27 травня 2009 р.
№ 2-3/5210-2008
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дунаєвської Н.Г. -головуючого,
Мележик Н.І.,
Мирошниченка С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Підприємства "Приваттур" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 02 березня 2009 року у справі № 2-3/5210-2008 Господарського суду Автономної Республіки Крим за позовом Підприємства "Приваттур", м. Сімферополь, до Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління", м. Сімферополь, за участю третьої особи -Комунального підприємства "Комбінат благоустрою", м. Ялта, про визнання договору діючим,
представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце проведення засідання повідомлені належним чином,
У травні 2008 року позивач -Підприємство "Приваттур" пред'явив у господарському суді позов до відповідача -Державного підприємства "Кримське протизсувне управління" про визнання договору діючим.
Вказував, що 05.05.03 між ним та Державним підприємством "Кримське протизсувне управління" (правонаступником якого він є) було укладено договір користування берегоукріплюючими, протизсувними і пляжними спорудами № 91, згідно умов якого відповідач зобов'язався надати йому в користування майно -протизсувні споруди м. Ялти від морпорту до санаторію "Росія", 1-й комплекс, ділянка набережної в районі входу на пляж "Приморський", а він -укласти з відповідною Радою договір тимчасового користування земельною ділянкою на якій розташоване майно та своєчасно вносити плату за користування майном.
Посилаючись на ту обставину, що відповідач листом № 255 від 14.02.08 повідомив його про розірвання договору, позивач просив визнати договір користування берегоукріплюючими, протизсувними і пляжними спорудами № 91 від 05.05.03 діючим.
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 листопада 2008 року (суддя Соколова І.О.) в позові відмовлено.
Рішення мотивоване посиланнями на невиконання позивачем умов спірного договору, в зв'язку з чим відсутні правові підстави до визнання договору № 91 від 05.05.03 діючим.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 02 березня 2009 року (колегія суддів у складі: Фенько Т.П. - головуючий, Черткової І.В., Ткаченка М.І.) рішення залишено без змін та зазначено про те, що спори про встановлення юридичних фактів не підвідомчі господарським судам.
У касаційній скарзі Підприємство "Приваттур", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до положень п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 05.05.03 між позивачем та Державним підприємством "Кримське протизсувне управління" (правонаступником якого є відповідач) було укладено договір користування берегоукріплюючими, протизсувними і пляжними спорудами № 91, згідно умов якого відповідач зобов'язався надати позивачу в користування майно -протизсувні споруди м. Ялти від морпорту до санаторію "Росія", 1-й комплекс, ділянка набережної в районі входу на пляж "Приморський", а позивач -укласти з відповідною Радою договір тимчасового користування земельною ділянкою на якій розташоване майно та своєчасно вносити плату за користування майном.
Згідно п. 3.2.8 договору користувач зобов'язаний протягом місяця з моменту підписання договору укласти договір тимчасового користування земельною ділянкою.
Пунктом 7.4 договору встановлено право Державного підприємства "Кримське протизсувне управління" на розірвання договору в односторонньому порядку з письмовим повідомленням про це користувача майном.
14.02.08 відповідач листом № 255, посилаючись на порушення позивачем умов договору № 91 від 05.05.03, повідомив останнього про розірвання вказаного договору, що стало підставою для звернення з даним позовом.
За приписами ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 цього Кодексу закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 ГК України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
Вищезазначеними нормами не передбачено такого способу захисту прав, як визнання договору діючим.
Слід зазначити, що предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення.
Заявлена позивачем вимога не призводить до поновлення порушеного права, а спрямована на встановлення певного юридичного факту, а відтак не підлягає розгляду у господарських судах.
Відмовляючи в позові, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що обраний позивачем спосіб захисту (визнання договору діючим) не відповідає вимогам ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України та є не підвідомчим господарським судам.
Посилання касаційної скарги на порушення відповідачем умов договору, не заслуговують на увагу суду, оскільки спростовуються вище викладеним.
Постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційну скаргу Підприємства "Приваттур" залишити без задоволення.
2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 02 березня 2009 року у справі № 2-3/5210-2008 залишити без змін.
Головуючий суддя: Н.Г. Дунаєвська
Судді: Н.І. Мележик
С.В. Мирошниченко