28.05.2009 Справа № 10/46
За позовом Приватного підприємства „КГМ-РЕЙН”, м.Ужгород
до відповідача Першої Ужгородської державної нотаріальної контори, м.Ужгород
про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна №10 від 09.09.1999р. дійсним
Суддя - І.В.Івашкович
представники:
від позивача - Штець В.І., доручення від 08.05.09
від відповідача -не з'явився
СУТЬ СПОРУ: приватне підприємство ”КГМ-РЕЙН”, м. Ужгород звернулось з позовом до Першої Ужгородської державної нотаріальної контори, м. Ужгород про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна №10 від 09.09.1999р. дійсним.
Позов мотивує тим, що згідно з договором №10 від 09.09.1999р.,укладеним між ТОВ ”Рейн”, правонаступником якого є ПП”КГМ-РЕЙН”, та ТОВ ”Літинагробуд”, позивач купив складські приміщення, що розташовані за адресою: смт. Літин, Сосонське шосе,10,які передано йому за актом приймання -передачі від 12.11.1999р. Вказаний договір укладався відповідно до Цивільного кодексу УРСР 1963р.,нормами якого нотаріальне посвідчення такого договору не вимагалось. Однак в травні 2008р. Літинським БТІ відмовлено в державній реєстрації права власності на вказані приміщення через відсутність нотаріального посвідчення договору купівлі -продажу №10 від 09.09.1999р. Позивач у відповідності до ст.ст.54,55 Закону України „Про нотаріат” звернувся до Першої Ужгородської нотаріальної контори із заявою від 13.04.2009р. про нотаріальне посвідчення договору №10 від 09.09.1999р.,на яку відповіді не отримано. Посилаючись на те, що відсутність правовстановлюючих документів на придбане майно перешкоджає реалізації належного права на нерухоме майно, позивач звернувся з даним позовом про визнання договору купівлі-продажу №10 від 09.09.1999р. дійсним. Як на правову підставу позовних вимог позивачем зроблено посилання на норми ст. 334 Цивільного кодексу України.
Представником позивача позовні вимоги підтримано.
Відповідач згідно з письмовим відзивом на позов стверджує, що в даному випадку позивач подав позов до неналежного відповідача. Зокрема, зазначає, що оскільки в реєстрації нерухомого майна відмовлено Літинським БТІ, то останнє має бути визнано відповідачем по даній справі.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд
встановив:
Із доданих позивачем документів вбачається, що між ТОВ ”Літинагробуд”, як Продавцем, та Спільним українсько-німецьким підприємством ”Рейн”, правонаступником якого є ПП ”КГМ-РЕЙН”, як Покупцем, укладено в простій письмовій формі договір №10 від 09.09.1999р., предмет якого передбачав, що Продавець передає у власність Покупця будівлю складу загальною площею 473,7 кв. м, що знаходиться за адресою: Вінницька область, смт. Літин, вул. Сосонське шосе, 10.За приймально-здавальним актом від 12 травня 1999р. Продавець ТОВ ”Літинагробуд” передав, а Покупець СП ”Рейн” прийняв придбаний за договором №10 від 12.11.1999р. об'єкт.
У квітні 2009р. позивач звернувся до Першої Ужгородської державної нотаріальної контори із заявою про нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу №10 від 09.09.1999р. Як слідує із змісту позовних вимог, у зв'язку із тим, що на таке звернення жодної відповіді від Першої Ужгородської нотаріальної контори не було отримано, позивач вважає наявними підстави для звернення з даним позовом про визнання договору дійсним.
Надаючи правову оцінку позовних вимог, суд констатує такі висновки.
Відповідно до загальних засад цивільного законодавства України судовий захист цивільного права або інтересу особи здійснюється врегульованими ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України способами та іншими способами, що встановлені договором або законом.
Зокрема, нормами ч.2 ст.220 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилялася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається. Таким чином, згідно з регламентацією вищенаведених правових норм порушене право особи може бути захищено судом шляхом визнання договору дійсним виключно у встановлених вказаними нормами випадках. Таке рішення може бути прийнято судом за позовом добросовісної сторони, яка виконала відповідний договір повністю або частково, та за обставин, якщо друга сторона договору від нотаріального посвідчення договору ухиляється. Аналогічні положення передбачено було у ст.47 чинного на момент укладення спірного договору Цивільного кодексу Української РСР .
Виходячи із змісту норм ч.2ст.220 Цивільного кодексу України, суд констатує, що положення вказаної статті не поширюються на випадки ухилення органом нотаріату від вчинення дій щодо нотаріального посвідчення договору, якщо таке мало місце. Безпідставним слід визнати наведене у позовній заяві посилання на норми ст.334 Цивільного кодексу України, що врегульовують момент набуття права власності за договором, та жодним чином не можуть розглядатися як правова підстава для визнання договору дійсним.
Таким чином, суд вважає, в даному випадку позов про визнання договору дійсним слід визнати необґрунтованим відповідно до закону. Правова позиція позивача при заявленні даного позову свідчить про неправильне розуміння та тлумачення позивачем змісту правових норм, що врегульовують підстави для звернення до суду з позовом про визнання дійсним нотаріально не посвідченого договору. В задоволенні позову слід відмовити повністю.
Керуючись ст. ст.43,49,82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя І.В.Івашкович.
Рішення, оформлене відповідно до вимог ст.84 Господарського процесуального кодексу України, підписано 09.06.09.