02 червня 2009 р.
№ 7/5036
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А. - головуючого,
Разводової С.С.,
Самусенко С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'янець -Подільський комбікормовий завод"
на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 18.02.2009 року
у справі № 7/5036
господарського суду Хмельницької області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТІОМІ-Холдінг"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'янець -Подільський комбікормовий завод"
про стягнення 203045,65 грн.
за участю представників:
позивача - Цапів І.М. -довіреність б/н від 20 січня 2009 року
відповідача - не з'явились
У жовтні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СТІОМІ-Холдінг"звернулось до господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'янець -Подільський комбікормовий завод" про стягнення 203045,65 грн.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 09 грудня 2008 року (суддя Крамар С.І.) залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 18 лютого 2009 року (судді Будішевська Л.О., Гулова А.Г., Щепанська Г.А.) у справі №7/5036 позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'янець -Подільський комбікормовий завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТІОМІ-Холдінг" -180794,36грн. заборгованості за договором № К-060608/080612/5-1 від 06 червня 2008 року, 19622,82грн. пені, 2445,87грн. 3% річних, 182,60грн. інфляційних, 2030,46 грн. витрат по оплаті державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з вищезазначеними процесуальними документами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кам'янець -Подільський комбікормовий завод" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 18.02.2009 р. та рішення господарського суду Хмельницької області від 09.12.2008 р. зі справи № 7/5036 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
Вимоги касаційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Кам'янець -Подільський комбікормовий завод" обґрунтовує тим, що оскаржувані процесуальні документи прийняті з порушенням вимог матеріального та процесуального права та з неповним дослідженням обставин справи.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Рішення місцевого та постанова апеляційного суду відповідають зазначеним вимогам, оскільки ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 06 червня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СТІОМІ-Холдінг" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кам'янець -Подільський комбікормовий завод" (покупець) було укладено договір №К-060608/080612/5-1, згідно умов якого продавець зобов'язується продати та передати у власність, а покупець прийняти та сплатити кукурудзу технічного призначення урожаю 2007 року (товар) в кількості 1000 метричних тонн +/-10 %.
Пунктом 7 договору визначено ціну, яка складає з ПДВ 1380,00грн. за одну метричну тонну.
Пунктом 10.2 договору сторони передбачили, що оплата 100% вартості товару здійснюється протягом 10-ти календарних днів з моменту поставки товару Товариству з обмеженою відповідальністю "Кам'янець -Подільський комбікормовий завод". Підставою для платежу є рахунок-фактура, виписана на покупця та товарні накладні з печаткою покупця.
Відповідно до п.11.2 договору, покупець несе відповідальність за несвоєчасну оплату товару. У випадку затримки оплати товару в строки, передбачені договором, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.
Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє в частині відвантаження до 15 липня 2008 року, а в частині оплати -до повного виконання зобов'язань.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконання умов договору позивач передав, а відповідач отримав згідно довіреності серії ЯОШ № 204551 від 17 червня 2008 року товар на загальну суму 1327479,96грн., що підтверджується відповідними накладними №30/06 від 26.06.2008р. на суму 229303,56грн.; №30/06-2 від 26.06.2008р. на суму 1057383,60грн.; №07/07 від 07.07.2008р. на суму 40792,80грн. Податковими накладними №176/5 від 26.06.2008р., №177/5 від 26.06.2008р. та №191/5 від 07.07.2008р., а також листом ДПІ у Печерському районі м. Києва №51972/10/23-1211 від 04.12.2008р. "Про надання пояснень та їх документального підтвердження", в якому ДПІ просило позивача підтвердити податкові накладні, зокрема №176/5 та №177/5 від 26.06.2008р., виписані на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'янець -Подільський комбікормовий завод".
Відповідно до акту звірки розрахунків, складеного і підписаного представниками сторін та скріпленого печатками підприємств, станом на 22 липня 2008 року сальдо становить 525794,36грн.
Судом апеляційної інстанції досліджено довідку філії ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" №070-06/457 від 16.10.2008р. з якої вбачається, що відповідач перерахував на рахунок позивача всього -1 145 000 грн. з 13 червня 2008 року -800 000 грн. та після підписання акту звірки взаєморозрахунків -345 000 грн.
З зазначено вище вбачається, що борг Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'янець -Подільський комбікормовий завод" складає 180794,36 грн. (525794,36-345000,00).
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне зазначити, що згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Стаття 509 ЦК України встановлює, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками (ст.266 ГК України).
А відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Аналогічне положення містить ст.193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 180794,36 грн., пені у розмірі 19622,82грн., інфляційних у розмірі 182,60грн. та 3% річних в розмірі 2445,87грн. є обґрунтованими, що правомірно встановлено судом першої інстанції.
Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Пунктом 11.2. договору передбачено, що у випадку затримки оплати товару в строки, обумовлені в договорі, покупець платить продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
Отже, під час вирішення спору, судами попередніх інстанцій правильно встановлені усі обставини, що мають значення для справи, їм надана вірна юридична оцінка, норми права застосовані вірно, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
За наведених вище обставин, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому судові акти слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам'янець -Подільський комбікормовий завод" залишити без задоволення.
2. Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 18.02.2009 року та рішення господарського суду Хмельницької області від 09.12.2008 року зі справи № 7/5036 залишити без змін.
Головуючий І. А. Плюшко
Судді С. С. Разводова
С. С. Самусенко