26 березня 2014 року Справа № 120180/12
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Гуляка В.В. та Большакової О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Ковелі та Ковельському районі Волинської області на постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 06.09.2011 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Ковелі та Ковельському районі Волинської області про стягнення заборгованості по виплаті щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни, -
02.08.2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 02.02.2011р. по теперішній час. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що у зв'язку з визнанням Конституційним судом України такими, що не відповідають Конституції України відповідних положень Закону України «Про Державний бюджет України» на 2007, 2008 роки, якими була зупинена дія положень чинного законодавства України, на підставі якого було нараховано пенсію, відповідач зобов'язаний був здійснити перерахування пенсії, тобто привести у відповідність з рішенням Конституційного суду України розмір виплат пенсії з врахуванням права на надбавку як дитині війни.
Оскаржуваною постановою позов задоволено частково. Зобов'язано відповідача провести нарахування та виплату позивачу щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 02.02.2011 року по 18.06.2011 року включно, на підставі положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням уже виплачених сум. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із постановою суду, її оскаржив відповідач, який, покликаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову по справі про відмову в позові.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом не взято до уваги, що п. 3 ч. 1 етапі 72 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 від 09.07.2003 року зазначено, що джерелами формування коштів Пенсійного фонду є кошти державною бюджету та цільових фондів що перераховуються до Пенсійного фонду. Відповідно до статті 73 цього ж Закону кошти Пенсійного фонду використовуються на виплату пенсій, передбачених цим Законом: надання соціальних послуг, передбачених цим Законом. Статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних із застосуванням цього Закону здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету, який затверджується Верховною Радою України, не проаналізовано закони про Державний бюджет України на відповідні роки, в яких визначено розміри видатків для проведення виплат дітям війни.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийнято у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1,2 ч.1 ст.183-2 цього Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що позивач належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дітей війни, а тому має право на встановлене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, оскільки дія статті не зупинялась, а тому вимоги є підставними, з врахуванням рішення Конституційного суду України від 22.05.2008р.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується частково з наступних підстав.
Безспірно встановлено, що позивач є дитиною війни та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) мав право на отримання підвищення виплачуваної йому пенсії за віком.
Щодо позовних вимог щодо здійснення позивачу нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії за період з 02.02.2011 року, колегія суддів зазначає, що такі підлягають задоволенню, так як відповідно до положень Закону України «Про державний бюджет України на 2011рік» нарахування та виплата у 2011 році позивачу підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Законом України від 14.06.2011р. «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011рік» внесено зміни до Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» та делеговано КМ України визначення порядку та розмірів виплат підвищення до пенсії дітям війни. Постановою КМ України від 06.07.2011р. № 745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23.07.2011р., обмежено виплату спірного підвищення до пенсії дітям війни до набрання нею законної сили.
За таких умов виплата спірного підвищення за період з 02.02.2011р. по 22.07.2011р. включно повинна здійснюватися в розмірах, передбачених ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
У зв'язку з тим, що функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивача здійснює Пенсійний фонд України в особі відповідача, а також виходячи з вимог п.15 Положення про Пенсійний фонду України, затв. постановою КМУ № 1261 від 24.10.2007р., відповідний обов'язок слід покласти на відповідача у справі.
Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
Доводи апелянта про неправильне застосування судом вимог ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» колегія суддів до уваги не приймає, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами лише цього Закону, чинним законодавством інший мінімальний розмір пенсії за віком не визначений, тому слід застосовувати цей розмір.
З огляду на положення ст.ст.21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю. Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен був визнати такі дії незаконними і зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення, при цьому належить визнати дії відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 02.02.2011 року по 22.07.2011 року включно, із урахуванням вимог ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», неправомірними; зобов'язати відповідача провести нарахування і виплату позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 02.02.2011 року по 22.07.2011 року включно, із урахуванням вимог ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведених раніше виплат.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення заявленого позову з вищевикладених мотивів.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ст.202, ч.2 ст. 205, ст.ст.207, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Ковелі та Ковельському районі Волинської області задовольнити частково.
Постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 06.09.2011 року у справі № 2а-8467/11 скасувати та прийняти нову постанову якою позов задовольнити частково.
Визнати дії управління Пенсійного фонду України в м.Ковелі та Ковельському районі Волинської області щодо ненарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 02.02.2011 року по 22.07.2011 року включно, із урахуванням вимог ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», протиправними.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м.Ковелі та Ковельському районі Волинської області провести ОСОБА_1 нарахування і виплату підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 02.02.2011 року по 22.07.2011 року включно, із урахуванням вимог ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведених виплат за вказаний період. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк
Судді В.В. Гуляк
О.О. Большакова