01 квітня 2014 р. Справа № 902/270/14
Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий
фонд України" (03038, м. Київ, вул. Ямська, 32)
до: Іллінецького державного аграрного коледжу
(22700, Вінницька область, м. Іллінці, вул. Червона площа, 2)
про стягнення 45199,68 грн. заборгованості
при секретарі судового засідання Василишеній Н.О.
за участю представників сторін:
позивача: Садовський П.Ф. за довіреністю № 67 від 02.09.2013 року;
відповідача: Слободянюк О.А. за довіреністю б/н. від 26.03.2014 року.
Державне підприємство «Державний резервний насіннєвий фонд України» звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Іллінецького державного аграрного коледжу 45 199,68 грн. боргу.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до укладеного 28.12.2012 року між сторонами договору сортозаміни № 281212/01-2, позивачем передано, а відповідачем прийнято насіння озимої пшениці загальною вартістю 242 409,73 грн.. Однак, відповідач умови договору виконав частково, передавши насіння озимої пшениці загальною вартістю 147 210,05 грн..
29.11.2013 року між сторонами укладено додаткову угоду № 2, згідно якої сторони дійшли згоди, що розрахунок по договору сортозаміни № 281212/01-2 у розмірі 95 199,68 грн. провести коштами, шляхом їх перерахування на розрахунковий рахунок позивача у термін до 15 грудня 2013 року. Відповідач свої зобов'язання відповідно до умов вищевказаної додаткової угоди виконав частково, а саме перерахував 05.12.2013 року
Таким чином, станом на день звернення з позовом до суду заборгованість відповідача складає 45 199,68 грн..
Ухвалою суду від 13.03.2014 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/270/14 та призначено її до розгляду.
Відповідач у відзиві по позовну заяву № 167 від 27.03.2014 року позовні вимоги визнає в повному обсязі. Одночасно зазначає, що невиконання зобов'язань за договором спричинено несприятливими природно-кліматичними умовами у зимово-весняний період 2013 року, що призвело до значного недобору врожаю озимих культур.
В судове засідання 01.04.2014 року з'явились представники позивача та відповідача. Представник позивача позовні вимоги підтримав в поновному обсязі. Представник відповідача визнав позов.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
28 грудня 2012 року державним підприємством «Державний резервний насіннєвий фонд України» (позивач, за договором Сторона 1) та Іллінецьким державним аграрним коледжем (відповідач, за договором Сторона 2) укладено договір сортозаміни від № 281212/01-2 (надалі - Договір).
Відповідно до умов Договору, між сторонами здійснюється обмін насінням сільськогосподарських рослин.
Згідно п. 1.2 Договору сортозаміни в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Сторона 1 зобов'язується передати у власність Стороні 2 насіння:
- озимої пшениці 1 репр. сорту «Золотоколоса» урожаю 2012 року, у кількості 65,8 т., по ціні 2 950 грн/т з урахуванням ПДВ;
- озимої пшениці сорту «Золотоколоса» еліти урожаю 2012 року, у кількості 14 т., по ціні 3 450,00 грн/т з урахуванням ПДВ.
Позивачем зобов'язання за Договором виконано повністю та передано, а відповідачем, на підставі видаткової накладної від 28.12.2012 року № РН-2-122 та довіреності від 28.12.2012 року, прийнято зазначене насіння загальною вартістю 242 409,73 грн.
Відповідно до п. 1.3 Договору, Сторона 2 зобов'язувалась взамін передати у власність Сторони 1 насіння:
- озимої пшениці сорту «Епоха Одеська» еліти урожаю 2013 року, у кількості 15 т., по ціні 3 280,67 грн/т з урахуванням ПДВ;
- озимої пшениці 1 репр. сорту «Ужинок» урожаю 2013 року, у кількості 69 т., по ціні 2 800 грн/т з урахуванням ПДВ.
Відповідно до п. 2.2. Договору, загальна вартість Товару 2, що передається Стороною 2, складає: 242 409,73 грн..
Відповідно до п. 3.3 Договору сортозаміни передача Товару 2 відбувається не пізніше 15 серпня 2013 року.
Згідно додаткової угоди від 25 листопада 2013 року № 01, Сторони дійшли згоди п. 1.3. розділу 1 викласти в наступній редакції:
« 1.3. Сторона 2 зобов'язується взамін передати у власність Стороні 1 насіння:
- озимої пшениці сорту «Епоха Одеська» еліти урожаю 2013 року, у кількості 15 т., по ціні 3 280,67 грн/т з урахуванням ПДВ;
- озимої пшениці сорту «Епоха Одеська» еліти урожаю 2013 року, у кількості 10 т., по ціні 2 800,00 грн/т з урахуванням ПДВ;
- озимої пшениці 1 репр. сорту «Ужинок» урожаю 2013 року, у кількості 59 т. (п'ятдесят дев'ять тонн), по ціні 2 800 грн/т з урахуванням ПДВ у термін до 12 грудня 2013 року.
Судом встановлено, що відповідач свої зобов'язання щодо передачі насіння виконав частково, а саме відповідно до накладної № 447 від 10.12.2013 року, передав насіння:
- озимої пшениці сорту «Епоха Одеська» еліти урожаю 2013 року, у кількості 15 т.;
- озимої пшениці сорту «Епоха Одеська» еліти урожаю 2013 року, у кількості 10 т.;
- озимої пшениці 1 репр. сорту «Ужинок» урожаю 2013 року, у кількості 25 т..
Загальна вартість переданого насіння становить 147 210,05 грн..
29 листопада 2013 року між сторонами укладено додаткову угоду № 2, згідно якої Сторона 1 та Сторона 2 дійшли згоди, що розрахунок по договору сортозаміни № 281212/01-2 у розмірі 95 199,68 грн. провести коштами, шляхом їх перерахування на розрахунковий рахунок Сторони 1 у термін до 15 грудня 2013 року.
Відповідачем свої зобов'язання відповідно до умов вищевказаної додаткової угоди виконано частково, а саме 05.12.2013 року перерахувано на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти у сумі 50 000,00 грн..
Таким чином, станом на день розгляду справи сума заборгованості за договором становить 45 199,68 грн., що визнається відповідачем у відзиві та його представником, при розгляді справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Визнання відповідачем позову не порушує прав третіх осіб і не суперечить законодавству.
З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
Статтею 715 Цивільного кодексу України, передбачено що за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості. Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов'язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом. Договором може бути встановлений обмін майна на роботи (послуги). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору міни.
Відповідно до статті 716 Цивільного кодексу України, до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 цього Кодексу передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - ст. 530 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що зобов'язання за договором відповідачем виконувались не належним чином.
Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 45 199,68 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
В судовому засіданні 01.04.2014 року представником відповідача подано заяву про відстрочення виконання рішення суду до 15.08.2014 року. Дана заява мотивована падінням закупівельних цін на зернові та технічні культури у 2013 року, а також несприятливими погодними умовами, що спричинили виникнення форс-мажорних обставин, які підтверджуються висновком Торгово-промислової палати України. Крім того, заявник зазначає, що основним видом діяльності навчального закладу є надання освітніх послуг. Коштів, отриманих від надання даних послуг вистачає лише на виплату заробітної плати та частково на комунальні послуги. Здійснити розрахунок за договором підприємство буде мати змогу лише після збору урожаю 2014 року.
Представник позивача не заперечував проти надання відстрочки в термін до 15.08.2014 року..
Відповідно до п.6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Враховуючи вищевикладене та зважаючи на позицію позивача, суд дійшов висновку про задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду до 15 серпня 2014 року.
За таких обставин, позов підлягає задоволенню з покладенням на відповідача судові витрати за правилами ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст.43, 32, 33, 34, 43, 49, 78, 82, 83, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Іллінецького державного аграрного коледжу (2270, Вінницька область. М. Еллінці, вул.. Червона площа, 2, код ЄДРПОУ 35830913) на користь державного підприємства «Державний резервний насіннєвий фонд України» (03038, м. Київ, вул.. Ямська, 32, код ЄДРПОУ 30518866) 45 199 (сорок п'ять тисяч сто дев'яносто дев'ять) грн. 68 коп. - боргу; 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - витрат зі сплати судового збору з відстрочкою виконання рішення суду до 15 серпня 2014 року.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 04.04.2014р.
Суддя Матвійчук В.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи