Справа: № 810/5435/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.
Іменем України
20 березня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Мамчура Я.С.,
Шостака О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року у справі позовом Фермерського господарства «Довіра Я» до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Фермерське господарство «Довіра Я» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області та просило визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.05.2013 №0001692203/1057 та № 0001702203/1058.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається те, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно і у відповідності до вимог чинного податкового законодавства відповідно до тих порушень, які встановлені в ході проведення перевірки. Товар, придбаний позивачем у ФОП ОСОБА_3, у подальшому не реалізовувався та не використовувався у господарській діяльності підприємства, а тому, на думку апелянта, позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.
Перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, 21.01.2013 Білоцерківською ОДПІ Київської області ДПС отримано постанову старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у Київській області капітана податкової міліції Середи В.В. від 21.01.2013 про призначення документальної позапланової перевірки дотримання вимог податкового законодавства ФГ «Довіра Я» за взаємовідносинами з ФОП ОСОБА_3 за період з 01.01.2010 по 31.12.2012.
Посадовою особою Білоцерківської об'єднаною державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за взаємовідносинами з ФОП ОСОБА_3 за період з 03.12.2010 по 31.10.2012, за результатами якої складено Акт від 22.04.2013 № 1699/22-3/37122498/58.
За наслідками перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем: пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України - занижено суму податку на прибуток на загальну суму 44467 грн., в тому числі за 4 квартал 2011 року у розмірі 44467 грн.; пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України - занижено податок на додану вартість у сумі 38667 грн., в тому числі за жовтень 2011 року на суму 18839 грн., листопад 2011 року на суму 19819 грн.
На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.05.2013 № 0001692203/1057, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 48323,00 грн. і податкове повідомлення-рішення від 16.05.2013 № 0001702203, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 44467,00 грн.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_3, та, як наслідок, порушення позивачем податкового законодавства.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду, виходить з такого:
Відповідно до п.п.134.1.1. п. 134.1. ст.131 ПК України об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог .
Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.
Відповідно до ч. 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Як вбачається з матеріалів справи, Фермерське господарство «Довіра Я» придбало у ФОП ОСОБА_3 засоби захисту рослин, а саме: бетанал експерт в кількості 600,00 літрів та карібу в кількості 20 кг. на загальну суму 232000,00 грн.
Вищевказані господарські операції були оформленні наступними бухгалтерськими документами: видатковою накладною від 04.10.2011 №284 на загальну суму 152000,00 грн., в тому числі ПДВ 25333,33 грн. та від 07.11.2011 №321 на загальну суму 80000,00 грн.; податковою накладною від 04.10.2011 № 261 на суму 152000,00 грн. та від 07.11.2011 №301 на загальну суму 80000,00 грн.
Дані документи були вилучені старшим оперуповноваженим ГВОМ Білоцерківської ОДПІ на підставі ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 15.03.2013, що підтверджується змістом відповідного Опису речей і документів від 03.04.2013.
В ході розгляду справи судом першої інстанції були вчинені дії щодо витребування даних документів, однак вони не були надані Слідчім управлінням фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Київській області.
Проте, вищевикладена обставина не спростовує того, що ці документи вивчались податковим органом в ході проведення перевірки, що вбачається зі змісту сторінки 29 Акта перевірки від 22.04.2013 1699/22-3/37122498/58, на підставі якого прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. На момент укладання договорів контрагент позивача у відповідності до вимог чинного законодавства був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та як платник ПДВ, установчі документи якого не були визнані в судовому порядку недійсними.
Крім того, придбання у ФОП ОСОБА_3 засобів захисту рослин повністю відповідає тим видам господарської діяльності, якими займається позивач.
Із заперечень відповідача на позовну заяву та із доводів апеляційної скарги вбачається, що податковий орган дійшов висновку про безтоварність господарських операцій між позивачем і ФОП ОСОБА_3, у тому числі на підставі висновків, які викладені в Акті Рокитнянської МДПІ від 15.12.2011 № 15/1701/НОМЕР_2 про результати позапланової перевірки з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість з 18.05.2007 по 01.12.2011. Проте, постановою Київського окружного адміністративного суду від 29.02.2012 у справі № 2а-398/12/1070, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2012, скасовано наказ Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області від 14.12.2011 № 262 на підставі якої проведено зазначену перевірку та визнано протиправними дії Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області щодо проведення документальної позапланової перевірки, на підставі якої складено Акт від 15.12.2011 №15/1701/НОМЕР_2.
Згідно з ч.4 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Враховуючи, що вищевказана постанова, якою встановлено протиправність дій Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області при складанні Акта від 15.12.2011 №15/1701/НОМЕР_2 набрала законної сили, а факти, встановлені нею, є преюдиційними, тобто такими, що не потребують доказування та є обов'язковими до врахування судом при вирішенні інших справ колегія суддів вважає, що висновки вище означеного Акта не можуть бути належними та допустимими доказами порушення позивачем податкового законодавства.
Щодо посилань податкового органу на Акт від 30.11.2012 №29/1701/НОМЕР_2 «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.05.2012 по 01.10.2012», колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що даний Акт стосується іншого періоду ніж той, у якому позивач мав господарські відносини із контрагентом.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що під актом перевірки розуміється службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.
Оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається уповноваженими законом органами влади при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.
Отже, акт перевірки та викладені у ньому факти, висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для платника податків певні правові наслідки, регулює ті чи інші відносини і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Відносно посилання апелянта на матеріали досудового розслідування, суд апеляційної інстанції зазначає наступне:
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Кримінального процесуального кодексу України досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Слід зазначити, що результати оперативно-розшукових заходів в рамках кримінальної справи є не доказами, а лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі. Аналогічна правова позиція викладена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.08.2012 № К-39842/10.
Таким чином, факт проведення Головним слідчим управлінням ДПС досудового розслідування за фактом створення і діяльності фіктивних підприємств не є належним і допустимим доказом на підтвердження обставин, викладених в Акті перевірки ФГ «Довіра Я». При цьому, відповідачем не надано суду відомостей щодо наявності вироку суду, який би набрав законної сили, щодо фактів протиправності створення і діяльності ФОП ОСОБА_3
Враховуючи вищевикладене в сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, ще доводи, викладені відповідачем у акті перевірки та апеляційній скарзі, не містять правового підґрунтя, не підтвердженні належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами справи, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи колегією суддів не виявлено, суд повно і правильно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини, що склалися між сторонами, і дав їм належну правову оцінку, - з огляду на що підстави до скасування судового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст.160, 167, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуюча:
Судді:
.
Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.
Судді: Мамчур Я.С
Шостак О.О.