Єдиний унікальний номер 248/1292/13-ц Номер провадження 22-ц/775/3447/2014
Головуючий в 1 інстанції: Сташків Н.М.
Категорія: 42 Доповідач: Космачевська Т.В.
07 квітня 2014 року
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді: Курило В.П.,
суддів: Космачевської Т.В., Барсукової О.І.,
при секретарі: Бакунець Я.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харцизького міського суду Донецької області від 14 березня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа орган опіки та піклування Харцизької міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право на користування житлом, -
Рішенням Харцизького міського суду Донецької області від 14 березня 2014 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа орган опіки та піклування Харцизької міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право на користування житлом - відмовлено.
З вказаним рішенням суду не погодився позивач та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги зазначає, що рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, є таким, що не відповідає дійсним обставинам справи і вимогам закону. Вказує, що відповідач з дітьми у квартирі не проживає більше шести місяців, їм ніхто не перешкоджає в користуванні жилою площею. Крім цього, вони не тільки не мешкають у житлі, але і не здійснюють оплату комунальних послуг. Вони не несуть інших витрат по утриманню будинку та не приймають участь у спільному побуті, не є членами його сім'ї, а тому апелянт вважає відповідача та її дітей такими, що втратили право користування жилим приміщенням. Всі витрати по утриманню житла несе апелянт.
Позивач у судове засідання апеляційного суду не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю.
Відповідач у судове засідання апеляційного суду не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить отримане ним рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Надану заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку зі слуханням іншої справи суд не приймає до уваги.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить отримане ним рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Тому апеляційний суд вважає можливим слухати справу за відсутністю сторін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи
апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку
апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до статей 11 і 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 2 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Судом першої інстанції встановлено і це підтверджено матеріалами справи, що відповідно договору купівлі-продажу від 12 вересня 2007 року, посвідченому державним нотаріусом Зугреської державної нотаріальної контори, зареєстрованому у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно від 05 лютого 2008 року, позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с. 10).
З будинкової книги про зареєстрованих осіб вбачається, що з 07 листопада 2012 року у вказаній квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (а.с. 13-16).
Встановлено, що влітку 2011 року позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 почали проживати однією сім'єю без шлюбу. В судовому засіданні першої інстанції цей факт не оспорювався.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є сином ОСОБА_2 (а.с. 29).
З свідоцтва про народження ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, вбачається, що його батьками є позивач та відповідач ОСОБА_2 (а.с. 30).
Як вбачається з актів, складених 12 вересня 2013 року, 14 жовтня 2013 року, 14 листопада 2013 року, 16 грудня 2013 року, 15 січня 2014 року, 14 лютого 2014 року, та підписаних головою сел. Щебзавод Зензурою М.С. та мешканцями будинку АДРЕСА_1, відповідачі у квартирі АДРЕСА_1 не проживають з 20 червня 2013 року (а.с. 4-9).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі не втратили права на користування спірною квартирою, оскільки, будучи членами сім'ї позивача, не проживають в неї менше одного року, а також врахував те, сторони мають спільну дитину ОСОБА_3, який має право мешкати з батьками, або за їх згодою з одним з них, і позбавлення дитини права користування житлом є порушення охоронюваного законом її права на житло.
Такі висновки суду першої інстанції є правильними, відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на вимогах закону.
Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами Цивільного кодексу
України та Житлового кодексу України.
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України з урахуванням положень ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно
до угоди з власником.
З матеріалів справи вбачається, та цього не оспорює позивач, що відповідачі вселилися в спірну квартиру та зареєстровані в неї за згодою власника житла у якості членів її сім'ї.
Тобто відповідачі набули право користування вказаною квартирою на підставі ч. 1 ст. 156 Житлового кодексу України, як члени сім'ї власника жилого будинку.
Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
За таких обставин, враховуючи, що між сторонами судом не встановлено інших умов користування житлом, та того, що відповідачі не проживають в ньому менше ніж один рік, суд першої інстанції правильно дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог.
Інші доводи апеляційної скарги не впливають на висновки суду та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального законодавства, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Суд першої інстанції повно та всебічно встановив обставини справи, дослідив надані сторонами докази, дав їм належну правову оцінку. Наведені в апеляційній скарзі доводи не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення про скасування оскаржуваного рішення.
Рішення суду є законним і обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства і підстав для його скасування не має.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Харцизького міського суду Донецької області від 14 березня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Судді: