Справа: № 810/3796/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Журавель В. О. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.
Іменем України
02 квітня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді суддів: Старової Н. Е. Мєзєнцева Є. І., Чаку Є. В.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Богуславському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі позивач, ФОП ОСОБА_4) до Управління Пенсійного фонду України у Богуславському районі Київської області (далі відповідач, УПФУ) про зупинення дії вимоги, визнання протиправним рішення, визнання протиправною та скасування вимоги, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Київського окружного адміністративного суду звернулася фізична особа-підприємець ОСОБА_4 з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Богуславському районі Київської області про визнання протиправним рішення відповідача щодо відмови у звільненні позивача від сплати єдиного внеску; визнання протиправною та скасування вимоги № Ф242 від 04.07.2013 року на суму 4572,42 грн.; зобов'язання відповідача розглянути питання щодо звільнення позивача від сплати єдиного внеску як пенсіонера за віком.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.09.2013 року в задоволенні клопотання позивача щодо вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30.09.2013 року позов задоволено частково.
Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.
Справа розглянута відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач має статус фізичної особи-підприємця, зареєстрована 04.08.1999 року державним реєстратором Богуславської районної державної адміністрації Київської області, перебуває на спрощеній системі оподаткування з 01.01.2012 року та на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Богуславському районі Київської області як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, є пенсіонером за віком на пільгових умовах, у відповідності до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особа, яка постійно проживає, або постійно працює на території посиленого радіологічного контролю (категорія 4) (а. с. 9-12).
На підставі ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464 від 08.07.2010 року (далі Закон України № 2464), 04.07.2013 року відповідачем прийнято вимогу № Ф 242 про сплату боргу по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 4572,42 грн за 2012 рік (а. с. 16).
Як вбачається з матеріалів справи, 12.07.2013 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України у Богуславському районі Київської області із заявою про звільнення від сплати внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (а. с. 14).
Листом № 844/С-06 від 12.07.2013 року відповідач повідомив позивача, що він не є пенсіонером за віком у розумінні пункту 4 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», тому вважається платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальних підставах (а. с. 15).
Позивач, вважаючи рішення Управління Пенсійного фонду України у Богуславському районі Київської області щодо відмови у звільненні позивача від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та вимогу про сплату недоїмки в сумі 4572,42 грн. протиправними, звернувся з позовом до суду про скасування спірних рішень відповідача.
Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт, та вважає, що судом надана їм правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені в Законі України № 2464, який набрав чинності з 1 січня 2011 року. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Ч. 7 ст. 1 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» № 3609-VI від 07.07.2011 року статтю 4 Закону № 2464 доповнено ч. 4, згідно якої особи, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу і обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Вказані зміни набули чинності з 06.08.2011 року, тому нарахування позивачу сум щодо сплати єдиного внеску з цього періоду, а саме за 2012 рік є неправомірними.
Посилання відповідача на те, що до позивача не може бути застосовано положення ч. 4 ст. 4 Закону, оскільки позивачу була призначена пенсія за віком на пільгових умовах у відповідності до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є безпідставними, оскільки вказана норма не пов'язує звільнення від сплати єдиного внеску із досягненням особою певного віку, а передбачає звільнення від сплати внеску всіх пенсіонерів за віком. Також, в зазначеній нормі законодавцем не виключені особи, які є пенсіонерами та отримують пенсію за віком на пільгових умовах.
Стосовно позовних вимог щодо визнання протиправним рішення відповідача щодо відмови у звільненні позивача від сплати єдиного внеску та зобов'язання відповідача розглянути питання щодо звільнення позивача від сплати єдиного внеску як пенсіонера за віком колегія суддів зазначає, що задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права, свободи чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин, суд не в праві втручатись в повноваження та діяльність суб'єкта владних повноважень, яка не відноситься до компетенції суду.
Оскільки само по собі рішення № 844/С-06 від 12.07.2013 року не породжує негативні правові наслідки для позивача, а таким є оскаржувана вимога про сплату недоїмки, то прийняття судом рішення щодо захисту прав та інтересів осіб на майбутнє, а також визнання протиправним рішення щодо відмови у звільнені від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, лише виходячи з презумпції порушення їх в майбутньому, є безпідставним.
В зв'язку з тим, що позивач отримує пенсію за віком, а ч. 4 ст. 4 Закону № 2464 не містить застережень щодо її незастосування до осіб, яким пенсію за віком призначено на пільгових умовах, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимога територіального органу Пенсійного фонду № Ф242 від 04.07.2013 року щодо сплати недоїмки за єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 4572,42 грн. є протиправною і підлягає скасуванню.
За таких обставин, судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справі, якім надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 30.09.2013 року, та не можуть бути підставою для її скасування.
За таких обставин, у відповідності до ст. 200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 195, 198, 200, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Богуславському районі Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.09.2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Старова Н.Е.
Судді: Мєзєнцев Є.І.
Чаку Є.В.