ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
10 лютого 2014 року справа № 826/16809/13-а
приміщення суду за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 10
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім - Італкераміка»
до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного
управління Міндоходів у місті Києві
про скасування податкові повідомлення-рішення від 16.10.2013 року
№ 68626552201 та № 68526552201, -
встановив:
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім - Італкераміка» (далі - позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) про скасування податкові повідомлення-рішення від 16.10.2013 року № 68626552201 та № 68526552201.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що взаємовідносини, які були між ТОВ «Торговий дім - Італкераміка» та TOB «Ньюмодуль 2011» на підставі первинних документів, не віднесено законом до нікчемних. На думку позивача, докази недостовірності даних бухгалтерського обліку в акті перевірки перевіряючим податкового органу не надані. Реальність здійснених господарських операцій підтверджується первинними документами, а саме податковими і видатковими накладними. Первинні бухгалтерські документи, що надані позивачем для перевірки, за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів. Позивач звертає увагу суду, що додатковим доказом реальності укладеної угоди між ТОВ «Торговий дім - Італкераміка» та TOB «Ньюмодуль 2011» та реального руху товару, є подальше використання придбаного товару у господарській діяльності. З огляду на вказане, зазначає позивач, перевірка проведена з порушенням вимог Податкового кодексу України, факти викладені в акті перевірки зроблені з порушенням вимог законодавства та не відповідають дійсності, у зв'язку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті неправомірно.
У судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача заперечував проти позову, надав до матеріалів справи письмові заперечення на позовну заяву (а.с.81-83), в яких зазначив, що у ході перевірки ТОВ «Торговий дім - Італкераміка» встановлено, що контрагент останнього - TOB «Ньюмодуль 2011», має ознаки, які дають підстави вважать діяльність даного підприємства такою, що виходить за межі правового поля. До Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність підтвердження відомостей про місцезнаходження TOB «Ньюмодуль 2011», за податковою адресою посадові особи не знаходяться, інформація щодо наявності основних фондів відсутня, звіт 1-ДФ щодо кількості працюючих осіб до податкового органу не подавався. Крім того, зазначає представник відповідача, згідно отриманої інформації від ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі, особа яка за статутними документами зазначена як засновник та директор - ОСОБА_1, є непричетним до ведення фінансово-господарської діяльності підприємства, що зареєстрував його за грошову винагороду. Складено висновок про фіктивність підприємства. Таким чином, вважає представник відповідача, позивачем не доведено допустимими доказами по справі, яким чином контрагент TOB «Ньюмодуль 2011» без наявності жодної матеріально-технічної бази, складських приміщень, транспорту та відповідних трудових ресурсів, мав змогу здійснювати поставку товару у великих обсягах та на значні суми, що відповідно передбачали необхідність наявності відповідної матеріальної бази - складських приміщень та вантажних транспортних засобів, певного устаткування, а також достатніх трудових ресурсів. Представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім - Італкераміка» відмовити в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час, дату і місце судового розгляду повідомлявся належним чином. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності суду не надавав.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.
Керуючись ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи зазначене, суд в судовому засіданні від 20.01.2014 року ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.
Таким чином, суд керуючись ч.6 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України вирішує справу на підставі наявних в ній доказів.
Вирішуючи спір по суті суд виходив з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім - Італкераміка», зареєстровано як юридична особа Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією 09.02.1999 року, ідентифікаційний код юридичної особи 30305113, що підтверджено випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та довідкою АА № 788029 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, в якій зазначено, що видами діяльності за КВЕД є, зокрема, оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям. (а.с.75-76)
На час розгляду справи Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім - Італкераміка» зареєстроване як платник податку на додану вартість з 23.02.1999 року (індивідуальний податковий номер - 303051126106), номер свідоцтва платника ПДВ - 37513879, яке анульоване 14.03.2013 року та видане свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 14.03.2013 року № 200116243, що підтверджується даними з реєстру платників податку на додану вартість, розміщеному на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України. (www.sts.gov.ua)
Відповідач - Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві є контролюючим органом, який в розумінні п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролює податки, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.
Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. (п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України)
П.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Згідно з п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 кодексу, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності обставини, а саме, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Приписами п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України встановлено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. (п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України)
Керуючись вищезазначеними нормами податкового законодавства та на підставі наказу начальника ДПІ від 30.08.2013 року № 1216 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Торговий дім - Італкераміка», повідомлення на перевірку від 30.08.2013 року № 463/26-55-22-01, Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Ньюмодуль 2011» за період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року. За наслідками перевірки було складено акт від 20.09.2013 року № 410/26-55-22-01/30305113. (а.с.12-22, 103-104)
Під час проведення документальної перевірки перевіряючим встановлено наявність договірних взаємовідносин ТОВ «Торговий дім - Італкераміка» з ТОВ «Ньюмодуль 2011» в жовтні 2011 року, а саме ТОВ «Ньюмодуль 2011» поставляло товарно-матеріальні цінності на загальну суму 1 958 500,00грн. у тому числі ПДВ - 326 416,67грн. відповідно до договору б/н від 10.10.2011 року.
Для роботи відповідачем був використаний акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 18.06.2012 року № 598/22-40/37617602 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ньюмодуль 2011» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за вересень-листопад 2011 року, січень 2012 року, із якого вбачається, що у TOB «Ньюмодуль 2011» відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. Згідно отриманої інформації від ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі, співробітниками проведено обстеження місцезнаходження за юридичною адресою: м. Київ, вул. Ризька, буд.73-Б, про що складено акт незнаходження. Директором та засновником являється ОСОБА_1, який був опитаний 01.02.2012 року про непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності підприємства, що зареєстрував його за грошову винагороду. Зібрані матеріали зареєстровано в КОЗП № 68 від 01.02.2012 року. Складено висновок про фіктивність № 660/ДПІ/2610/3 від 06.02.2012 року. Враховуючи вищенаведене, фахівці ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС прийшли до висновку, що перевіркою ТОВ «Ньюмодуль 2011» встановлено порушення п.1, 5 ст.203, п.1, 2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст.650, ст.655, ст.658, ст.662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених контрагентами ТОВ «Ньюмодуль 2011» при визначенні податкових зобов'язань та податкового кредиту, у зв'язку з чим підлягають зменшенню податкового кредиту, який задекларований контрагентом-покупцем, до 0. (а.с.118-142)
Відповідач за результатами перевірки позивача прийшов до висновку, що фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ «Торговий дім - Італкераміка» з ТОВ «Ньюмодуль 2011», тобто здійсненні правочини, не відповідають вимогам закону, не спричиняють реального настання правових наслідків та являються нікчемними. Враховуючи те, що правочини між позивачем та ТОВ «Ньюмодуль 2011» є нікчемними та керуючись вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні бухгалтерські документи підприємства ТОВ «Торговий дім - Італкераміка» не можуть бути прийняті до уваги.
У висновках акту перевірки позивача відповідачем зазначено, що ТОВ «Торговий дім - Італкераміка» безпідставно включило до податкового кредиту податок на додану вартість в жовтні 2011 року на суму 326 417,00грн., за рахунок податкових накладних виписаних ТОВ «Ньюмодуль 2011» в порушення п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, якими визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 16.10.2013 року № 68626552201 яким згідно з п.54.3 ст.54 та п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України, зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2011 року у розмірі 340,00грн.;
№ 68526552201 яким згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 407 596,90грн. з якої основний платіж 326 077,00грн. та штрафна санкція у розмірі 81 519,00грн. (а.с.23, 24)
Спір виник через висновки податкового органу про нікчемність договорів про постачання товару ТОВ «Ньюмодуль 2011» в жовтні 2011 року, оскільки сторони договору не мали наміру на реальне настання наслідків, а позивач мав мету на збільшення податкового кредиту у розмірі 326 417,00грн. при відсутності фактичного постачання товарів.
Відповідно до вимог ст.67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.
Як зазначив Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. При цьому в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.
Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ «Торговий дім - Італкераміка» та ТОВ «Ньюмодуль 2011», мету придбання товару, обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).
Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків, усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт тощо та відповідності їх дійсному економічному змісту.
Статтею 11 Цивільного кодексу України зазначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст.639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
В статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Цивільні відносини у сфері поставки регулюються вимогами Цивільного кодексу України, а саме главою 54 «Купівля-продаж».
Відповідно до ст.ст.655, 656 цього кодексу, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Як підтверджують матеріали справи та встановлено в судовому засіданні, між позивачем (Покупець) та ТОВ «Ньюмодуль 2011» (Постачальник) укладено договір поставки від 10.10.2011 року за умовами якого Постачальник зобов'язаний поставити та передати у власність Покупця товарні-матеріальні цінності, а саме: терасну дошку, комплектуючі до неї, двері та мозаїчні панно, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором. Загальна ціна даного договору визначається вартістю всього товару та складає 1 958 500,00грн. у т.ч. ПДВ 326 416,67грн. В п.4.1 договору передбачено, що Постачальник передає (відвантажує) весь обсяг товару на складі Покупця в строки, кількості та асортименті (номенклатурі), погодженій сторонами у договорі та специфікації. Поставка товару проводиться на умовах DDP склад Покупця, а саме Постачальник надає Покупцю товар вільний від будь-яких митних зобов'язань на площах Покупця, а також організовує розвантаження товару з транспортних засобів на складі Продавця. Оплата здійснюється Покупцем на підставі рахунку, який Постачальник надає Покупцю. Оплата за товар виконується шляхом перерахування Покупцем коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. (а.с.25-27)
Відповідно до п.1 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Досліджений судом договір поставки від 10.10.2011 року підписаний директорами ТОВ «Торговий дім - Італкераміка» і ТОВ «Ньюмодуль 2011» та скріплений печатками.
Сторонами на виконання умов договору підписані специфікація, видаткові накладні від 28.11.2011 року № НМ-0000056 на суму 300 000,00грн., № НМ-0000057 на суму 400 000,00грн., № НМ-0000058 на суму 330 000,00грн., № НМ-0000059 на суму 299 900,00грн., № НМ-0000060 на суму 302 500,00грн., № НМ-0000061 на суму 304 600,00грн., № НМ-0000062 на суму 21 500,00грн. (а.с.28-35)
Зазначені видаткові накладні підписані представниками обох сторін із зазначенням реквізитів постачальника і одержувача, найменування товару, кількості, одиниці виміру, вартості, прізвищ та посад представників сторін які їх підписали, номерів та дат довіреностей на підставі яких був отриманий товар позивачем.
Крім того, Постачальником-контрагентом виписані на адресу позивача рахунки-фактури та податкові накладні № 56 від 26.10.2011 року на суму 300 000,00грн. у т.ч. ПДВ 50 000,00грн., № 57 від 26.10.2011 року на суму 400 000,00грн. у т.ч. ПДВ 66 666,67грн., № 58 від 26.10.2011 року на суму 330 000,00грн. у т.ч. ПДВ 55 000,00грн., № 59 від 27.10.2011 року на суму 299 900,00грн. у т.ч. ПДВ 49 983,33грн., № 60 від 27.10.2011 року на суму 302 500,00грн. у т.ч. ПДВ 50 416,67грн., № 61 від 27.10.2011 року на суму 304 600,00грн. у т.ч. ПДВ 50 766,67грн., № 62 від 28.10.2011 року на суму 21 500,00грн. у т.ч. ПДВ 3 583,33грн., які надані позивачу згідно приписів п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України та суми по яким включені останнім до складу податкового кредиту за звітний податковий період жовтень 2011 року. (а.с.36-49)
На підтвердження розрахунків між названими суб'єктами господарювання за товар, представником позивача надані платіжні доручення від 28.10.2011 року № 118 на суму 21 500,00грн., від 27.10.2011 року № 116 на суму 304 600,00грн., від 27.10.2011 року № 117 на суму 299 900,00грн., від 26.10.2011 року № 113 на суму 330 000,00грн., від 27.10.2011 року № 115 на суму 302 500,00грн., від 26.10.2011 року № 110 на суму 400 000,00грн., від 26.10.2011 року № 112 на суму 300 000,00грн. (а.с.50-53)
Товар перевозився на адресу позивача автомобільним транспортом МАN BC 5558АА з причепом, 28.11.2011 року, який належить автопідприємству ТОВ «Інтер-Карго-Транс», замовник ТОВ «Ньюмодуль 2011», вантажоодержувач ТОВ «Торговий дім - Італкераміка», про що свідчить надана до матеріалів представником позивача товарно-транспортна накладна. (а.с.99)
Матеріалами справи підтверджено, що отриманий товар від ТОВ «Ньюмодуль 2011» обліковується позивачем на оборотній відомості по рахунку № 281 та по рахунку 631 відповідно до картки рахунку. (90-93)
Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Судом було встановлено, що ТОВ «Торговий дім - Італкераміка» здійснює діяльність, зокрема, оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям.
Для здійснення господарської діяльності позивачем (Поклажодавець) укладено договір про надання послуг зберігання № 38 від 01.12.2010 року з ТОВ «ОП «Укроборонресурси» (Зберігач), за умовами якого Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на зберігання товарно-матеріальні цінності у кількості й одиницях обліку згідно акту приймання-передачі на зберігання. (а.с.54-56)
Судом встановлено, що позивачем отримані від ТОВ «Ньюмодуль 2011» реалізовувались на адресу третіх осіб, а саме: Підприємство «Гарант» - ЛОО УТОГ, ТОВ «Меркурій», що підтверджено первинними документами, а саме договорами, видатковими накладними, податковими накладними, виписками із банківського рахунку позивача із яких вбачається, що від вказаних підприємств надходили грошові кошти за поставлений товар, товарно-транспортна накладна від 15.03.2012 року. Перелічені документи складені на виконання зазначених операцій - у зв'язку з чим позивачем отримано дохід. (а.с.57-76, 100)
З наведеного слідує, що господарська операція між ТОВ «Торговий дім - Італкераміка» та ТОВ «Ньюмодуль 2011» здійснювалася в межах звичайної господарської діяльності позивача, є реальною, відповідає дійсному економічному змісту для отримання доходу та підтверджується необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаної операції.
У свою чергу в акті перевірки не встановлено відсутність на момент перевірки у позивача таких розрахункових, платіжних та інших первинних документів.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 18.06.2012 року № 598/22-40/37617602 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ньюмодуль 2011» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за вересень-листопад 2011 року, січень 2012 року, оскільки вказаний документ не позбавляє юридичного значення складених останнім первинних документів.
Відповідач також не надав суду доказів, які б свідчили, що ТОВ «Ньюмодуль 2011» не мало адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям та не здійснювало фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань.
Стосовно висновків акта перевірки про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та підприємством-контрагентом, суд звертає увагу на наступне.
Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Частина третя цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.
Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Крім того, судом отримано від Оболонського районного суду міста Києва на свій судовий запит вирок від 01.03.2013 року по справі № 1/756/132/13, № 2605/19306/12 на засуджених за вчинення злочину передбаченого ч.1 ст.358 Кримінального кодексу України на осіб, зокрема ОСОБА_1, який набув законної сили 19.03.2013 року, що підтверджено довідкою. (а.с.178-182)
Суд не приймає до уваги вказаний вирок як підстава для визнання угоди укладеної між позивачем та ТОВ «Ньюмодуль 2011» нікчемною, оскільки ним встановлений факт здійснення злочину передбаченого ч.1 ст.358 Кримінального кодексу України, а саме підроблення посвідчення або іншого офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, приватним нотаріусом, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою або збут такого документа, а також виготовлення підроблених печаток, штампів чи бланків підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності, інших офіційних печаток, штампів чи бланків з тією самою метою або їх збут. Суд вказує, що відповідальність за фіктивне підприємництво передбачено ст.205 цього кодексу, що не було встановлено Оболонським районним судом міста Києва під час розгляду кримінальної справи.
Таким чином, висновок відповідача про нікчемність операцій зроблено ним без використанням наданих законодавством повноважень, щодо встановлення суб'єктивної сторони намірів сторін, тобто умислу. Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Водночас, із наявного в матеріалах справи вироку суду не встановлено факт знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемним правочину, укладеного в межах спірних правовідносин між позивачем та його контрагентом, відповідачем не надано доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.
Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.
При вирішенні даного спору суд враховує вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Так, у судовому засіданні сторонами не заперечувалося та підтверджено матеріалами справи, що на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Ньюмодуль 2011» було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в якому зазначено, що основним видом економічної діяльності, зокрема є оптова торгівля будівельними матеріалами, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи та довідка АА № 236716 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. (а.с.156-159)
На думку суду, позивач, як покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.
Водночас, згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статі 14 Податкового кодексу України передбачено, постачання товарів - будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.
Як вбачається з додатку 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкової декларації за жовтень 2011 року, позивач відобразив в складі податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Ньюмодуль 2011». (а.с.84-93)
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). (п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України)
Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).
Обставина фактичної поставки товару підтверджується окрім податкової накладної, також первинними документами, що свідчать про придбання послуг з поставки товару позивачем у комерційному відношенні в межах власної господарської діяльності.
Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З урахуванням встановлених судом фактів, вищеперелічені договір, специфікація, рахунки на оплату, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні мають наведені реквізити первинного документа, зміст та обсяг господарської операції відображено через визначення конкретних заходів в конкретних вимірних кількісних одиницях, вартості, найменування, дат.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
В силу п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України).
Згідно з п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Суд бере до уваги, що перевіряючим податкового органу під час дослідження податкових накладних, виписаних ТОВ «Ньюмодуль 2011» на адресу позивача, не виявлено відсутність будь-яких реквізитів, передбачених ст. 201 Податкового кодексу України, або інші недоліки в їх оформлені.
За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних, червень - липень 2012 року, контрагент позивача - ТОВ «Ньюмодуль 2011» був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку з 18.08.2011 року (індивідуальний податковий номер - 376176026599, номер свідоцтва платника ПДВ - 100348479). Свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Ньюмодуль 2011» анульовано 12.03.2012 року, що підтверджується даними з Реєстру платників ПДВ, розміщеному на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України (www.sts.gov.ua) та свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість, а тому зазначене підприємство мало право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товару/послуг. В свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України. (а.с.160)
Враховуючи викладене, на думку суду, ТОВ «Торговий дім - Італкераміка» правомірно формувало податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Ньюмодуль 2011», а висновки акту перевірки про заниження податку на додану вартість за жовтень 2011 року в сумі 326 417,00грн. є помилковими, тому зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2011 року у розмірі 340,00грн. та нарахування суми податку на додану вартість з урахуванням штрафної санкції є протиправними.
Таким чином, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 16.10.2013 року № 68626552201 та № 68526552201 є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на викладене, доводи відповідача про нікчемність правочину - договору поставки від 10.10.2011 року не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.
Таким чином, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім - Італкераміка».
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім - Італкераміка» - задовольнити.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Головного управління Міндоходів у місті Києві від 16.10.2013 року № 68626552201 яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2011 року у розмірі 340,00грн. та № 68526552201 яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 407 596,90грн. з якої основний платіж 326 077,00грн. та штрафна санкція у розмірі 81 519,00грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім - Італкераміка» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2294 гривні 00 копійок.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст.ст.185-187 цього Кодексу.
Суддя О.А. Соколова