Єдиний унікальний номер 260/7371/13-к
Номер провадження 11/775/373/2014
Іменем України
9 квітня 2014 року
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю
прокурора ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
засудженого ОСОБА_6
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_6 на вирок Ленінського районного суду міста Донецька від 25 липня 2013 року, яким
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Донецьк, в силу ст.89 КК України не судимого, який мешкає в квартирі АДРЕСА_1 ,
засуджено за ст.307 ч.1 КК України до 4-х років позбавлення волі; за ст.307 ч.2 КК України до 6-ти років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю. На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді 6-ти років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, з відбуттям покарання в кримінально-виконавчій установі закритого типу.
Вироком суду Батуру визнано винним у тому, що він 8 квітня 2011 рок приблизно о 12-й годині 30 хвилин за попередньою домовленістю зустрівся з «покупцем» оперативної закупки « ОСОБА_7 », який діяв під вигаданими даними, біля будинку АДРЕСА_2 , разом з яким пішов до свого житла - квартири АДРЕСА_3 у вказаному будинку де, діючи умисно з корисливих мотивів, маючи умисел на збут психотропної речовини з метою отримання наживи, самостійно виготовив і зберігав при собі з метою збуту психотропну речовину, частину якої згодом вжив шляхом внутрішньовенної ін'єкції, а частину, що залишилась, передав ОСОБА_8 у шприці ємністю 2 млі і отримав від нього за це 60 гривень, тобто незаконно збув «покупцю» оперативної закупки.
8 квітня 2011 року в період часу з 13-ї години 35 хвилин до 13-ї години 45 хвилин працівниками міліції в ході огляду «покупця» оперативної закупки « ОСОБА_7 » був вилучений медичний шприц з рідиною масою 1,96 г, яка є психотропною речовиною, обіг якої заборонено, - метамфітаміном, кількість метамфітаміну складає 0,0131 г, яку йому незаконно збув ОСОБА_9 .
Крім цього, 20 квітня 2011 року приблизно о 12-й годині 15 хвилин «покупець» оперативної закупки « ОСОБА_7 », діючи під вигаданими даними, прибув до будинку АДРЕСА_2 , де біля вищевказаного будинку, за попередньою домовленістю зустрівся з ОСОБА_9 , разом з яким пішов до житла останнього в квартиру АДРЕСА_3 , де Батура, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, маючи умисел на збут психотропної речовини з метою отримання наживи самостійно виготовив її, помістив у шприц ємністю 2 млі, який передав з рук в руки « ОСОБА_7 », отримавши від нього 60 гривень, тобто незаконно повторно збув «покупцю» оперативної закупки.
В той самий день в період часу з 13 години 5 хвилин до 13 години 15 хвилин працівниками міліції в ході огляду «покупця» оперативної закупки « ОСОБА_7 » був вилучений медичний шприц з речовиною масою 2,060 г, яка є психотропною речовиною, обіг якої заборонено, - метамфітаміном, кількість метамфітаміну складає 0,0229 г, яку йому незаконно повторно збув ОСОБА_9 .
В апеляціях:
Засуджений ОСОБА_9 просить вирок суду першої інстанції скасувати і виправдати його за ст.ст.307 ч.1, 307 ч.2 КК України, посилаючись на відсутність належних доказів його вини. Вважає, що оперативно-розшукові заходи відносно нього були проведені з порушенням законодавства, регулюючого такий вид діяльності правоохоронних органів, тому не можуть бути взяті до уваги при постановленні обвинувального вироку.
Прокурор просить скасувати вирок суду першої інстанції у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості та постановити новий вирок, яким ОСОБА_6 призначити покарання за ст.307 ч.1 КК України у виді 4-х років 6-ти місяців позбавлення волі; за ст.307 ч.2 КК України у виді 6-ти років 6-ти місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; на підставі ст.70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у виді 6-ти років 6-ти місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю, з відбуванням покарання в кримінально-виконавчій установі закритого типу.В обґрунтування апеляції посилається на необґрунтоване визнання судом щирого каяття засудженого обставиною, що пом'якшує покарання, не врахував належним чином ступінь суспільної небезпеки скоєних ОСОБА_9 злочинів. Крім цього, просить стягнути з засудженого ОСОБА_9 судові витрати за проведення експертиз в сумі 4220 гривень 76 копійок у дохід держави.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора ОСОБА_4 , який підтримав апеляцію прокурора, що її подав, засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_5 , які підтримали апеляцію засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, апеляційний суд вважає, що апеляції не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, засуджений ОСОБА_9 під час розгляду справи судом першої інстанції в присутності свого захисника - адвоката ОСОБА_10 повністю визнав свою вину у пред'явленому йому обвинуваченні, дав суду показання, якими підтвердив фактичні обставини вчинення ним збуту психотропних речовин, про які зазначено у вироку. Після допиту підсудного, сам ОСОБА_9 , його захисник, а також прокурор висловили думку про недоцільність дослідження інших доказів у справі щодо фактичних обставин справи, які ніким не оспорювалися. При цьому, всі учасники судового розгляду, в тому числі й сам ОСОБА_9 та його захисник, заявили, що вони правильно розуміють ці обставини, а також положення ст.299 ч.3 КПК України 1960 року про те, що вони в такому випадку будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
Враховуючи таку позицію учасників судового розгляду, суд, відповідно до положень ст.299 ч.3 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин вчинення злочинів ОСОБА_9 .
Згідно вимог ст.365 КПК України 1960 року, висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, які не оспорювалися і стосовно яких відповідно до вимог ст.ст.299, 301-1 цього Кодексу докази не досліджувалися, апеляційним судом не перевіряються.
Тому, з урахуванням наведених обставин та зазначених норм КПК України, у апеляційного суду відсутні підстави для перевірки доводів апеляції засудженого Батури про відсутність належних доказів його вини у вчиненні злочинів, за які його засуджено.
Міра покарання за кожен із злочинів призначена ОСОБА_9 в межах санкцій ст.ст.307 ч.1, 307 ч.2 КК України, тобто, з урахуванням ступеню тяжкості цих злочинів, а за сукупністю злочинів покарання призначено шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, тобто, відповідно до вимог ст.70 КК України. При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано визнав обставиною, що пом'якшує покарання, щире каяття Батури, що відповідає вимогам ст.66 КК України, тоді як доводи апеляційної скарги прокурора про безпідставність врахування цієї обставини, суперечить положенням зазначеної норми закону.
Доводи апеляційної скарги прокурора про необхідність прийняття рішення про стягнення з засудженого на користь держави витрат за проведені експертизи, з посиланням на неприйняття такого рішення судом першої інстанції, суперечать змісту вироку, згідно якого таке рішення судом першої інстанції було прийнято.
Тому підстави для задоволення апеляцій прокурора і засудженого відсутні.
Враховуючи наведене, керуючись вимогами ст.ст.365, 366 КПК України 1960 року, апеляційний суд
ухвалив:
Вирок Ленінського районного суду міста Донецька від 25 липня 2013 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а апеляції прокурора і засудженого - без задоволення.
Судді: