Справа: № 826/16905/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С. К. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.
Іменем України
02 квітня 2014 року м. Київ
Київського апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Старової Н. Е.
суддів: Мєзєнцева Є. І., Чаку Є. В.
при секретарі: Приходько К. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 (далі позивач, ОСОБА_2) до Міністерства оборони України (далі відповідач 1, Міноборони), Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (далі відповідач 2, Украерорух) про визнання протиправною бездіяльність, стягнення коштів, -
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_2 з позовом до Міністерства оборони України, Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про визнання бездіяльності Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, Міністерства оборони України щодо невиплати позивачу одноразової допомоги при звільнені у розмірі 196 647, 75 грн. протиправною, стягнення з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, Міністерства оборони України на користь позивача заборгованості з виплати одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 196 647,75 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.11.2013 року позов задоволено частково.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач 1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представник позивача, представник відповідача 2 заперечували проти задоволення апеляційної скарги, зазначали, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та вирішено її з належним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, що не заперечує розгляду справи за його відсутність.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як встановлено судом першої інстанції, наказом Міністра оборони України № 600 від 19.10.1999 року позивач був відряджений для подальшого проходження служби до Державного підприємства обслуговування руху України із залишенням на військовій службі.
02.08.2013 року наказом Міністерства оборони України № 261, відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ОСОБА_2 звільнено з військової служби у запас за п. «б» (за станом здоров'я).
На підставі зазначеного наказу відповідач 2 наказом № 448/о від 27.08.2013 року звільнив позивача з посади начальника зміни відділу управління використання повітряного простору Украероцентру з 28.08.2013 року.
Під час звільнення з військової служби виплата грошової допомоги при звільненні, передбачена п. 2 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ОСОБА_2 не здійснена.
За результатом розгляду заяв позивача, відповідач 2 листом № 1.24-41 від 24.09.2013 року (а. с. 5) повідомив, що зазначена виплата повинна здійснюватися Міністерством оборони України, а відповідач 1 листом № 248/3/9/1/710 від 25.09.2013 року (а. с. 6) відмовив у виплаті заявленої суми з посиланням на п. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Позивач, не погоджуючись з бездіяльністю відповідачів, звернувся з позовом до суду.
Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт, та вважає, що судом надана їм правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Як свідчать матеріали справи, позивач, як особа, що звільнена зі служби за станом здоров'я має право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, що гарантовано їй ч. 1 статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
В той же час, з приписів ч. 5 статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», п. 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» вбачається, що така допомога здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали, тобто орган, що має сплачувати передбачену законом одноразову грошову допомогу, визначається обставинами звільнення.
Оскільки, ОСОБА_2 звільнено з військової служби за станом здоров'я, а вже потім з підприємства, до якого його було відряджено, то у Украероруху відсутні зобов'язання щодо виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, у зв'язку із звільненням з військової служби за станом здоров'я.
Так, згідно довідки Украероруху № 10.1-891 від 28.08.2013 року, на момент звільнення у запас, грошове місячне забезпечення позивача склало 14 566, 50 грн., тому, з урахуванням календарної вислуги років позивача, яка становить 27 років, розмір грошової допомоги при звільнені складає 14 566,50 х 27 х 50% = 196 647,75 грн, тобто відповідає сумі, заявленій в позовних вимогах.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправної бездіяльності Міністерства оборони України у виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні позивача та стягнення зазначеної допомоги саме за рахунок коштів Міністерства оборони України.
Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач 1 в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 13.11.2013 року, та не можуть бути підставою для її скасування.
За таких обставин, у відповідності до ст. 200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 186, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.11.2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Старова Н.Е.
Судді: Мєзєнцев Є.І.
Чаку Є.В.