Номер провадження № 22-ц/785/2043/14
Головуючий у першій інстанції Гуревський В.К.
Доповідач Драгомерецький М. М.
05.03.2014 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Драгомерецького М.М.
суддів: Парапана В.Ф.,
Громіка Р.Д.,
при секретарі: Горновій А.О.,
за участю: представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, представника відповідача Південної митниці - Бачерікової Д.О. та представника відповідача Державної казначейської служби - Костюка М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Південної митниці Міндоходів та ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 11 грудня 2013 року за позовом ОСОБА_3 до Південної митниці Міндоходів, Державної казначейської служби України, ОСОБА_8 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,-
16 жовтня 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом, який у подальшому був ним уточнений, до Південної митниці Міндоходів, Державної казначейської служби України, ОСОБА_8 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 11.02.2010 року, придбавши побутову техніку для особистого користування, він в'їхав в зону митного контролю пункту пропуску «Платонове» Ягорлицької митниці на смугу «зелений коридор». Інспектори Ягорлицької митниці Зелепа В.В. та ОСОБА_8 перевели автомашину на смугу руху «червоний коридор». Під час митного контролю автомобіля в його багажному відсіку та салоні було виявлено один телевізор, один тюнер для супутникової антени та накопичувач, що належали ОСОБА_3 та були придбані ним на території України.
Після чого, інспектором Ягорлицької митниці ОСОБА_8 був складений протокол про порушення митних правил у відношенні позивача ОСОБА_3 за ознаками ст.339 Митного Кодексу України.
Постановою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 06.05.2010 року провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності закрито.
Позивач ОСОБА_3 вважає, що неправомірними діями митниці в особі інспектора ОСОБА_8, йому заподіяна матеріальна та моральна шкода, на підставі чого він звернувся до суду із вказаним позовом та просив його задовольнити з наведених у позовній заяві правових підстав.
В судовому засіданні представник Південної митниці заперечував проти задоволення позовних вимог, вважаючи їх необгрунтованими.
Представник Державної Казначейської служби України також зеперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що діючим законодавством не передбачено покладення відповідальності на органи казначейської служби по заявленим позовним вимогам, та позивачем не зазначено жодної протиправної дії з боку Державної казначейської служби України щодо нього.
Відповідач ОСОБА_8 також заперечував проти задоволення позовних вимог, підтримуючи обгрунтування представників Південної митниці та Державної казначейської служби України.
Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 11 грудня 2013 року позов задовлено частково, стягнуто з державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної та моральної шкоди у розмірі 6 901,33 гривень, та судовий збір у розмірі 229.40 гривень. В решті позовних вимог - відмовлено.
У апеляційних скаргах Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області та Південна митниця Міндоходів просять рішення суду першої інстнції скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 просить скасувати рішення місцевого в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України коштів та ухвалити в цій частині нове рішення яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
У судове засідання позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_8 не з'явились, але про розгляд справи вони сповіщалтсь належним чином, документів підтверджуючих поважність причини неявки до суду ними надано не було. Крім того, інтереси позивача представляє його довірена особа. Тому у відповідності до ч.2 ст. 305 ЦПК України неявка зазначених осіб до суду апеляційної інстанції не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг та заперечення на них, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги, задоволенню не підлягають, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Так, судом першої інстанції встановлено, та ці обставини підтверджено матеріалами справи, що 11.02.2010 року позивач ОСОБА_3 в'їхав в зону митного контролю пункту пропуску "Платонове" Ягорлицької митниці на смугу "зелений коридор" на автомобілі Мітсубісі Паджеро Спорт, д/н НОМЕР_1.
Де інспектор Ягорлицької митниці Зелепа В.В. перевів автомашину для проведення митного огляду на смугу руху "червоний коридор", та ОСОБА_3 було запропоновано заповнити митну декларацію.
Під час митного контролю автомобіля в його багажному відділені та салоні були виявлені нові речі, а саме один телевізор, один тюнер для супутникової антени та новий накопичувач, що належали позивачу та були придбані ним на території України.
Після чого інспектором Ягорлицької митниці ОСОБА_8 був складений протокол про порушення митних правил у відношенні ОСОБА_3 за ознаками ст. 339 Митного Кодексу України - порушення порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах спрощеного митного контролю), з вилученням товару, товарних чеків на придбаний товар.
Постановою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 06.05.2010 року провадження про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідно до ст. 339 Митного Кодексу України було закрито.
Із зазначеної постанови вбачається, що ОСОБА_3, як нерезидент, вивозив товари, придбані на території України, загальна вартість яких не перевищує суми іноземної валюти, яка ввезена ним під час в'їзду в Україну, та відповідно до законодавства не підлягає обов'язковому письмовому декларуванню та оподаткуванню.
Наказом Ягорлицької митниці від 21.04.2010 року встановлено, що протокол про порушення митних правил у відношенні ОСОБА_3 за ознаками ст. 339 Митного Кодексу України, інспектором Ягорлицької митниці ОСОБА_8 складено без достатніх правових підстав, та інспектору було оголошена догану.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вище зазначені дії працівника митниці спричинили позивачу як матеріальну так і моральну шкоду.
Відповідно до ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездітністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Як встановлено судом першої інстанції та не оспорюється сторонами під час складання протоколу про порушення митних правил у відношенні ОСОБА_3, ОСОБА_8 виконував свої службові обов'язки інспектора Ягорлицької митниці.
Як зазначено у п. 10-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом. Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України, у даному випадку це Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, тому посилання в апеляційній скарзі державного казначейства щодо помилкового залучення їх до участі у справі в якості належного відповідача не доведені та спростовуються матеріалами справи.
Щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення на користь ОСОБА_3 моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з глибини фізичних та душевних страждань позивача, ступені вини робітників установи відповідача Південної митниці, вимог розумності та справедливості, і стягнув моральну шкоду у розмірі 1 500 гривень, з чим колегія суддів погоджується, а тому доводи апеляційних скарг Південної митниці та позивача ОСОБА_3 щодо неправильного визначення розміру моральної шкоди, не заслуговують на увагу, оскільки факт заподіяння такої шкоди працівником митниці встановлено обгрунтовано, та саме з урахуванням встановленої вини і було визначено розмір моральної шкоди яка підлягає відшкодуванню.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача матеріальної шкоди на загальну суму 5 401,33 гривень, так як зазначені позовні вимоги були належним чином обґрунтовані позивачем та підтверджені наданими доказами по справі, що відповідає вимогам статті 60 ЦПК України, та цей висновок місцевого суду не спростовано доводами апеляційної скарги Південної митниці.
Твердження позивача у апеляційній скарзі, що судом першої інстанції було необґрунтовано відмовлено врешті його позовних вимог, а саме в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди, свого підтвердження матеріалами справи також не знайшли.
Не заслуговують на увагу і інші доводи апеляційних скарг, оскільки вони містять формальних характер, та не впливають на законність і обґрунтованість судового рішення.
Тому, законних підстав для зміни або скасування рішення суду першої інстанції з відмовою у задоволенні позовних вимогах щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди, або у задоволенні їх у більшому розмірі немає.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,-
Апеляційні скарги головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Південної митниці Міндоходів та ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 відхилити, рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 11 грудня 2013 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, однак вона може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою.
Судді апеляційного суду Одеської області: М.М. Драгомерецький
В.Ф. Парапан
Р.Д. Громік