Справа: № 810/5682/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Василенко Г.Ю. Суддя-доповідач: Троян Н.М.
27 березня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Троян Н.М.,
суддів - Костюк Л.О., Твердохліб В.А.,
за участю секретаря - Костюченка М.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державного сільськогосподарського підприємства «Головний селекційний центр України» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Державного сільськогосподарського підприємства «Головний селекційний центр України» до Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області, треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування розпорядження,-
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року провадження у справі закрито.
Позивач, не погоджуючись із зазначеною ухвалою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати ухвалу та прийняти нову, якою направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з направлення справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду, з наступних підстав.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а пов'язані з вирішенням питання права користування земельною ділянкою, то провадження у справі необхідно закрити.
Проте, колегія суддів не може погодитись з висновком суду з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
За змістом пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій.
Відповідно до положень частини 3 статті 1 та частини 1 статті 14 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Місцеві державні адміністрації здійснюють повноваження місцевого самоврядування, делеговані їм відповідними радами.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.
Як встановив Конституційний Суд України у Рішенні від 1 квітня 2010 року, ухваленому у справі № 1-6/2010 за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України положення пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 Земельного кодексу України у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього Кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб'єкти владних повноважень.
Положення пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на «спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності» необхідно розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.
Зазначена правова позиція Конституційного Суду України підтримана Верховним Судом України, про що свідчить розгляд ним у порядку Кодексу адміністративного судочинства справ про визнання протиправними рішень органів місцевого самоврядування, прийнятих на реалізацію повноважень у сфері розпорядження землями територіальних громад (справи № 21-12а11 та №21-367а11).
Оскільки відповідач, Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області, є суб'єктом владних повноважень, то зазначені правові позиції повинні бути застосовані й у цьому спорі.
Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з відсутністю у переданому на вирішення суду спорі ознак справи адміністративної юрисдикції є помилковим.
Вказаний висновок також, узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду, викладеною зокрема в судових рішеннях від 20.11.2013 у справі за № К-23590/10 та від 27.10.2011 у справі за № К/9991/17479/11.
Згідно до частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
Оскільки судом першої інстанції невірно застосовані норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу не можна визнати законною та обґрунтованою, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, з направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 160, 196, 199, 204, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Державного сільськогосподарського підприємства «Головний селекційний центр України» - задовольнити.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року - скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Головуючий суддя: Н.М. Троян
Судді: Л.О. Костюк,
В.А. Твердохліб
Головуючий суддя Троян Н.М.
Судді: Костюк Л.О.