ун.№759/3627/13-ц
пр.№2/759/28/14
02 квітня 2014 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Ключника А.С. за участю секретарів Холявчук А.А., Івченко В.П., Борисенко А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань цивільну справу за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позов обґрунтовано тим, що 19.08.2008 року між ВАТ «Сведбанк» (правонаступник - ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2606/0808/55-010, з подальшим внесенням змін та доповнень. Відповідно до умов договору, банк зобов'язався надати позичальнику кредит у сумі 88000, 00 доларів США, а позичальник зобов'язався повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором.
З метою забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитним договором, ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 19.08.2008 року уклали іпотечний договір №2606/0808/55-010-Z-1 відповідно до умов якого позичальник передав банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, що належить іпотекодавцю - ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору, посвідченого 26.07.1995 року Державним нотаріусом Одинадцятою Київською державною нотаріальною конторою - Гавриловою О.В., за реєстром №4с-4329, зареєстрованого 14.09.1995 року в КП Бюро технічної інвентаризації м. Києва і записаного у реєстрову книгу за №38995.
25.05.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за згаданим кредитним договором.
В свою чергу 15.06.2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа-Банк», був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами. Згідно вищезгаданих угод відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №2606/0808/55-010 від 19.08.2008 року, що було укладено між ВАТ «Сведбанк» (правонаступник - ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_1.
ПАТ «Сведбанк» виконав свої зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі надавши відповідачу кредит у сумі 88000, 00 доларів США.
В свою чергу, відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання чим грубо порушує умови кредитного договору, в результаті чого станом на 10.12.2012 року має прострочену заборгованість:
за кредитом - 70471,20 доларів США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає 563276,30 грн.;
по відсотках - 6295,80 доларів США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає 50322,32 грн.;
пеня - 320,42 доларів США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає 2561,11 грн.
На виконання умов кредитного договору та договору іпотеки, відповідачу було направлено вимогу щодо усунення порушень умов кредитного договору та попереджено про звернення стягнення на предмет іпотеки, проте на дату звернення до суду з відповідним позовом відповідач не виконав своїх зобов'язань.
Таким чином, позивач змушений був звернутися до суду за захистом свого порушеного права з відповідним позовом, в якому просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №2606/0808/55-010 від 19.08.2008 року, яка станом на 10.12.2012 року складає 616159,73 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру АДРЕСА_1, що належить іпотекодавцю - ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору, посвідченого 26.07.1995 року Державним нотаріусом Одинадцятою Київською державною нотаріальною конторою - Гавриловою О.В., за реєстром №4с-4329, зареєстрованого 14.09.1995 року в КП Бюро технічної інвентаризації м. Києва і записаного у реєстрову книгу за №38995, шляхом продажу з прилюдних торгів з початковою ціною продажу предмета іпотеки не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною суб'єктом оціночної діяльності на стадії виконавчого провадження. А також позивач просив стягнути з відповідача на свою користь судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3341,00 грн.
У судовому засіданні 02.04.2014 року представник позивача Кохановський В.С. позов підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідач у судовому засіданні 02.04.2014 року заперечував щодо задоволення позову, зазначаючи зокрема на тому, що ПАТ «Сведбанк» не повідомляв її про відступлення права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки.
Заслухавши пояснення представника позивача, пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, наявні докази, суд дійшов висновку що позов підлягає задоволенню, виходячи із такого.
Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судом, 19.08.2008 року між ВАТ «Сведбанк» (правонаступник - ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2606/0808/55-010, з подальшим внесенням змін та доповнень. Відповідно до умов договору, банк зобов'язався надати позичальнику кредит у сумі 88000, 00 доларів США, а позичальник зобов'язався повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором (а.с. 19-23).
25.05.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за згаданим кредитним договором (а.с. 86-115).
В свою чергу 15.06.2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа-Банк», був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами. Згідно вищезгаданих угод відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №2606/0808/55-010 від 19.08.2008 року, що було укладено між ВАТ «Сведбанк» (правонаступник - ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_1 (а.с. 116-129).
17.07.2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа-Банк» було укладено додатковий договір №1 до договору купівлі-продажу прав вимоги (а.с. 130-133).
Відповідно до Акту прийому-передачі від 15.06.2012 року та додатку №2 до нього, до позивача перейшло право вимоги до відповідача за не виконання умов кредитного договору (а.с. 134-135).
Судом встановлено, що ПАТ «Сведбанк» виконав свої зобов'язання за кредитним договором та надав ОСОБА_1 кредитні кошти, що підтверджується відповідною випискою по рахунку (а.с. 38).
Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що з метою забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитним договором, ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 19.08.2008 року уклали іпотечний договір №2606/0808/55-010-Z-1 відповідно до умов якого позичальник передав банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, що належить іпотекодавцю - ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору, посвідченого 26.07.1995 року Державним нотаріусом Одинадцятою Київською державною нотаріальною конторою - Гавриловою О.В., за реєстром №4с-4329, зареєстрованого 14.09.1995 року в КП Бюро технічної інвентаризації м. Києва і записаного у реєстрову книгу за №38995 (а.с. 29-31).
Пункт 12.3.2. догову іпотеки містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке визначає можливість банку звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом продажу його будь-якій особі та будь-яким способом на підставі договору купівлі-продажу у порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку».
Судом встановлено, що відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання чим грубо порушує умови кредитного договору, в результаті чого станом на 10.12.2012 року має прострочену заборгованість:
за кредитом - 70471,20 доларів США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає 563276,30 грн.;
по відсотках - 6295,80 доларів США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає 50322,32 грн.;
пеня - 320,42 доларів США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає 2561,11 грн. (а.с. 36 - розрахунок заборгованості).
Вимогою від 14.01.2013 року позивач повідомив відповідача про неналежне виконання останнім грошового зобов'язання із своєчасного повернення отриманих кредитних коштів і плати за користування ним, що випливають із кредитного договору №2606/0808/55-010 від 19.08.2008 року (а.с. 39-40).
Проте, вимоги банку у досудовому порядку задоволені не були, що змусило його звернутися до суду за захистом свого порушеного права.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Доказом неналежного виконання позичальником своїх договірних зобов'язань і наявність боргу підтверджується наявними у матеріалах справи, наданими позивачем платіжними документами і розрахунком заборгованості, якими підтверджується заявлений банком розмір загального боргу позичальника.
Відповідно до ст.589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Наведені норми свідчить про наявність підстав на звернення стягнення банком на предмет іпотеки в рахунок задоволення своїх вимог за кредитним договором №2606/0808/55-010 від 19.08.2008 року.
Відповідно до ст.ст. 590, 591 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Щодо звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду відповідно до статті 39 Закону України «Про іпотеку», то суд у своєму рішенні може встановити спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки або шляхом проведення прилюдних торгів, або із застосуванням процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону України «Про іпотеку».
Таким чином і застосування судом процедури продажу іпотекодержателем предмета іпотеки у порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку» і продаж забезпеченого іпотекою майна з прилюдних торгів у ході виконавчого провадження є встановленими законодавцем способами звернення стягнення на предмет іпотеки, кожен із яких суд застосовує, враховуючи характер спірних правовідносин сторін.
Відтак, якщо при ухваленні рішення суд із частковим задоволенням позову застосує спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом продажу його з прилюдних торгів у ході виконавчого провадження, то у такому разі суд не виходить за межі заявлених позивачем позовних вимог, навіть у випадку якщо стягувач просить звернути стягнення, шляхом продажу предмета іпотеки у порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку». Так, у даному разі, позовною вимогою, яка визначає і предмет позову, є вимога про захист порушеного права іпотекодержателя, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а відтак суд може застосувати обидва із способів звернення стягнення, передбачених законодавцем у частині 1 статті 39 Закону України «Про іпотеку».
Враховуючи викладене, задля забезпечення захисту цивільних майнових, прав і законних інтересів сторін даного спору, суд вважає за необхідне, задовольнити даний позов і звернути стягнення на користь позивача на предмет іпотеки, яким є квартира АДРЕСА_1, яка належить іпотекодавцю - ОСОБА_1 на праві приватної власності, шляхом продажу її з прилюдних торгів у ході виконавчого провадження.
Згідно зі ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Таким чином, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору у розмірі 3 341, 00 грн. сплачена позивачем згідно меморіального ордеру №42362 від 24.01.2013 року (а.с.1).
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 589, 590, 591, 610, 611, 612, 626, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 33, 38, 39, 40 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 179, 209, 212-215, 218, 223, 292, 294 ЦПК України, суд,
Позов ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити.
В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №2606/0808/55-010 від 19.08.2008 року, яка станом на 10.12.2012 року складає 616159,73 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру АДРЕСА_1, що належить іпотекодавцю - ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору, посвідченого 26.07.1995 року Державним нотаріусом Одинадцятою Київською державною нотаріальною конторою - Гавриловою О.В., за реєстром №4с-4329, зареєстрованого 14.09.1995 року в КП Бюро технічної інвентаризації м. Києва і записаного у реєстрову книгу за №38995, шляхом продажу з прилюдних торгів з початковою ціною продажу предмета іпотеки не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною суб'єктом оціночної діяльності на стадії виконавчого провадження.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1) на користь ПАТ «Альфа-Банк» (ідентифікаційний код: 23494714) судові витрати у справі у вигляді судового збору у сумі 3 341,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя А. Ключник