Справа № 817/461/14
03 квітня 2014 року 10 год. 10хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Шарапи В.М. за участю секретаря судового засідання Климчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: не прибула,
відповідача: представник не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області
про визнання протиправною та скасування вимоги
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 06.02.2014 року №Ф-112-17 про сплату боргу (недоїмки) у сумі 3606,73 грн.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що є пенсіонером за віком на умовах Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року №796-XII та одночасно здійснює підприємницьку діяльність. На момент виникнення спірних правовідносин, позивач перебувала на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, тому вважає, що в силу положень частини 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-VI була звільненою від обов'язку сплати за себе єдиного внеску. З огляду на це, позивач вказує, що стягнення з неї недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне є безпідставним, а вимога про сплату недоїмки протиправною. Просить позов задовольнити повністю.
Позивач у судове засідання не прибула, у позовній заяві зазначила, що просить розгляд справи здійснити за її відсутності.
Відповідачем до початку судового розгляду справи подано письмові заперечення, в яких зазначає, що ОСОБА_1 не може вважатись пенсіонером за віком, оскільки пенсію їй надано із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV, а саме на умовах, визначених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року №796-XII. Тому відповідач вважає, що позивач не була звільнена від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Просить в задоволенні позову відмовити повністю.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, у письмових запереченнях зазначив, що просить розгляд справи здійснити за його відсутності.
Суд вважає за можливе розгляду справи здійснити за відсутності сторін на основі наявних у матеріалах справи доказів.
Повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю.
Судом встановлено, що з 09.10.1995 року ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_1 (а.с. 9).
З 01.01.2012 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, що підтверджується копією свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_2, виданого 25.05.2012 року, яке на даний час не анулюване (а.с. 7).
Поряд з цим, ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду у Сарненському районі Рівненської області та з 30.01.2010 року отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року №796-XII, що підтверджується: копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3, виданого 07.04.2010 року; копією посвідчення громадянки, яка постійно проживає на території зони посиленого радіологічного контролю (категорія 4) серії НОМЕР_4, виданого 30.08.1993 року; довідкою Управління Пенсійного фонду у Сарненському районі Рівненської області від 27.03.2014 року №808/03-29 (а.с. 8, 10, 50).
06.02.2014 року Сарненською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Рівненській області прийнято вимогу №Ф-112-17 про сплату боргу (недоїмки), згідно якої станом на 31.01.2014 року за ОСОБА_1 рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 3606,73 грн. (а.с. 12).
Як вбачається з картки особового рахунку платника та розрахунку органу доходів і зборів, вказана сума заборгованості нарахована за ІІ- IV квартали 2013 року (а.с. 30, 46).
Суд не погоджується із висновками відповідача, покладеними в основу прийняття оспорюваного рішення, вважає їх такими, що ґрунтуються на невірному застосуванні останнім норм законодавства.
Зокрема, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-VI (надалі - Закон №2464-VI).
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закон №2464-VI, виключно даним Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Частиною 4 статті 4 Закону №2464-VI передбачено, що особи, зазначені у пункті 4 частини 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, норма, закріплена у даній статті Закону №2464-VI, визначає сукупність необхідних умов, за одночасної наявності яких особа звільняється від сплати єдиного внеску, а саме: особа обрала спрощену систему оподаткування; є пенсіонером за віком або інвалідом; отримує відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Відповідач у своїх письмових запереченнях посилається на ту обставину, що позивач не може вважатися пенсіонером за віком, оскільки протягом спірного періоду вона отримувала пенсію призначену на пільгових умовах Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року №796-XII (надалі - Закон №796-XII) та не досягла 60-річного віку.
Водночас, принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, види пенсійних виплат, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням визначено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV (надалі - Закон №1058-IV).
Відповідно до визначення, наведеного у статті 1 Закону №1058-IV, пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону №1058-IV, за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Разом з тим, частиною 1 статті 55 Закону №796-XII встановлено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV.
Зокрема, абзацом 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII визначено, що особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
Крім того, в силу вимог частини 3 статті 55 Закону №796-XII, призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону №1058-IV і цього Закону.
З системного аналізу наведених норм вбачається, що положення статті 26 Закону №1058-IV потрібно розуміти в контексті з положеннями статті 55 Закону №796-XII, за яких пенсія за віком може бути надана особі, яка не досягла пенсійного віку, встановленого Законом №1058-IV, за умови, якщо остання підпадає під вимоги Закону №796-XII.
Отже, чинним законодавством передбачені пільги щодо визначення моменту досягнення пенсійного віку окремими категоріями громадян, а пенсіонером за віком може вважатися особа, вік якої менший ніж той, що визначений статтею 26 Закону №1058-IV.
Тому, нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування вказаним категоріям осіб, які одночасно здійснюють підприємницьку діяльність і перебувають на спрощеній системі оподаткування, є протиправним.
З огляду на це, суд приходить до висновку, що вимога Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 06.02.2014 року №Ф-112-17 про сплату боргу (недоїмки) у сумі 3606,73 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.
За наведених обставин, позовні вимоги позивача підтверджені належними та допустимими доказами, є обґрунтованими і підлягають до задоволення повністю.
Згідно з ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати присуджуються на користь позивача з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 06.02.2014 року №Ф-112-17 про сплату боргу (недоїмки) у сумі 3606 (три тисячі шістсот шість) грн. 73 (сімдесят три) коп.
Присудити на користь позивача ОСОБА_1 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 (сімдесят) коп.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Шарапа В.М.