Справа: № 826/16103/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Клименчук Н.М. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.
Іменем України
20 березня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Мамчура Я.С.,
Шостака О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Обербетон-Інвест» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Обербетон-Інвест» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві та просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.09.2013 №0000762204.
Постановою Окружного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені ним в оскаржуваній постанові, не відповідають обставинам справи.
Перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, на виконання наказу від 28.08.2013 №357, повідомлення від 28.08.2013 №79/26-57-22-04-22 та пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м.Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Обербетон-Інвест» з питань дотримання вимог правильності обчислення сплати до бюджету податку на додану вартість за взаємовідносинами із ТОВ «Лікон Україна» за період з 01.01.2013 по 31.01.2013.
За результатами проведеної перевірки податковим органом складено Акт перевірки від 04.09.2013 №144/26-57-22-04/35223245, яким встановлено порушення ТОВ «Обербетон-Інвест» п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податку на додану вартість за період з 01.01.2013 по 31.01.2013 всього на суму ПДВ 11166,67 грн.
Вищевикладені висновки податкового органу ґрунтуються на даних Акта ДПІ у Дарницькому районі м.Києва ДПС від 29.05.2013 №2428/2220/37447345 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Лікон Україна» з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Альфа-Діас» за липень 2012 року, ТОВ «Ю.О.Електронікс-1» за червень-липень 2012 року, ТОВ «Тесей ЛТД» за березень 2012 року, липень 2012 року, ТОВ «Фірма «Асіа» за листопад 2012 року, січень-лютий 2013 року, відповідно до якого правочини укладені між ТОВ «Лікон Україна» та підприємствами покупцями, не спричинили реального настання юридичних наслідків.
На підставі вищевказаного Акта перевірки, 18.09.2013 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення: №0000762204, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» в розмірі 11 166,67 грн.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не наведено будь-яких переконливих доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання спірних господарських операцій, доводили б невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача, як платника податків, та виключають його право на формування податкового кредиту.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог .
Згідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.
Частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Обербетон-Інвест» (покупець) та ТОВ «Лікон Україна» (постачальник) укладено договір поставки допоміжних товарів №9 від 17.01.2012. Відповідно до умов даного Договору постачальник зобов'язується поставити покупцю, а покупець прийняти та оплатити допоміжні товари.
На підтвердження виконання умов зазначеного договору, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за надані контрагентом послуги, ТОВ «Лікон Україна» виписано ТОВ «Обербетон-Інвест» первинні документи, а саме: видаткові накладні №16 від 18.01.2013, №14 від 18.01.2013, №15 від 18.01.2013; податкові накладні №11 від 18.01.2013, №19 від 18.01.2013, №14 від 18.01.2013, №13 від 18.01.2013; платіжні доручення №7570 від 18.01.2013, №7569 від 18.01.2013, №7566 від 18.01.2013, №7568 від 18.01.2013; акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 30.01.2013, від 31.05.2013; акт №104 від 31.01.2013 про використання матеріалів, інструментів та пристроїв; рахунки на оплату №6 від 11.01.2013, №7 від 11.01.2013, №8 від 11.01.2013, №10 від 14.01.2013.
Вищеозначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.
Відповідно до п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. На момент укладення договору та виконання робіт ТОВ «Лікон Україна» мало Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.
Висновки Акта ДПІ у Дарницькому районі м.Києва ДПС від 29.05.2013 №2428/2220/37447345 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Лікон Україна» не можуть бути належними та допустимими доказам допущення позивачем порушення податкової дисципліни, оскільки в ході такої перевірки господарські операції між ТОВ «Лікон Україна» та позивачем не досліджувались. Крім того, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначена правова позиція узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, яка, за приписами ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є джерелом права, так само як і сама Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Згідно з ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вказані вище первинні документи і документи бухгалтерського обліку, а також встановлені обставини справи підтверджують факт реальності господарських операцій, - з огляду на що обґрунтованих підстав вважати, що вони не відбулися, - немає. Тому віднесення позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість сум, сплачених у ціні придбаного товару, є правомірним. Докази, надані на підтвердження реальності виконання сторонами спірних договорів, відповідачем не спростовані.
Допущення судом першої інстанції порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, а підстав для скасування оскаржуваної постанови суду немає.
Керуючись ст.ст.160, 167, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 листопада 2013 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуюча:
Судді:
Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.
Судді: Мамчур Я.С
Шостак О.О.