ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
11 березня 2014 року справа № 826/19207/13-а
приміщення суду за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 10
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Київуніверсалплюс»
до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного
управління Міндоходів у місті Києві
про скасування податкові повідомлення-рішення № 0014461520 від 07.06.2013 року та № 0004301501 від 23.08.2013 року, -
встановив:
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Київуніверсалплюс» (далі - позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) про скасування податкові повідомлення-рішення № 0014461520 від 07.06.2013 року та № 0004301501 від 23.08.2013 року.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що висновки акту перевірки відповідача суперечать Податковому кодексу України, порушують право платника податків на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, внаслідок чого винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є неправомірним. На думку представника позивача, оскільки право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість поставлено в залежність від обставини отримання податкової накладної, то ТОВ «Фірма «Київуніверсалплюс» використало своє право на включення відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту в березні 2013 року, тобто у звітному податковому періоді, коли фактично отримана податкова накладна від 30.11.2012 року № 92. Податкова накладна, що була виписана TOB «Донецька будівельна компанія» № 92 від 30.11.2012 року, не була зареєстрована в Єдиному Державному реєстрі податкових накладних, TOB «Фірма «Київуніверсалплюс» включило її до суми податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року та направило до ДПІ додаток № 8. Відповідач цю скаргу не задовольнив та підприємством надано уточнюючий розрахунок до ДПІ 09.01.2013 року, в якому спірну податкову накладну було замінено на іншу. Представник позивача зазначив, що у квітні 2013 року товариство знову включило податкову накладну, видану TOB «Донецька будівельна компанія», до декларації з ПДВ за березень 2013 року з додатком № 8, але ДШ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві не включило її до суми податкового кредиту. Представник позивача вважає, що звітний податковий період, в якому покупець має право додати до податкової декларації заяву зі скаргою на постачальників, законодавством не визначено. TOB «Фірма «Київуніверсалплюс» реалізувало своє право на формування податкового кредиту у березні 2013 року за податковою накладною від 30.11.2012 року № 92.
У судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача заперечує проти позову, надав до матеріалів справи письмові заперечення на позовну заяву, в яких зазначив, що позивачем подано до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2013 року від 19.04.2013 року з додатком №8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних». На думку представника відповідача, в порушення абз. 11 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України позивач ненадав до заяви про відмову постачальника надати податкову накладну копії первинних документів, що підтверджують факт придбання товарів/послуг у ТОВ «Донецька Будівельна Компанія» або факт їх оплати. Представник відповідача звертає увагу суду на те, що не передбачено подання додатків до заяви в електронному вигляді, а тому він не звільнений законодавством від обов'язку направляти такі документи на адресу ДПІ на паперових носіях. Отже, вважає представник відповідача, позивач не скористався своїм правом, яке надано йому Податковим кодексом України. Згідно бази даних Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «Донецька Будівельна Компанія», податкова накладна від 30.11.2012 року № 92 не зареєстрована. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час, дату і місце судового розгляду повідомлявся належним чином. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності суду не надавав.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.
Керуючись ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи зазначене, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.
Таким чином, суд керуючись ч.6 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України вирішує справу на підставі наявних в ній доказів.
Вирішуючи спір по суті суд виходив з наступного.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Київуніверсалплюс», зареєстровано як юридична особа Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією 30.01.2012 року № 10671020000017516, ідентифікаційний код юридичної особи 38013608, що підтверджено випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Свою діяльність здійснює на підставі Статуту. (а.с.14-32)
На час розгляду справи товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Київуніверсалплюс» зареєстроване як платник податку на додану вартість з 27.02.2012 року (індивідуальний податковий номер - 380136026538), номер свідоцтва платника ПДВ - 200031721, що підтверджується даними з Реєстру платників ПДВ, розміщеному на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України (www.sts.gov.ua) та свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість. (а.с.34)
Відповідач - Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві є контролюючим органом, який в розумінні п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролює податки, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.
Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. (п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України)
П.п.75.1.1 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України передбачено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.
Приписами ст.76 Податкового кодексу України встановлено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.
Згідно п.86.2 ст.86 Податкового кодексу України, за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. (п.42.2 ст.42 Податкового кодексу України)
Керуючись вищезазначеними нормами податкового законодавства ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за березень 2013 року ТОВ «Фірма «Київуніверсалплюс». За результатами перевірки відповідачем складено акт від 17.05.2013 року № 2593-15/38013608. (а.с.35-36)
Під час проведення камеральної перевірки перевіряючим встановлено, що сума податку на додану вартість у розмірі 97 179,83грн. включена до податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за березень 2013 року, на підставі податкової накладної № 92 від 30.11.2012 року, отриманої від ТОВ «Донецька Будівельна Компанія», в порушення п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а саме: у разі відсутності факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Враховуючи вишевикладене та згідно п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, відповідач прийшов до висновку про збільшення суми, що за результатами звітного (податкового) періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету у розмірі 97 179,83грн.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення від 07.06.2013 року № 0014461520 яким згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 62 875,00грн. з якої основний платіж 50 300,00грн. та штрафна санкція у розмірі 12 575,00грн. (а.с.37)
23.08.2013 року відповідачем з урахуванням рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві про результати розгляду первинної скарги № 6623/7/26-15-10-04-05 від 21.08.2013 року винесено податкове повідомлення - рішення від 23.08.2013 року № 0004301501 яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 58 599,78грн. з якої основний платіж 46 879,83грн. та штрафна санкція у розмірі 11 719,95грн. (а.с.38, 44-47)
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статі 14 Податкового кодексу України передбачено, постачання товарів - будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року № 1246, визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних платників податку на додану вартість - продавців товарів (послуг), звіряння даних, що містяться у виданих платникам такого податку - покупцям товарів (послуг) податковій накладній та розрахунку коригування з відомостями, які містяться у Реєстрі. (далі - Порядок)
Відповідно до п.8 Порядку, для підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації продавцю видається квитанція в електронній формі у текстовому форматі, у якій зазначаються реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому Державною податковою службою, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про продавця, дата та час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна та/або розрахунок коригування. Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис Державної податкової служби, підлягає шифруванню та надсилається продавцеві засобами телекомунікаційного зв'язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в Державній податковій службі.
Датою та часом подання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі Державній податковій службі є дата та час, зазначені у квитанції про їх прийняття (підтвердження реєстрації) або неприйняття. (п.10 Порядку)
Із аналізу вказаних норм вбачається, що Податковий кодекс України визначає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення податкових накладних з порушенням вимог передбачених пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до абзацу 11 підпункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Також в пункті 21 розділу III «Порядок оформлення та подання податкової звітності» Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року № 1492, вказано, що у разі відмови постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) до декларації додаються Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) за формою згідно з (Д8) (додаток 8) та копії документів, передбачених пунктом 201.10 статті 201 розділу V Кодексу.
Платники, які подають податкову звітність в електронному вигляді, подають копії таких документів окремо у порядку, визначеному для подання податкової звітності у паперовому вигляді.
Аналогічні положення закріплені в пункті 1.1 розділу IV Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 17.12.2012 року № 1340.
Отже наведеними положеннями законодавства врегульовані дії платника, при вчиненні яких він може реалізувати своє право на податковий кредит з податку на додану вартість у разі порушення продавцем порядку реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Оскільки податкова накладна, що була виписана TOB «Донецька Будівельна Компанія» № 92 від 30.11.2012 року, не була зареєстрована в Єдиному Державному реєстрі податкових накладних, TOB «Фірма «Київуніверсалплюс» включило її до суми податкового кредиту в податковій декларації з ПДВ за березень 2013 року та направило до відповідача додаток № 8.
Як вбачається з додатку 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних» до податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2013 року, позивач відобразив в складі податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі податкової накладної № 92 від 30.11.2012 року на загальну суму 485 899,15грн. у т.ч. ПДВ 97 179,83грн. виписаної ТОВ «Донецька Будівельна Компанія» (ІПН 321647705666), у зв'язку з придбанням у нього товару - бензину. (а.с.82-95)
Як встановлено у судовому засіданні, податкова декларація з податку на додану вартість за березень 2013 року з додатками, була подана позивачем 19.04.2013 року засобами телекомунікаційного зв'язку. Крім того, позивачем 19.04.2013 року подана на ім'я начальника ДПІ у Дніпровському районі м. Києва скарга № 19/1 скарга, в якій зазначено, що податкова накладна № 92 від 30.11.2012 року, згідно якої сума податку на додану вартість 97 179,83грн. була включена до складу податкового періоду, отримана товариством із запізненням та не була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних контрагентом ТОВ «Донецька Будівельна Компанія». Додатком до скарги є податкова накладна № 92 від 30.11.2012 року та прибуткова накладна № 3011-27 від 30.11.2012 року. (а.с.99)
Суд наголошує, що згідно вимог абзацу 11 підпункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, до заяви із скаргою на постачальника, який відмовився від реєстрації вказаної податкової накладної в Єдиному реєстрі, додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Саме це є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.
Водночас, як підтверджено матеріалами справи та не спростовано представником позивача у судовому засіданні, податкова накладна № 92 від 30.11.2012 року виписана ТОВ «Донецька Будівельна Компанія» не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, до скарги на ім'я начальника ДПІ у Дніпровському районі м. Києва № 19/1 від 19.04.2013 року позивачем документи, які вимагаються приписами абзацу 11 підпункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, не надані, що в свою чергу позбавляє права позивача на віднесення суми по взаємовідносинам з ТОВ «Донецька Будівельна Компанія» до податкового кредиту.
Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
В процесі розгляду справи представником позивача інших доказів до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, сторонами не надавалося.
У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Таким чином, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що відповідач дійшов правильного висновку щодо порушення позивачем п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України та вважає спірні податкові повідомлення-рішення такими, що відповідають діючому законодавству.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд прийшов до висновку, що відповідачем у ході судового розгляду справи доведено та підтверджено матеріалами справи правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень та відсутність підстав для їх скасування.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Київуніверсалплюс» задоволенню не підлягає.
Оскільки суд прийшов до висновків в задоволені позову відмовити сплачений судовий збір позивачем не підлягає поверненню.
Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Київуніверсалплюс» - відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст.ст.185-187 цього Кодексу.
Суддя О.А. Соколова