ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
13 березня 2014 року № 826/16755/13-а
о 13 год. 28 хв.
приміщення суду за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 10
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А., при секретарі судових засідань Ковалівській Л.М., розглянувши в судовому засідання адміністративну справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Украгротехніка»
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного
управління Міндоходів у місті Києві
про скасування податкових повідомлень-рішень від 17.04.2013 року №0005222230 та №0005232230, -
встановив:
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Приватне акціонерне товариство «Украгротехніка» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 17.04.2013 року №0005222230 та №0005232230.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ Мнідоходів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 29.03.2013 року №845/22-30/30782457 щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Декос Альянс», прийнято податкові повідомлення-рішення від від 17.04.2013 року №0005222230 та №0005232230, які позивач вважає необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.
У судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, надав до матеріалів справи письмові заперечення в яких зазначив, що висновки акту перевірки від 29.03.2013 року №845/22-30/30782457 та, відповідно, податкові повідомлення-рішення від від 17.04.2013 року №0005222230 та №0005232230 прийнято правомірно та в межах чинного законодавства. Так, відповідач посилається на нікчемність господарських операцій між ПАТ «Украгротехніка» та ТОВ «Декос Альянс» як таких, що не спрямовані на настання реальних правових наслідків за умов відсутності факту реальності господарських операцій.
Представник відповідача у судовому засіданні просив у задоволенні позовних вимог ПАТ «Украгротехніка» відмовити в повному обсязі.
Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Вирішуючи спір по суті суд виходив з наступного.
Позивач - Приватне акціонерне товариство «Украгротехніка», зареєстровано як юридична особа Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 02.04.2012 року №10741070033006757 (дата та номер останньої реєстрації), ідентифікаційний код юридичної особи 30782457, що підтверджено довідкою з ЄДРПОУ №АА627913, в якій зазначено, що основним видом діяльності позивача за КВЕД є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, допоміжна діяльність у рослинництві, діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і комами для тварин, оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням, надання ландшафтних послуг. Свою діяльність здійснює на підставі Статуту. (т.1 а.с.104-124)
На час розгляду справи ПАТ «Украгротехніка» зареєстроване як платник податку на додану вартість з 13.04.2000 року (індивідуальний податковий номер - 307824526596), що підтверджується даними з реєстру платників податку на додану вартість, розміщеному на офіційному веб-сайті Міністерства доходів і зборів України (http://minrd.gov.ua).
Відповідач - Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві є контролюючим органом, який в розумінні п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролює податки, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.
Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Керуючись нормами податкового законодавства державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Декос Альянс» за вересень 2001 року.
У висновках акту перевірки позивача зазначено, що документальною позаплановою виїзною перевіркою встановлені порушення п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств за 3 квартал 2011 року на 93070 грн. та п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 80930 грн. За вересень 2011 року.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення - рішення від 17.04.2013 року №0005232230, яким збільшено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 101163,00 грн. з якої основний платіж 80930,00грн. та штрафна санкція у розмірі 20233,00грн. та від 17.04.2013 року №0005222230, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 93070,00 грн.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.
Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 29.03.2013 №845/22-30/30782457 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено, зокрема, з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Декос Альянс».
Як вбачається з матеріалів справи, між Приватним акціонерним товариством «Украгротехніка» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Декос Альянс» (виконавець) укладено договори про надання консультаційних послуг від 20.09.2011 року №20-09 11/26і та від 15.09.2011 року №15-09 11/25і.
На виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано до суду копії вищевказаних договорів, акти здачі-прийняття робіт (послуг), платіжні доручення, податкові накладні.
Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі головного управління Міндоходів у місті Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених між ПАТ «Украгротехніка» та ТОВ «Декос Альянс», вказано на акт від 26.01.2012 року №28/23-10/37505731 ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 08.02.2011 року 31.12.2011 року та пояснення засновника та директора ТОВ «Декос Альянс» громадянина ОСОБА_2, відповідно до якого він стверджує, що ніякого відношення до ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Декос Альянс» не має, підприємство не реєстрував.
В свою чергу, з акту від 26.01.2012 року №28/23-10/37505731 ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС вбачається відсутність у ТОВ «Декос Альянс» трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного обладнання та матеріалів для здійснення основного виду діяльності. Так, за висновками органу державної податкової інспекції не підтверджено наявність господарських операцій між підприємствами у період з 08.02.2011 року по 31.12.2011 року, тому податковий орган робить висновок, що взаємовідносини ТОВ «Декос Альянс» із контрагентами не спрямовані на настання реальних правових наслідків.
Аналізуючи первинні документи, надані позивачем на підтвердження реальності поставки товару за договорами про надання консультаційних послуг від 20.09.2011 року №20-09 11/26і та від 15.09.2011 року №15-09 11/25і, суд наголошує на наступному.
Судом при вивченні наданих до матеріалів справи документів щодо фактичного виконання вище перелічених договорів встановлено, що в матеріалах справи відсутня будь-яка інформація, а саме відсутні судові повістки про виклик сторін, дати судових засідань в яких приймали участь особи підприємства контрагента ТОВ «Декос Альянс» та за яким довіреностями.
Окрім того, відповідно до довідки з ЄДРПОУ №АА627913, в якій зазначено, що основним видом діяльності позивача за КВЕД є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, допоміжна діяльність у рослинництві, діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і комами для тварин, оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням, надання ландшафтних послуг.
Разом з тим, позивачем не обґрунтовано економічної доцільності укладення договорів про отримання консультаційних послуг юридичного характеру з товариством з обмеженою відповідальністю "Декос Альянс", основним видом діяльності якого згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, консультування з питань комерційної діяльності та управління, рекламна діяльність, інші види оптової торгівлі та надання інших комерційних послуг.
Також, суд звертає увагу на інформацію про відсутність трудових ресурсів у контрагента позивача, а саме, із вищевказаного акту перевірки від 26.01.2012 року №28/23-10/37505731 ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС вбачається, що податковий розрахунок за формою 1-ДФ за 2011 рік працювала 1 особа. Із аналізу вказаних фактів, суд приходить до висновку, що зазначений об'єм послуг не можливо виконати силами однієї особи.
На думку суду, вказані факти унеможливлюють виконання ТОВ «Декос Альянс» умов за спірними договорами укладеними з позивачем про надання юридичної-правової допомоги.
Таким чином, із аналізу вказаних матеріалів суд приходить до висновку, що позивачем не підтверджено фактичне виконання вищеперелічених договорів, а саме які особи здійснювали виконання послуг, їх вартість за одиницю виміру та якими трудовими ресурсами виконувалися роботи.
В свою чергу під час розгляду справи до матеріалів справи надано Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 03.10.2013 року по справі №757/20619/13-к, якою ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.205 Кримінального Кодексу України на підставі ст.49 КК України, а кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013110030011203 від 03.08.2013 року - закрито. Дана ухвала суду набрала законної сили 10.10.2013 року.
Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Згідно з статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.
Вищевказаною ухвалою ОСОБА_2 (директора ТОВ «Декос Альянс») визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України, але його звільнено від кримінальної відповідальності тому що з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.
Підсумовуючи викладене, враховуючи, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, зважаючи на те, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, з огляду на те, що ПАТ «Украгротехніка» не доведено реальності господарських операцій по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю "Декос Альянс", зважаючи на доведеність з боку податкового органу фіктивного характеру господарських операцій з вказаними контрагентами, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків акту перевірки від від 29.03.2013 №845/22-30/30782457 та, відповідно, правомірність податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 17.04.2013 року №000522/2230 та №000523/2230.
За вказаних обставин, суд вказує на відсутність підстав для задоволення позову.
Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
постановив:
В задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Украгротехніка» - відмовити повністю.
Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 13 березня 2014 року.
Постанову у повному обсязі складено 19 березня 2014 року.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст.ст.185-187 цього Кодексу.
Суддя О.А. Соколова