ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
13 лютого 2014 року № 826/18914/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання зняти арешт з нерухомого майна,
встановив:
Позивач, ОСОБА_1, звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними дії відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві про відмову її синові ОСОБА_2 у звільненні нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 з-під арешту, зобов'язання відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві зняти арешт з нерухомого майна - 1/2 частини будинку за адресою: АДРЕСА_1, що був накладений постановою відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві від 04.07.2008 року №АА119914.
В обґрунтування позову посилається на те, що позивач в інтересах малолітнього сина звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_4. Позивач звертає увагу на те, що згідно з інформаційною довідкою з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, спадкодавцеві ОСОБА_4 на праві власності належала 1/2 частина будинку за адресою: АДРЕСА_1 та наразі зазначене нерухоме майно обтяжене арештом на підставі постанови №АА119914 від 04.07.2008 року державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві. Листом ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві повідомлено, що вищевказаний виконавчий документ на виконанні не перебуває, водночас також повідомлено, що завершені виконавчі провадження перебувають в архіві 3 роки, після чого підлягають знищенню. На думку позивача, наявне обтяження, яке входить до спадкової маси, перешкоджає видачі свідоцтва про право власності на зазначене вище нерухоме майно на ім'я її сина.
У судовому засіданні позивачка надала пояснення аналогічні викладеним в адміністративному позові та просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судові засідання не з'явився, про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином. До суду не надав клопотань про відкладення розгляду справи.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.
Керуючись ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи зазначене, суд вирішив розглядати справу в порядку письмового провадження.
Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Вирішуючи спір по суті суд виходив з наступного.
Позивач звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 з метою оформлення спадщини на нерухомість (земельна ділянка), яка належала померлому ОСОБА_4. До матеріалів справи надана копія даної заяви, в якій також вказано, що за законом спадкоємцем всіх прав та обов'язків (спадщини) ОСОБА_4 був його син ОСОБА_5, але у зв'язку з його смертю ОСОБА_2 є спадкоємцем майна ОСОБА_4 До матеріалів справи надані свідоцтва про смерть ОСОБА_4 та ОСОБА_5. На підтвердження спорідненості позивач надала свідоцтво про народження сина ОСОБА_2.
Листом від 04.11.2013 року приватний нотаріус ОСОБА_3 повідомлено позивача про те, що заява від малолітнього сина ОСОБА_2 зареєстрована у книзі обліку та реєстрації спадкових справ за №51 та долучена до спадкової справи №09/2013, яка заведена 13.09.2013 року після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 Станом на 21.09.2013 року подані заяви від дружини померлого ОСОБА_6 та онука ОСОБА_2
Відповідно до частини 3 ст. 2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини шостої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.
Відповідно положення ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" та підпункту 4.10.1 пункту 4.10 Інструкції про проведення виконавчих дій у разі закінчення виконавчого провадження згідно із ст. 37 закону "Про виконавче провадження", крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби, повернення виконавчого документа стягувану згідно із ст. 40 Закону "Про виконавчу службу", повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадової особи), який його видав, згідно із ст. 40-1 Закону "Про виконавчу службу" припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених законодавством.
Судом встановлено, що на об'єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 накладено арешт на підставі постанови від 04.07.2008 року №АА119914 ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві, відповідно наявної в матеріалах справи інформаційної довідки з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Але листом ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві на заяву позивача повідомлено щодо зняття арешту з вищевказаного об'єкту нерухомості, що виконавчий документ від 04.07.2008 року №АА119914 на виконанні не перебуває, водночас також повідомлено, що завершені виконавчі провадження перебувають в архіві 3 роки, після чого підлягають знищенню.
Враховуючи вищевикладене, суд звертає увагу, що відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки у листі позивачу роз'яснено про неможливість винести постанову про звільнення майна боржника з-під арешту не виявляється можливим, а тому зазначено про право на звернення до суду в порядку встановленому чинним Законодавством. Тому в частині позовної вимоги щодо визнання протиправними дії відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві слід відмовити.
Водночас, в судовому засіданні з'ясовано, що на час розгляду справи позивачу не надходило відповіді або рішення нотаріуса щодо відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину її синові та реєстрації на реалізацію права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 з посилання на існування накладення арешту на дане нерухоме майно.
Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що права, свободи та інтереси позивача не порушено, а звернення до суду з даним позовом - є передчасним.
Виходячи з вищевикладеного, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56, 59, 69,71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151, 154, 158, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
постановив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 цього Кодексу.
Суддя О.А. Соколова