03 квітня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/8081/13-а
Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Марин П. П.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Романішина В.Л.,
суддів: Скрипченка В.О., Шляхтицького О.І.,
за участю секретаря Фурмана А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ювілірно-гранульна компанія «ДІАМАНТ» до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В листопаді 2013 року ТОВ «Ювілірно-гранульна компанія «ДІАМАНТ» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002492201 від 12.11.2013р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу про порушення товариством п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є безпідставними, оскільки у позивача у наявності всі первинні документи щодо взаємовідносин з ТОВ «Профстрой-2005». Під час проведення перевірки податковою інспекцією були взяті до уваги висновки в.о. начальника ВПМ Білгород-Дністровської ОДПІ старшого лейтенанта податкової міліції Задорожного В.В., який вийшов за рамки своїх повноважень та визнав договір субпідряду №29/07-10 від 29.07.2010р. нікчемним, незважаючи на те, що чинним законодавством не передбачено можливості визнання правочинів нікчемними та підставі висновків ДПІ. Відповідачем вже проводилась в листопаді 2010 року невиїзна документальна перевірка ТОВ «Ювілірно-гранульна компанія «ДІАМАНТ» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податку ТОВ «Профстрой-2005» за період серпень 2010 року, за результатами якої порушень виявлено не було.
ДПІ у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області проти позову заперечила, зазначивши, що в ході проведення перевірки податковим органом не встановлено зв'язку робіт, отриманих від ТОВ «Профстрой-2005» з веденням господарської діяльності ТОВ «Ювілірно-гранульна компанія «ДІАМАНТ». Як наслідок, у позивача відсутнє право на формування валових витрат по операціях з зазначеним контрагентом в розумінні ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідач вважає правомірними, в задоволенні позову просив відмовити.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20.12.2013р. позов задоволено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, ДПІ у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що прийнята із порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування обставин справи, та прийняти нову постанову, якою позов ТОВ «Ювілірно-гранульна компанія «ДІАМАНТ» залишити без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу ДПІ у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області від 07.10.2013р. №116, відповідно до п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, у період з 17.10.2013р. по 21.10.2013р. посадовими особами відповідача проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Ювілірно-гранульна компанія «ДІАМАНТ» (код ЄДРПОУ 32146467) з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Профстрой-2005» (код ЄДРПОУ 33568578) за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р., за результатами якої складено акт перевірки №738/15-03-22-01-0302/32146467 від 28.10.2013р.
У висновках акту перевірки, серед іншого, вказується на порушення позивачем п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємству донараховано податок на прибуток в сумі 1808542 грн. (в т.ч. по періодах: 3 квартали 2010р. - 1808542 грн., 2010р. - 1808542 грн.).
Зокрема, в акті перевірки зазначено, що перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. по взаємовідносинах з ТОВ «Профстрой-2005» встановлено завищення позивачем задекларованого показника в загальній сумі 7234167 грн. ТОВ «Ювілірно-гранульна компанія «ДІАМАНТ» у складі валових витрат підприємства за рядком 04.1 Декларацій з податку на прибуток підприємства відображено вартість будівельно-монтажних робіт, отриманих від ТОВ «Профстрой-2005» на загальну суму 7234167 грн. по договору субпідряду №29/07-10 від 29.07.2010р. Згідно Довідки в.о. начальника відділення ВПМ Білгород-Дністровської ОДПІ старшого лейтенанта податкової міліції Задорожного В.В. на день перерахування коштів на ТОВ «Профстрой-2005» працювала одна особа, що свідчить про можливу нікчему. Проведеним аналізом фінансової діяльності підприємства виявлено, що валовий дохід ТОВ «Профстрой-2005» за 2010 рік складає 0 осіб. Згідно даних УПФУ в Приморському районі м.Одеси на ТОВ «Профстрой-2005» в серпні 2010 року працювала 1 особа. В ході перевірки не встановлено, якими спеціалістами виконувались будівельні роботи. Зазначено, що в ході проведення перевірки не встановлено зв'язок робіт, отриманих від ТОВ «Профстрой-2005» з веденням господарської діяльності ТОВ «Ювілірно-гранульна компанія «ДІАМАНТ». Як наслідок, у позивача відсутнє право на формування валових витрат по операціях з ТОВ «Профстрой-2005» в розумінні ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
На підставі вказаного акту перевірки 12.11.2013р. ДПІ у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0002492201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 2260678 грн. (у т.ч. за основним платежем - 1808542 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 452136 грн.).
Відмовляючи в задоволенні позову ТОВ «Ювілірно-гранульна компанія «ДІАМАНТ» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002492201 від 12.11.2013р., суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено наявність порушень позивачем п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зафіксованих актом перевірки №738/15-03-22-01-0302/32146467 від 28.10.2013р., а тому позов ТОВ «Ювілірно-гранульна компанія «ДІАМАНТ» підлягає задоволенню. Колегія суддів погоджується з таким висновком Одеського окружного адміністративного суду.
Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону передбачено, що не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.07.2010р. між ТОВ «Ювілірно-гранульна компанія «ДІАМАНТ» (Підрядник) та ТОВ «Профстрой-2005» (Субпідрядник) було укладено договір субпідряду №29/07-10, за умовами якого Субпідрядник приймає на себе обов'язок своїми або залученими силами та засобами зі своїх та (або) матеріалів Підрядника виконати будівельно-монтажні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації та завдання Підрядника, а Підрядник зобов'язується прийняти та оплатити їх. Сторони домовились, що Субпідрядник виконує будівельно-монтажні роботи на об'єкті: «Група багатоповерхових житлових будинків з вбудованими офісними приміщеннями та торгово-офісними центрами у МКР-4-5 ж/р III-4 ім. Котовського по вул. Бочарова», об'єм та перелік робіт визначається у кошторисах, які є невід'ємною частиною цього договору.
Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.
На підтвердження фактичного виконання вказаного договору в матеріалах справи містяться: акти прийомки виконаних будівельних робіт за серпень 2010р.; довідка про вартість виконаних будівельних робіт та затрати за серпень 2010р.; податкові накладні від 19.08.2010р. №3708193, від 19.08.2010р. №3708194, від 19.08.2010р. №3708195, від 19.08.2010р. №3708196, від 19.08.2010р. №3708197, від 19.08.2010р. №3708198, від 19.08.2010р. №3708199, від 19.08.2010р. №37081910, від 19.08.2010р. №37081911, від 19.08.2010р. №37081912, від 19.08.2010р. №37081913, від 19.08.2010р. №37081914; платіжні доручення про оплату будівельно-монтажних робіт.
З наявного в матеріалах справи реєстру отриманих та виданих податкових накладних ТОВ «Ювілірно-гранульна компанія «ДІАМАНТ» вбачається, що у серпні 2010р. позивач отримав від свого контрагента ТОВ «Профстрой-2005» податкові накладні на загальну суму 8681000 грн.; з реєстру документів по рахунку ТОВ «Ювілірно-гранульна компанія «ДІАМАНТ» вбачається, що позивач сплатив кошти ТОВ «Профстрой-2005» за виконані будівельно-монтажні роботи.
Матеріалами справи, також, підтверджено, що позивач замовляв послуги у ТОВ «Профстрой-2005» для виконання своїх зобов'язань перед ТОВ «Реал-Інвест» відповідно до договору генерального підряду у капітальному будівництві від 07.08.2006р. №8. Додаток №1 до вказаного договору містить відомості щодо етапності проектування та будівництва об'єкта.
В акті перевірки відсутні відомості щодо того, що на момент проведення перевірки позивачем не надано до перевірки податкові накладні, або податкові накладні оформлені із порушеннями законодавства. При огляді документів, що підтверджують господарські операції позивача з ТОВ «Профстрой-2005», суд приходить до висновку, що реквізити цих документів повністю відповідають вимогам Законів України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та «Про податок на додану вартість» і дозволяють ідентифікувати проведені операції для складання податкової звітності позивача.
Колегія суддів вважає, що позивачем належними первинними документами доведено факт виконання зобов'язань за договором, як це передбачено ст.206 ЦК України, з ТОВ «Профстрой-2005». Сама по собі наявність або відсутність у контрагента окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю. Жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтва платника ПДВ, сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.
Оскільки діючим законодавством України передбачена індивідуальна відповідальність, суб'єкт господарювання не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства його контрагентом, у разі якщо не доведено про його обізнаність та спрямованість дій на отримання податкової вигоди.
Позивачем доведено, що при укладенні договору він переконався у тому, що підприємство-контрагент було зареєстроване у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, а також зареєстроване як платник податку на додану вартість і мало право на видачу податкових накладних.
Актом перевірки та іншими матеріалами справи не встановлено жодного фактичного порушення саме позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування валових витрат.
Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги про необхідність вивчення платником податків всіх обставин можливостей здійснення господарських операцій його контрагентом постачальником товарів (робіт, послуг). На думку суду, при укладені договорів головним для суб'єкта господарювання є предмет договору, цінова політика, строки та спосіб доставки (виконання) предмету договору, розрахунки по договору (угоді), а також реєстрація постачальника як суб'єкта господарювання в органах виконавчої влади та допоміжна інформація про реєстрацію платником податку на додану вартість у органах податкової служби. Тому, відповідач не має права наполягати на отримані додаткової інформації позивачем від його контрагента - постачальника товарів (робіт, послуг).
В акті перевірки ДПІ у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області посилається на висновки Довідки в.о. начальника відділення ВПМ Білгород-Дністровської ОДПІ старшого лейтенанта податкової міліції Задорожного В.В за проведеними заходами по збору інформації про господарську діяльність та відповідальних осіб ТОВ «Профстрой-2005», однак такі висновки засвідчують лише виявлені в ході перевірки обставини та без аналізу первинних документів є недостатніми для позбавлення добросовісного платника податків права на формування валових витрат по операціях з вказаним контрагентом. В матеріалах справи відсутній вирок суду, який підтвердив, що ТОВ «Профстрой-2005» зареєстровано з метою проведення «фіктивної» фінансово-господарської діяльності.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюванний правочин).
Згідно ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
Оскільки встановлено, що договір з контрагентом ТОВ «Профстрой-2005» укладений у письмовій формі, виконання вказаного договору підтверджується первинними документами, про здійснення оплати за договорами свідчать платіжні доручення, тому суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що сторони договору діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.3 ГК України. Укладений договір відповідає вимогам ст.203 ЦК України, не порушує публічний порядок, не спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність такого договору прямо законом не встановлена, а також такий договір судом недійсними не визнавався, а отже є чинним.
Колегія суддів вважає, що факт порушення контрагентами може мати податкові наслідки для платника, лише якщо податкова служба доведе, що платник діяв без достатньої обачливості і обережності, та йому мало бути відомо про порушення контрагентів, або його діяльність спрямована на отримання податкової вигоди при операціях переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань. Таким чином, наведені в акті перевірки порушення не дають право податковому органу вчиняти дії щодо визнання угод нікчемними, а є лише підставою, при наявності достатніх доказів, для звернення до суду у встановленому законодавством порядку з вимогою про визнання правочинів недійсними.
ДПІ при проведенні перевірки не надано належної оцінки наявним первинним документам позивача, невірно застосовано норми податкового законодавства, що призвело до прийняття незаконного податкового повідомлення-рішення.
Більше того, з матеріалів справи вбачається, що в листопаді 2010 року ДПІ у м.Іллічівську здійснювала невиїзну документальну перевірку ТОВ «Ювілірно-гранульна компанія «ДІАМАНТ» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податку ТОВ «Профстрой-2005» за період серпень 2010 року, за результатами якої порушень виявлено не було, що підтверджується Довідкою №3450/23-0304/32146467 від 23.11.2010р.
Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на відсутність у позивача права на формування валових витрат по взаємовідносинах з ТОВ «Профстрой-2005», суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження реальності зазначеного правочину, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність у позивача об'єктів оподаткування по господарських операціях з вказаним контрагентом у розумінні ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
В силу ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 185, 195, 196, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2013 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Повний текст ухвали виготовлено 04.04.2014р.
Головуючий суддя Романішин В.Л.
Судді Скрипченко В.О.
Шляхтицький О.І.