дніпроінмед» (страховик) було укладено генеральний договір добровільного страхування фінансових ризиків № 05/12/11/Ф-Эзд від 05.12.2011 року (а.с.37-41, за умовами якого страхувальник сплачує страховику страхові платежі, а страховик, у разі настання страхового випадку, здійснює страхову виплату в межах страхової суми і на умовах, передбачених договором. Предметом договору страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані зі збитками страхувальника, які виникли внаслідок невиконання (неналежного виконання) контрагентом страхувальника свої обов'язків за договорами поставки, копії яких є невід'ємною частиною генерального договору страхування, в частині дотримання умов поставки товару постачальником страхувальнику після отримання оплати. Згідно умов договору фінансовий ризик - фінансові збитки страхувальника, які виникли внаслідок невиконання контрагентом страхувальника свої обов'язків за договорами поставки, і які перешкоджають отриманню страхувальником очікуваних доходів від його комерційної діяльності, у зв'язку з невиконанням зобов'язань контрагентами.
01.01.2012 року між ПАТ «Електрозавод» (страхувальник) та ПрАТ «Страхова компанія «Дніпроінмед» (страховик) укладено додаткову угоду № 17 (а.с.42), якою передбачено, що страхова сума за даною додатковою угодою складає 390 825,00 грн. та відповідає вартості товару, що поставляється постачальником страхувальнику за договором поставки №180 від 14.01.2011 року та додатковою угодою до договору поставки №1 від 01.04.2011 року; страхова сума визначена на підставі наступних документів: рахунку-фактури №1 від 03.01.2012 року та платіжного доручення, бухгалтерської довідки або іншого документу, що підтверджує факт оплати; страховий платіж становить 38730,76 грн.
01.01.2012 року між ПАТ «Електрозавод» (страхувальник) та ПрАТ «Страхова компанія «Дніпроінмед» (страховик) підписано акт виконаних робіт №17, в якому зазначено, що страховик надав послуги за додатковою угодою №17 від 01.01.2012 року; сторони відповідно виконаних робіт (послуг) претензій одна до одної не мають (а.с.44).
Оплата страхового платежу в сумі 38730,76 грн. за додатковою угодою №17 від 01.01.2012 року здійснена позивачем 04.01.2012 року, що підтверджується роздруківкою руху коштів на банківському рахунку ПАТ «Електрозавод» (а.с.47).
29.02.2012 року між ПАТ «Електрозавод» (страхувальник) та ПрАТ «Страхова компанія «Дніпроінмед» (страховик) укладено додаткову угоду № 18 (а.с.43), якою передбачено, що страхова сума за даною додатковою угодою складає 251 800,00 грн. та відповідає вартості товару, що поставляється постачальником страхувальнику за договором поставки №3 від 16.12.2010 року та додатковою угодою до договору поставки №2 від 16.12.2010 року; страхова сума визначена на підставі наступних документів: рахунку-фактури №00111 від 07.02.2012 року та платіжного доручення, бухгалтерської довідки або іншого документу, що підтверджує факт оплати; страховий платіж становить 24953,38 грн.
29.02.2012 року між ПАТ «Електрозавод» (страхувальник) та ПрАТ «Страхова компанія «Дніпроінмед» (страховик) підписано акт виконаних робіт №18, в якому зазначено, що страховик надав послуги за додатковою угодою №18 від 29.02.2012 року; сторони відповідно виконаних робіт (послуг) претензій одна до одної не мають (а.с.45).
Оплата страхового платежу здійснена позивачем 29.02.2012 року в сумі 29193,50 грн. з зазначенням призначення платежу за додатковою угодою №17, що підтверджується роздруківкою руху коштів на банківському рахунку ПАТ «Електрозавод» (а.с.52).
Позивачем витрати, здійснені як оплата страхового платежу за додатковими угодами №17 та №18, включено до витрат в декларації з податку на прибуток за 1 кв. 2012 року.
З дослідженого в судовому засіданні генерального договору добровільного страхування фінансових ризиків з додатковими угодами №17 від 01.01.2012 року та №18 від 29.02.2012 року вбачається, що позивачем здійснювалось страхування фінансових ризиків, які могли виникнути внаслідок невиконання контрагентами позивача зобов'язань щодо:
- поставки вакуумної камери за договором від 14.01.2011 року № 180, укладеного з ТОВ «Компанія високих технологій» на постачання товару, загальна сума якого склала 4 600 000,00 грн. з урахуванням ПДВ (а.с.54-55). Договором встановлена 100 % передоплата за товар. 03.01.2012 року позивачу виставлено рахунок №1 на оплату вакуумної камери в сумі 390825,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% (а.с.57). Оплата за рахунком здійснена позивачем 04.01.2012 року (а.с.58). 19.01.2012 року позивач за видатковою накладною №8 отримав вакуумну камеру вартістю 399510,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% (а.с.60).
- поставки трансформаторів за договором від 16.12.2010 року № 3/214, укладеного із Запорізьким виробничим підприємством «Неон» Українського товариства глухих на постачання товару, загальна сума якого склала 900 000 грн., ПДВ - 0%. Розрахунок за продукцію провадиться шляхом 50 % передоплати. 07.02.2012 року позивачу виставлено рахунок-фактуру №00111 на оплату трансформаторів в сумі 251800,00 грн. (а.с.64). Оплата за рахунком здійснена позивачем 13.02.2012 року, 22.02.2012 року та 29.02.2012 року (а.с.65-67). Трансформатори отримані позивачем 02.03.2012 року, 07.03.2012 року, 16.03.2012 року, 23.03.2012 року, 29.03.2012 року та 20.04.2012 року (а.с.68-79).
Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон №996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно ч.2 ст.3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.
З ст.9 Закону №996 вбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" № 742/11/13-11 від 02.06.2011р., з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають, зокрема, обставини, що підтверджують рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів (послуг) із метою їх використання в господарській діяльності. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу витрат навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, діяльність якої, безумовно, здійснюється в межах правової відповідальності, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції та під час здійснення господарської операції.
При дослідженні договорів поставки, укладених позивачем з ТОВ «Компанія високих технологій» та Запорізьким виробничим підприємством «Неон» Українського товариства глухих в судовому засіданні встановлено, що вони є довгостроковими; з зазначеними контрагентами ПАТ «Електрозавод» працює протягом тривалого часу; жодних фактів невиконання чи неналежного виконання контрагентами позивача своїх зобов'язань щодо поставки товарів виявлено не було.
Також, з п.12.4 договору № 180 від 14.01.2011 року (а.с.55), укладеного позивачем з ТОВ «Компанія високих технологій» на постачання товару вбачається, що у разі відмови продавця (неможливості) поставити попередньо оплачений товар, продавець повинен повернути суму попередньої оплати покупцю протягом 2-х банківських днів з моменту настання такої події, а також сплатити 25% річних за користування коштами покупця з моменту попередньої оплати до моменту повернення грошових коштів. З п.6.2 договору № 3/214 від 16.12.2010 року (а.с.62), укладеного позивачем з Запорізьким виробничим підприємством «Неон» Українського товариства глухих на постачання товару вбачається, що за несвоєчасну поставку продукції постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленої продукції за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що у позивача була відсутня економічна обґрунтованість укладання договорів добровільного страхування фінансових ризиків, які можуть виникнути за договорами від 14.01.2011 року №180 та від 16.12.2010 року № 3/214, оскільки між позивачем та його контрагентами існують довготривалі стабільні господарські відносини, умови укладених договорів поставки містять застереження щодо відповідальності за не поставку товару.
Крім того, судом встановлено, що в додатковій угоді № 17 від 01.01.2012 року (а.с.42) до генерального договору страхування міститься посилання на те, що страхова сума за додатковою угодою визначена на підставі копій рахунку-фактури № 1 від 03.01.2012 року та платіжного доручення про сплату вартості поставленого товару, яка мала місце 04.01.2012 року.
Тобто, на момент укладання додаткової угоди №17 - 01.01.2012 року, ще не існувало рахунку-фактури №1 від 03.01.2012 року (а.с.57) та ще не було оплати за товар, яка була здійснена лише 04.01.2012 року (а.с.48, 58).
Акт виконаних робіт №17 до додаткової угоди №17 та акт виконаних робіт №18 до додаткової угоди №18 підписано в день укладання самих додаткових угод, тобто 01.01.2012 року та 29.02.2012 року відповідно. В актах виконаних робіт зазначено, що страховик надав послуги за додатковими угодами та сторони відповідно виконаних робіт (послуг) претензій одна до одної не мають (а.с.44, 45).
Таким чином, наявність у позивача формально складених первинних документів не підтверджує реальність здійснення ПАТ «Електрозавод» господарських операцій з ПрАТ СК «Дніпроінмед» щодо отримання страхових послуг.
Відповідно пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
На підставі п.123.1 ст.123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, податковий орган накладає на платника податків штраф в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання.
З огляду на те, що в судовому засіданні підтверджені встановлені актом перевірки порушення податкового законодавства, а саме, завищення витрат ПАТ «Електрозавод» у податковій декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2012 року, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 13 374 грн., суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0000011500 від 08.01.2014 року.
Отже, адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Враховуючи, що позивачем при поданні адміністративного позову було сплачено 10% розміру ставки судового збору за вимоги майнового характеру згідно квитанції від 23.01.2014 року № 12/23 на суму 182,70 грн., відповідно до ст.94 КАС України, з ПАТ «Електрозавод» підлягає стягненню несплачений залишок суми судового збору у розмірі 1644,30 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Електрозавод» на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) гривні 30 копійок.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.
Постанова в повному обсязі виготовлена 07 березня 2014 року.
Суддя М.В. Бондар