Справа: № 810/2564/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Терлецька О.О. Суддя-доповідач: Троян Н.М.
27 березня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Троян Н.М.,
суддів - Костюк Л.О., Твердохліб В.А.,
за участю секретаря - Костюченка М.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Колективного підприємства «Українське спеціалізоване управління зв'язку» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в місті Борисполі та Бориспільському районі Київської області до Колективного підприємства «Українське спеціалізоване управління зв'язку» про стягнення заборгованості,-
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2013 року у адміністративний позов задоволено.
Відповідач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволені позовних вимог відмовити повністю.
Згідно до частини четвертої ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Відповідно до частини першої ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як свідчать обставини справи, за період з березня по квітень 2013 року за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 5618 грн 88 коп. по виплаті та доставці пільгової пенсії, що підтверджується розрахункоми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
З метою стягнення такої заборгованості УПФ України в місті Борисполі та Бориспільському районі Київської області звернулось з відповідним позовом до суду.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та юридична особа, працівники якого вийшли на пільгову пенсію, зобов'язаний відшкодовувати Пенсійному фонду витрати на виплату та доставку пільгових пенсій цим працівникам..
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідач є платником збору на обов'язкове державне пенсійне забезпечення (страхових внесків) відповідно до пункту 1, 2 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до абзацу 4 пункту 1 статті 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», об'єктом оподаткування є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»- «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону.
Статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначені категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах. До 17 лютого 2000 року вказана стаття, крім визначення категорій працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, регулювала порядок внесення підприємствами та організаціями плати до Пенсійного фонду, що покривала витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»- «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України» від 17 лютого 2000 року №1461-ІІІ, норму що регулювала дане питання у статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» виключено та врегульовано порядок покриття витрат на виплату та доставку пільгових пенсій шляхом введення окремого виду збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», яким передбачено, що платники збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, передбачені пункту 1 цього Закону, повинні сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірах, встановлених статтею 4 цього Закону, що визначається у відсотковому відношенні до об'єкта оподаткування, який передбачено статті 2 цього Закону. Суб'єкти підприємницької діяльності, незалежно від форми власності, повинні сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у 100% розмірі від об'єкта оподаткування, яким є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»- «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону.
Відповідно до пункту 2 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІV (Закон №1058) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №2 виробництв, професій, посад і показників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах»від 16 січня 2003 року №36 (Постанова №36), та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Згідно пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» від 01 серпня 1992 року №442 (Постанова №442) керівники підприємств та організацій всіх форм власності й господарювання зобов'язані провести атестацію робочих місць, визначити за її результатами перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням.
Підтвердженням спеціального трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний запис у трудовій книжці працівника або уточнююча довідка підприємства, надання яких визначено пунктами 3, 20, 23 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди, зазначеним вище особам пенсії призначаються за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням статті 28 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пільгових пенсій. Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, повинні вносити до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на зазначених роботах у розмірі 20% з наступним збільшенням її щороку на 10% до 100% розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
Відшкодування підприємствами витрат Пенсійного Фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України №21-1 від 19 грудня 2003 року (Інструкція).
Згідно пункту 6.8 Інструкції підприємства щомісяця, до 25 числа, вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.
Відповідно до пункту 6.4 зазначеної вище Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного Фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року на протязі 10 днів з дня прийняття рішення про призначення пенсії.
Відтак, фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, підтверджуються згідно поданих розрахунків та карток особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.
Заборгованість Товариства перед Управлінням по відшкодуванню пільгових пенсій за вище вказаний період становить 5618 грн 88 коп., що підтверджується карткою особового рахунку і відповідним розрахунком позивача та знайшла своє підтвердження фактичними обставинами і матеріалами справи.
Що стосується посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що пенсійний орган має можливість провести стягнення заборгованості двічі, а саме за вимогою та за оскаржуваним рішенням, судова колегія не приймає їх до уваги, оскільки згідно вище згаданої Інструкції пенсійний орган не приймає вимоги щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, а визначає суму таких витрат у розрахунках.
Окрім того, КП «Українське спеціалізоване управління зв'язку» жодним іншим чином не спростовано висновків суду першої інстанції та наявність заборгованості.
Підсумовуючи наведені обставини та аналізуючи законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що неналежне виконання відповідачем вимог чинного пенсійного законодавства негативно впливає на фактичну реалізацію положень Конституції України й суттєво зачіпає інтереси держави, наносить шкоду законним правам та інтересам громадян, які потребують соціального захисту.
Згідно до частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.Згідно до частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Колективного підприємства «Українське спеціалізоване управління зв'язку» - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2013 року - без змін.
Ухвала апеляційної інстанції за наслідками її перегляду, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя: Н.М. Троян
Судді: Л.О. Костюк,
В.А. Твердохліб
.
Головуючий суддя Троян Н.М.
Судді: Костюк Л.О.
Твердохліб В.А.