27 травня 2009 р.
№ 58/262-08 (н.р.49/85-08)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дунаєвської Н.Г. -головуючий,
Мележик Н.І,
Мирошниченка С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 4 березня 2009 року у справі № 58/262-08(н.р.49/85-08) Господарського суду Харківської області за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ, до Відкритого акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5", Харківська область, про стягнення 3 291 320,05 грн.,
за участю представників сторін:
позивача -не з'явився
відповідача -Волков О.Ю. (дов. від 01.06.2006)
У квітні 2008 року позивач -ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" пред'явив у господарському суді позов до відповідача - ВАТ "Харківська ТЕЦ-5" про стягнення 3 291 320,05 грн.
Вказував, що 25.12.1998 між ДК "Торговий дім "Газ України" НАК "Нафтогаз України", правонаступником якого є ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", (постачальник) та ВАТ "Харківська ТЕЦ-5" (покупець) укладено договір на постачання природного газу № 773/99Е-494, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати покупцю природний газ власних ресурсів НАК "Нафтогаз України" (отриманий як плата за транзит російського газу через територію України /власного видобутку) надалі газ, а покупець -прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.
На виконання умовах договору позивач протягом березня -червня 1999 року поставив відповідачу природній газ загальною вартістю 1 646 839,50 грн.
Посилаючись на не виконання відповідачем умов договору в частині своєчасної та повної оплати поставленого газу, - позивач просив стягнути з відповідача на його користь 1 646 839,50 грн. заборгованості, 748 455, 62 грн. пені, 748 020, 17 грн. інфляційних втрат та 148 004, 76 грн. 3% річних.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 12 січня 2009 року (суддя Присяжнюк О.О.), яке залишене без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 4 березня 2009 року (колегія суддів у складі: Істоміна О.А. -головуючий, Білоусова Я.О., Пуль О.А.) в задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення мотивовані посиланнями на п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст.ст. 71, 72, 76, 84 ЦК УРСР та пропуск позивачем строку позовної давності, що є підставою для відмови в позові відповідно до ст.80 ЦК УРСР.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 4, 75ЦК УРСР, ст.ст. 526, 628, 631 ЦК України, ст. 43 ГПК України, просить рішення та постанову скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Постанова апеляційного суду не відповідає зазначеним вимогам у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 25.12.1998 між ДК "Торговий дім "Газ України" НАК "Нафтогаз України", правонаступником якого є ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", (постачальник) та ВАТ "Харківська ТЕЦ-5" (покупець) укладено договір на постачання природного газу № 773/99Е-494, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати покупцю природний газ власних ресурсів НАК "Нафтогаз України" (отриманий як плата за транзит російського газу через територію України /власного видобутку) надалі газ, а покупець -прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.
Пунктом 5.2 договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок постачальника вартості об'єму газу, що передається у місяці поставки газу, згідно п. 2.1 даного договору до 10 числа місяця наступного за звітним.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу природній газ протягом березня - червня 1999 року на загальну суму 1 646 839,50 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судом актами приймання-передачі природного газу, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками (а.с.13 -16).
Відповідач всупереч умов договору та вимог ст.ст.161, 162 ЦК УРСР поставлений газ не оплатив, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 1 646 839,50 грн, яка є предметом даного спору.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій посилались на п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст.ст. 71, 72, 76, 84 ЦК УРСР та виходили з пропуску строку позовної давності за вимогами позивача про стягнення заборгованості за поставлений в березні-червні 1999 року природній газ.
Дані висновки суду є законними та обґрунтованими.
Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного Кодексу України правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Статтею 71 ЦК УРСР встановлено загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), а саме: три роки.
Перебіг строку позовної давності відповідно до ст.76 ЦК УРСР починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Суди попередніх інстанцій, враховуючи узгоджений сторонами та визначений п.5.2 договору порядок оплати поставленого газу відповідачем, дійшли обґрунтованого висновку про сплив строку позовної давності за вимогами позивача відповідно до останнього місяця поставки -12 липня 2002 року, а щодо попередніх місяців поставки у відповідні дати попередніх місяців 2002 року.
Відповідно до ст. 84 ЦК УРСР зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, тощо).
Враховуючи наведені положення закону та встановлені обставини справи, висновок господарських судів про відмову в позові на підставі спливу строку позовної давності відповідно до ст.80 ЦК УРСР є законним та обгрунтованим.
Разом з тим, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню на підставі п.1 ст.11110 ГПК України, згідно якої порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо справу розглянуто у незаконному складі суду.
Зокрема, відповідно до ст.20 ГПК України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він є родичем осіб, які беруть участь в судовому процесі, або буде встановлено інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості. Суддя, який брав участь в розгляді справи, не може брати участі в новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, прийнятої за його участю. При наявності зазначених підстав суддя повинен заявити самовідвід.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Вищого господарського суду України від 15.10.2008 у даній справі скасовано рішення Господарського суду Харківської області від 27.05.2008 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.07.2008 року, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Харківської області в іншому складі.
Скасована постанова Харківського апеляційного господарського суду від 16.07.2008 ухвалена колегією суддів у складі: Істоміна О.А. -головуючий, Горбачова Л.П., Пуль О.А.
За результатами нового розгляду постановлено рішення Господарського суду Харківської області від 12.01.2009, перегляд якого в апеляційному порядку здійснено колегією суддів у складі: Істоміна О.А. -головуючий, Білоусова Я.О., Пуль О.А. та прийнято постанову Харківського апеляційного господарського від 4 березня 2009 року, яке є предметом оскарження за касаційною скаргою ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України".
Таким чином, судді: Істоміна О.А. та Пуль О.А. не могли брати участі у перегляді рішення Господарського суду Харківської області від 12.01.2009 в апеляційному порядку та підлягали самовідводу відповідно до ст.20 ГПК України.
Враховуючи, що спір по суті вирішено правильно, проте переглянуто в апеляційному порядку у незаконному складі суду, колегія суддів вважає, що постанова підлягає скасуванню, а справа направленню на новий апеляційний розгляд.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110-11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
1.Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити частково.
2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 4 березня 2009 року у справі № 58/262-08 (н.р.49/85-08) скасувати.
3.Справу № 58/262-08 (н.р.49/85-08) передати на новий розгляд Харківському апеляційному господарському суду в іншому складі.
Головуючий: Н.Г. Дунаєвська
Судді Н.І. Мележик
С.В. Мирошниченко