Справа: № 810/6046/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Журавель В.О. Суддя-доповідач: Троян Н.М.
27 березня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Троян Н.М.,
суддів - Костюк Л.О., Твердохліб В.А.,
за участю секретаря - Костюченка М.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рійк Цваан Україна» до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Київській області про стягнення заборгованості, -
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року адміністративний позов задоволено частково.
Відповідач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи, 29 січня 2013 року ТОВ «Рійк Цваан Україна» подано в електронному вигляді до Бориспільської ОДПІ податкову декларацію з податку на прибуток за 2012 рік з додатками, в якій визначено авансовий внесок, що підлягатиме сплаті щомісячно у березні-грудні 2013 року та січні-лютому 2014 року у розмірі 53241 грн.
Водночас, у червні 2013 року позивачем виявлено завищення доходів у декларації з податку на прибуток за 2012 рік, у зв'язку з чим 09.07.2013 позивачем подано уточнюючу декларацію з податку на прибуток за 2012 рік, в якій визначено суму авансового внеску в розмірі 39437 грн, тобто в меншому розмірі. Основну декларацію та уточнюючу декларацію з додатками податковим органом було отримано в день подачі позивачем (29.01.2013 та 09.07.2013).
Однак, 26.07.2013 між позивачем та відповідачем проведено звірку стану розрахунків з бюджетом за період з 01.01.2013 до 26.07.2013, за результатами якої складено акт №2711-20.
Так, звіркою встановлено, що податковим органом в картці особового рахунку здійснено нарахування уточненого показника авансових внесків за період чотирьох місяців з березня по червень 2013 року, проте не сторноване значення авансових внесків з податку на прибуток, які повинні бути відкориговані на підставі уточнюючої декларації.
29.07.2013 позивачем до податкового органу надіслано лист з проханням перевірити та усунути розбіжність між даними картки особового рахунку та даними платника авансових внесків з податку на прибуток.
Однак, податковим органом 28.08.2013 винесено спірну податкову вимогу №109-15, згідно з якою станом на 27.08.2013 сума податкового боргу позивача за узгодженими грошовими зобов'язаннями з податку на прибуток становить 157748 грн (основний платіж).
Вважаючи порушенням своїх прав з боку податкового органу та з метою їх відновлення ТОВ «Рійк Цваан Україна» звернулось за захистом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірну вимогу податковим органом складено без урахування уточнюючої декларації, а тому дана вимога є протиправною і підлягає скасуванню.
На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.
Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України), крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Так, пунктом п. 46.1 ст. 46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною (абз. 3 п.46.1 ст. 46 ПК України).
Згідно п. 46.5 ст. 46 ПК України, форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
Відповідно до п. 48.1 ст. 48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.
Згідно п. 48.3 ст. 48 ПК України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).
Нормами п. 49.1 ст. 49 ПК України визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.
Відповідно до п. 50.1 ст. 50 цього Кодексу передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу - тобто 1095 днів) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
В силу приписів абз. 3 - 5 п. 50.1 ст. 50 ПК України платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку (абз. 3 - 5 п. 50.1 ст. 50 ПК України.
При цьому, згідно п. 50.2 ст. 50 ПК України платник податків під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.
Відповідно до п. 48.7 ст. 48 ПК України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.
На виконання вимог зазначених вище вимог податкового законодавсьтва, позивач подав уточнюючому податкову декларацію з податку на прибуток за 2012 рік.
Прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби, що визначено у п.49.8 ст. 49 ПК України. За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа податкового органу зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом ДПС (п.49.9 ст. 49 ПК України).
Із уточнюючої податкової декларації на прибуток за 2012 рік вбачається, що всі обов'язкові реквізити позивачем вказані.
Згідно п.49.11 ст. 49 ПК України у разі подання платником податків до органу ДПС податкової декларації, заповненої з порушенням вимог п.48.2 ст. 48 цього Кодексу, такий орган ДПС зобов'язаний надати платнику податку письмове повідомлення про відмову в прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.
Разом з тим, у період з 28.07.2013 по 13.09.2013 позивачем з податку на прибуток сплачено до бюджету згідно з поданою уточнюючою декларацією суму в загальному розмірі 120658 грн, що підтверджується платіжними дорученнями.
Також, як вбачається з матеріалів справи, позивачем своєчасно сплачувалися авансові внески у розмірах, визначених основною та уточнюючою деклараціями.
Підсумовуючи наведені обставини та аналізуючи законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що податковим органом протиправно винесено податкову вимогу, оскільки при її формуванні не враховано даних уточнюючої декларації з податку на прибуток за 2012 рік.
Згідно до частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: Н.М. Троян
Судді: Л.О. Костюк,
В.А. Твердохліб
.
Головуючий суддя Троян Н.М.
Судді: Костюк Л.О.