Єдиний унікальний номер 257/5792/13-ц Номер провадження 22-ц/775/2179/2014
Головуючий в 1 інстанції: Бурлаченко О.О.
Категорія: 24 Доповідач: Космачевська Т.В
9 квітня 2014 року
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді: Курило В.П.,
суддів: Космачевської Т.В., Мірута О.А.,
при секретарі: Бакунець Я.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Донецька від 23 вересня 2013 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, -
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування матеріальної та моральної шкоди спричиненої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 13 березня 2012 року о 13- 00 год. в м. Донецьку пр. Таманський, навпроти торгівельного комплексу «Акварель», ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки «ВАЗ 21099-20», державний номер НОМЕР_4, вчинив зіткнення з автомобілем марки «Тойота», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 Вважає, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_1, просив, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, стягнути на його користь з відповідача матеріальну шкоду спричинену ушкодженням автомобіля в розмірі 5585,67 грн., моральну шкоду в розмірі 10000 грн., а також судові витрати.
Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 23 вересня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 5585,67 грн., витрати на послуги експерта 500,00 грн., суму судового збору в розмірі 229,40 грн., а всього 6135,07 грн. В інший частині позову відмовлено.
З вказаним рішенням суду не погодився ОСОБА_1 та подав апеляційну скаргу, яка була прийнята до розгляду апеляційним судом Донецької області.
В обґрунтування доводів своєї апеляційної скарги посилається на неповне з'ясування обставин по справі, порушення норм матеріального права. Зазначає, що судом не було враховано, що на момент дорожньої - транспортної пригоди на автомобілі позивача вже існували пошкодження лівого бордюру та ніжній частини лівої двері. Автотоварознавче дослідження здійснено з суттєвими порушеннями, оскільки було проведене через один рік після ДТП у відсутності апелянта, без повідомлення його про час та місце проведення дослідження. Такий висновок є лише думкою фахівця і не має доказової сили як експертизи.
12 листопада 2013 року апеляційним судом Донецької області було ухвалено рішення, яким апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Київського районного суду м. Донецька від 23 вересня 2013 року скасовано, та відмовлено у задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
Рішення апеляційного суду Донецької області оскаржено ОСОБА_2 в касаційному порядку.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 січня 2014 року рішення апеляційного суду Донецької області від 12 листопада 2013 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до апеляційного суду Донецької області.
Відповідач в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодився, просив її відхилити.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до статей 11 і 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 2 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 13 березня 2012 року о 13-00 год. в м. Донецьку, пр. Таманський, навпроти торгівельного комплексу «Акварель» ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки «ВАЗ 21099-20», державний номер НОМЕР_4, рухаючись заднім ходом, вчинив зіткнення з автомобілем марки «Тойота», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 З даного приводу було складено відносно водія ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення. Постановою Київського районного суду м. Донецька від 13.04.2012 року, зміненим постановою Апеляційного суду Донецької області від 07.06.2012 року, ОСОБА_1 був визнаний винним в вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУАП, та притягнуто його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу (а.с. 43). В результаті ДТП було пошкоджено автомобіль позивача, а саме: ліві передня та задня двері, молдінги передньої та задньої лівих двері. Згідно висновку експерта, вартість матеріальних збитків позивачу в результаті ДТП склала 5585,67 грн. За проведення експертизи позивач сплатив 500 грн. (а.с. 23-33, 34, 42).
Задовольняючи позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що матеріальна шкода підтверджена документально висновком експерта та експертизою і має бути стягнута з відповідача у повному обсязі. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, суд виходив з того, що позивач послався на підстави моральної шкоди, які відсутні.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції не можна погодитися тому, що він не відповідає нормам закону та фактичним обставинам справи.
Згідно ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року №4 Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності володільця транспортного засобу діє протягом строку, на який його укладено. У разі зміни власника забезпечувального транспортного засобу (відчуження, спадкування, правонаступництво) договір страхування зберігає чинність до закінчення строку його дії.
З матеріалів справи вбачається, що попереднім власником автомобіля ВАЗ 210994-20, реєстраційний номер НОМЕР_2, був ОСОБА_3 Ним було укладено із Приватним акціонерним товариством страхова компанія «Провідна» на строк з 05.06.2011 року до 04.06.2012 року договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, транспортного засобу ВАЗ 210994-20, реєстраційний номер НОМЕР_3. (а.с. 72).
З довідки головного управління МВС України в Донецькій області №9/3-489 від 05.03.2014 року видно, що 2 червня 2009 року у ВРЕР ДАІ м. Тореза був зареєстрований автомобіль ВАЗ 210994-20, 2009 р. випуску, № двигуна НОМЕР_5, № кузова НОМЕР_6, держномер НОМЕР_2 за гр. ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешкає за адресою: АДРЕСА_1. На автомобіль було видано тимчасовий реєстраційний талон НОМЕР_7.
1 березня 2011 року гр. ОСОБА_3 було видано свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_8 на вищевказаний автомобіль.
28 лютого 2012 року вказаний автомобіль був знятий з обліку для реалізації. На автомобіль видано транзитні номерні знаки НОМЕР_9.
1 березня 2012 року торгівельною організацією ФОП «ОСОБА_4» на автомобіль було виписано довідку-рахунок серії ДП1 №250956 на гр. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, мешкає за адресою: АДРЕСА_2, та надано транзитні номерні знаки НОМЕР_4.
31 березня 2012 року в Донецькому ВРЕР ДАІ №1 автомобіль буз зареєстрований за гр. ОСОБА_1 з видачею номерних знаків НОМЕР_10 (а.с. 76, 150б).
З вищенаведеного вбачається, що забезпечувальний транспортний засіб змінив свого власника, але договір страхування зберігає чинність до закінчення строку його дії.
З полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів №АА/2812306/0524/11 вбачається, що ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, складає 51000,00 грн. Матеріальний позов заявлено на суму 5585,67 грн. (а.с. 72, 26 зв.стор.)
За таких обставин суд першої інстанції, розглядаючи справу, в порушення ст. 33 ЦПК України, не обговорив питання про залучення до участі у справі в якості відповідача ПрАТ СК «Провідна», що застрахувала транспортний засіб, і цими діями обмежив позивача у правах, встановлених ст. 31 ЦПК України, порушивши принцип здійснення судочинства на засадах змагальності сторін, та не роз'яснив право звернутись до суду з цим клопотанням.
Згідно з вимогами ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
Відповідно до п.п. 33.1.4. п. 33.1. ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 своєчасно повідомлялась страхова компанія - ПрАТ СК «Провідна», що застрахувала цивільну-правову відповідальність власника транспортного засобу, про даний страховий випадок. Але страхова компанія не розглядала страховий випадок у зв'язку з неподанням потерпілим заяви про виплату страхового відшкодування відповідно до ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (а.с. 73, 74).
Також, відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 року №85/96-ВР франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Виходячи з вищенаведених обставин у апеляційного суду немає підстав для стягнення з відповідача матеріальної шкоди у повному обсязі. Але, враховуючи вимоги п. 36.6. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», де вказано, що страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування, з відповідача на користь позивача має бути стягнута матеріальна шкода в розмірі франшизи в сумі 1000,00 грн., що передбачена полісом №АА/2812306/0524/11.
На ці вимоги закону суд першої інстанції уваги не звернув та помилково стягнув з відповідача матеріальну шкоду у повному обсязі.
Крім того, відповідно до частини 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до частини 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Таким чином, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Враховуючи ці вимоги закону, апеляційний суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 500,00 грн.
Що стосується доводів апеляційної скарги щодо існування пошкоджень автомобіля до ДТП та необґрунтованості розміру матеріальної шкоди, апеляційний суд вважає їх безпідставними тому, що це не підтверджується фактичними матеріалами справи.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення порушено вимоги матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, тому рішення суду на підставі ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Крім того, відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено за проведення експертного автотоварознавчого дослідження 500,00 грн. і судовий збір в розмірі 250,00 грн., позовні вимоги задоволено частково. Тому з відповідача на користь позивача має бути стягнуто витрати за проведення експертного товарознавчого дослідження в сумі 90,00 грн. і судовий збір в сумі 229,40 грн., та на користь держави, враховуючи положення ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у розмірі не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати (1218,00 грн.) - 257,80 грн. (243,60 грн. - 229,40 грн. + 243,60 грн. - за позов немайнового характеру).
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Донецька від 23 вересня 2013 року - задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Донецька від 23 вересня 2013 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої в результаті дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 1000,00 грн., моральну шкоду в сумі 500,00 грн. та судові витрати: судовий збір в розмірі 229,40 грн.; витрати за проведення експертного товарознавчого дослідження в сумі 90,00 грн., а всього 1819,40 грн. (одна тисяча вісімсот дев'ятнадцять грн. 40 коп.).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 257,80
грн.
В інший частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
Рішення може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді: