Номер провадження № 22-ц/785/1241/14
Головуючий у першій інстанції Калашнікова О.І.
Доповідач Драгомерецький М. М.
05.03.2014 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Драгомерецького М.М.
суддів: Парапана В.Ф.,
Громіка Р.Д.,
при секретарі: Горновій А.О.,
за участю: представника позивача ВЧ НОМЕР_1 - Калиніна А.О., відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2013 року за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги,-
24 квітня 2013 року Військова частина НОМЕР_1 звернулась до суду із позовом, який у подальшому був уточнений, до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги.
Мотивуючи свої позовні вимоги тим, що ОСОБА_2 у 1997 році, під час проходження військової служби, для тимчасового проживання була надана кімната АДРЕСА_1 у будівлі № НОМЕР_2 , що розташована на території військового містечка № НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_2 .
Родина відповідачів складом три особи до теперішнього часу проживає у кімнаті площею 22 кв.м.. З 2007 року за родиною ОСОБА_4 рахується заборгованість за користування наданою площею і за спожиті комунальні послуги в сумі 17 899,49 гривень.
Однак, договір щодо надання житлово - комунальних послуг та їх оплати між сторонами відсутній. Тому, позивач звернувся до суду із вказаним позовом та просив його задовольнити, стягнувши з відповідачів заборгованість за комунальні послуги і за оплату житлової площі за три роки - за період з 2010 року по 2013 рік у сумі 9 085,35 гривень з наведених у позовній заяві правових підстав.
Під час судового розгляду справи відповідачі сплатили Військовій частині НОМЕР_1 на погашення заборгованості за житлову площу і комунальні послуги 2 931,50 гривень.
В судовому засіданні відповідачі позов не визнали, пояснивши, що позивач неправомірно нараховує вартість за комунальні послуги по завищеним тарифам, які встановлені для підприємств, а не для населення. Відповідачі порахували вартість наданих комунальних послуг за тарифами для населення і сплатили цю суму, тому вважають, що вимоги Військової частини НОМЕР_1 є безпідставними.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2013 року позов задоволено частково, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 заборгованость за комунальні послуги у розмірі 270,90 гривень та 229,40 гривень судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі Військова частина НОМЕР_1 просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 та поснення на неї представника апелянта ОСОБА_5 , та заперечення на апеляцію відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 , перевіривши матеріали справи, документи, надані сторонами у справі до апеляційного суду, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм процесуального та матеріального права.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач ОСОБА_2 з членами своєї сім'ї з 1995 року проживає та зареєстрований у кімнаті №8 у будівлі № НОМЕР_2 на території військового містечка у м.Одесі.
Правовий статус зазначеного приміщення не визначено.
Відповідачам надаються комунальні послуги з електропостачання, водопостачання і водовідведення.
Представник позивача стверджує, що відповідачі кошти за надані комунальні послуги не сплачують, у зв'язку з чим у них виникла заборгованість за користування житловим приміщенням та комунальними послугами у розмірі 9342 гривень за період з квітня 2010 року по квітень 2013 року.
Згідно ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг та зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Однак відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проти позову заперечували пояснюючи, що вони не укладали з позивачем будь-яких договорів про надання комунальних послуг, крім того, вартість комунальних послуг розрахована для відповідачів за тарифами, які визначені для підприємств, а не для населення. Відповідачі порахували вартість наданих комунальних послуг за тарифами для населення і сплатили цю суму, тому вважають, що вимоги військової частини є безпідставними та необгрунтованими.
Розглядаючи справу місцевий суд перевірив усі докази, які навів позивач у підтвердження своїх вимог, а відповідачі у підтвердження своїх заперечень, навів у рішенні фактичні обставини, які були встановлені судом при розгляді справи, вірно застосував правові норми, що регулюють ці правовідносини, та зробив вірний висновок про часткове задоволення позовних вимог.
Посилання в апеляційній скарзі Військової частини НОМЕР_1 на те, що суд не прийняв до уваги тих обставин, що позивач укладає договори на постачання електроенергії, теплопостачання, водопостачання та водовідведення з постачальниками даних послуг на умовах і по тарифам для підприємства, тому відповідачі зобов'язані сплачувати за комунальні послуги за відповідними тарифами, не приймається судовою колегією до уваги, оскільки ці тарифи визначені для підприємств та установ, та при укладенні договорів з квартиронаймачами ці тарифи не обговорювались.
Отже, за таких обставин колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону і підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позову у посному обсязі не заслуговують на увагу, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.
Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції в межах заявлених вимог повно і всебічно розглянув справу, дав належу оцінку наданим доказам, постановив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 відхилити, рішення Київського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2013 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Судді апеляційного суду Одеської області: М.М. Драгомерецький
В.Ф. Парапан
Р.Д. Громік