копія
01 квітня 2014 р. Справа №818/735/14
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Глазька С.М.,
за участю: секретаря судового засідання - Прімової О.В.,
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Шульги М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправною та скасування вимоги,-
Позивач, ФОП ОСОБА_3, звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-651 від 21 листопада 2013 року.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що вона зареєстрована як фізична особа-підприємець, сплачує єдиний податок та є пенсіонером за віком на пільгових умовах. 17 грудня 2013 року отримала вимогу ДПІ у м. Сумах № Ф-651 від 21 листопада 2013 року про сплату боргу (недоїмки) в якій вимагалося сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 4363 грн. 54 коп. Позивач із зазначеною вимогою не погоджується, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" особи, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. ФОП ОСОБА_3 не приймала добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Позивач зазначає, що оскільки вона отримує пенсію за віком, а ч. 4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не містить застережень щодо її незастосування до осіб, яким пенсію за віком призначено на пільгових умовах, то позивач не повинна сплачувати за себе єдиний внесок.
Від відповідача надійшло заперечення (а.с.22), в якому відповідач зазначав, що звільнення від сплати єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, можливо лише після досягнення пенсійного віку, встановленого нормами ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Всі інші категорії осіб, що отримують пенсію на пільгових умовах, зобов'язані сплачувати єдиний внесок. Відповідач зазначає, що оскільки ФОП ОСОБА_3 не досягла віку, встановленого абз. 1 п. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", то вона є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав викладених у запереченні.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне позов задовольнити, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що позивач зареєстрована як фізична особа підприємець, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (а.с.7), є платником єдиного податку першої групи з січня 2012 року, що підтверджується копією свідоцтва платника єдиного податку серія Б № 502271 (а.с.8).
З 29 жовтня 2012 року ОСОБА_3 призначена пенсія за віком на пільгових умовах.
Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 Серії НОМЕР_2 виданого 21.02.2013 р., ОСОБА_3 є пенсіонером за віком (а.с.9).
21 листопада 2013 року відповідачем було складено вимогу № Ф-651 про необхідність ФОП ОСОБА_3 сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 4363 грн. 54 коп. (а.с.6).
Вказана сума недоїмки, відповідно до пояснень представника відповідача, виникла за період з 2012 року по 2014 рік.
Позивач оскаржувала вказану вимогу до Головного управління Міндоходів у Сумській області та до Міндоходів України, рішеннями від 17.01.2014 р. № 712/Б/18-28-10-01-105-15Є/222ск (а.с.12-13) та від 04.03.2014 р. № 1335/Б/99-99-10-01-07-15 (а.с.15-16) скарги позивача залишені без задоволення, а вимога відповідача про сплату боргу (недоїмки) № Ф-651 від 21.11.2013 р. залишена без змін.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить із наступного.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Відповідно до частини 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті (тобто фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування), які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Оскільки матеріали справи не містять доказів того, що ФОП ОСОБА_3, у відповідності до ст. 12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", уклала з Пенсійним фондом договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, позивач, як пенсіонер за віком, не є платником єдиного внеску.
Безпідставними є посилання відповідача на те, що до ФОП ОСОБА_3 не може бути застосовано положення ч. 4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", оскільки позивач не досягла віку, встановленого абз. 1 п. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тому що вказана норма не пов'язує звільнення від сплати єдиного внеску із досягненням особою певного віку, а передбачає звільнення від сплати внеску всіх пенсіонерів за віком. Також, в зазначеній нормі законодавцем не виключені особи, які є пенсіонерами та отримують пенсію за віком на пільгових умовах.
Стаття 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачає, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч.1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсіонер це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію. У зв'язку з тим, що ФОП ОСОБА_3 отримує пенсію за віком, а ч. 4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не містить застережень щодо її незастосування до осіб, яким пенсію за віком призначено на пільгових умовах, позивач не повинна сплачувати за себе єдиний внесок.
Таким чином, суд приходить до висновку, що вимога Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-651 від 21 листопада 2013 року є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Таким чином, суд присуджує позивачу здійснені нею судові витрати, що підтверджені квитанцією № ПН8552 від 14 березня 2014 року (а.с.2) у розмірі 182 грн. 70 коп. з Державного бюджету України шляхом їх безпосереднього списання із рахунків суб'єкта владних повноважень-відповідача.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправною та скасування вимоги -задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-651 від 21 листопада 2013 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) судовий збір у розмірі 182 грн. 70 коп. (сто вісімдесят дві грн. 70 коп.).
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя (підпис) С.М. Глазько
З оригіналом згідно
Суддя С.М. Глазько
Повний текст постанови складено 04 квітня 2014 року