Справа № 2-3332/10
Категорія
07 квітня 2014 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Захарчук С. С. ,
при секретарі - Власенко Л. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві скаргу ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кеди М.В., заінтересована особа - ОСОБА_3,
ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кеди М.В.
Зазначав, що 15 липня 2010 року Подільським районним судом м. Києва ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_3 на його користь суму боргу за договором позики від 12 грудня 2007 року з урахуванням неустойки та трьох відсотків річних від простроченої суми в розмірі 13 771 063 грн. 61 коп. та судовий збір в розмірі 1 700 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 20 000 грн.
29 липня 2010 року Подільським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист № 2-3332/10 про стягнення зазначеної суми боргу, який був пред'явлений до виконання до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України та було відкрито виконавче провадження №21719514.
03 вересня 2013 року на підставі заяви від 25 липня 2013 року про повернення виконавчого документа без виконання старший державний виконавець відділу примусового викопаним рішень Державної виконавчої служби України Кеда М.В. виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, у якій, крім іншого, було зазначено те, що виконавчий документ може бути повторно пред'явлений до виконання в строк до 3 вересня 2014 року.
24 січня 2014 року він, скориставшись своїм законним правом шляхом повторного звернення, подав заяву до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відповідно до вимог ч. 5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» з проханням прийняти на виконання виконавчий лист № 2-3332/10 від 29 липня 2010 року.
25 січня 2014 року старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кеда М.Н. виніс постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа), посилаючись на вимоги п. 7 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».
Вважає зазначену постанову неправомірною з наступних підстав.
Виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо є письмова заява стягувана (п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження»). На підставі цієї норми 03 вересня 2013 року виконавчий документ було повернуто заявнику.
Виходячи з того, що виконавчий документ було повернуто стягувачу (заявникові) за його заявою, йому надається право повторно пред'явити виконавчий документ до виконання відповідно до вимог ч. 5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».
Також, постановою про повернення виконавчого документа стягувачу встановлено, що виконавчий документ може бути повторно пред'явлений для викопаний в строк до 03 вересня 2014 року.
Старший державний виконавець Кеда М.В., приймаючи рішення про відмову у відкритті виконавчого провадження та посилаючись на п. 7 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» не врахував вимог ч. 5 ст. 47 цього ж Закону, що призвело до прийняття неправомірного рішення. Наслідком прийняття неправомірного рішення є порушення права заявника на виконання судового рішення.
Посилаючись на зазначені обставини, просив скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кеди М.В. про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 25 січня 2014 року; зобов'язати старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кеду М.В прийняти до виконання виконавчий лист № 2-3332/10 від 29 липня 2010 року, виданий Подільським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 за договором позики від 12 грудня 2007 року суму боргу з урахуванням неустойки та трьох відсотків річних від простроченої суми в розмірі 13 771 063, 61 гри., судовий збір в розмірі 1 700 грн., витрати па інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 20 000 грн., шляхом прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження та виконати рішення суду.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 підтримав скаргу з викладених у ній підстав та просив скаргу задовольнити у повному обсязі.
Представник Державної виконавчої служби України проти задоволення скарги заперечила, просила у задоволенні скарги відмовити у повному обсязі, зазначивши, що відмовляючи у відкритті виконавчого провадження старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кеда М.В. діяв відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», а саме: п. 7 ч. 1 ст. 26 Закону, відповідно до якого, якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження.
Представник ОСОБА_3 проти задоволення скарги заперечив, просив у задоволенні скарги відмовити у повному обсязі, зазначивши, що відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження, якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів, а тому постанова державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження від 25 січня 2014 року є законною.
Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, дослідивши письмові докази у їх сукупності, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення скарги, виходячи з наступного.
Судом установлено, що 15 липня 2010 року Подільським районним судом м. Києва ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суми боргу за договором позики від 12 грудня 2007 року з урахуванням неустойки та трьох відсотків річних від простроченої суми в розмірі 13 771 063 грн. 61 коп. та судовий збір в розмірі 1 700 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 20 000 грн. (а.с. 8).
29 липня 2010 року Подільським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист № 2-3332/10 про стягнення зазначеної суми боргу (а.с. 7).
За заявою ОСОБА_1 від 25 липня 2013 року постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кеди М.В від 3 вересня 2013 року повернуто виконавчий лист № 2-3332/10 від 29 липня 2010 року, виданий Подільським районним судом м. Києва, та роз'яснено стягувачу, що виконавчий документ може бути повторно пред'явлений до виконання в строк до 3 вересня 2014 року (а.с. 6).
25 січня 2014 року постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кеди М.В. ОСОБА_1 відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-3332/10 від 29 липня 2010 року, виданого Подільським районним судом м. Києва, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 4).
Пунктом 1 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо є письмова заява стягувача.
Згідно з ч. 5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі, якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів.
Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 22 постанови від 7 лютого 2014 року N 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» ураховуючи положення пункту 1 частини першої та частини п'ятої статті 47 у взаємозв'язку з вимогами пункту 7 частини першої статті 26 Закону про виконавче провадження, повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою не означає закінчення (закриття) виконавчого провадження і не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутися до органу державної виконавчої служби за виконанням судового рішення протягом встановлених законом строків.
Ураховуючи те, що повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою не означає закінчення (закриття) виконавчого провадження і не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутися до органу державної виконавчої служби за виконанням судового рішення протягом встановлених законом строків, суд дійшов висновку про те, що постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження від 25 січня 2014 року ВП № 41693350 є незаконною та підлягає скасуванню з одночасним зобов'язанням відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України прийняти до виконання виконавчий лист № 2-3332/10 від 29 липня 2010 року, виданий Подільським районним судом м. Києва у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики.
Одночасно скарга в частині зобов'язання державного виконавця виконати рішення суду задоволенню не підлягає як необґрунтована.
Керуючись ст. ст. 26, 47 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 58, 59, 60, 210, 383-387 ЦПК України, суд -
Скаргу ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кеди М.В., заінтересована особа - ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кеди М.В. про відмову у відкритті виконавчого провадження від 25 січня 2014 року ВП № 41693350.
Зобов'язати відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України прийняти до виконання виконавчий лист № 2-3332/10 від 29 липня 2010 року, виданий Подільським районним судом м. Києва у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики.
У задоволенні решти скарги - відмовити.
Ухвалу може бути оскаржено до апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
СуддяС. С. Захарчук