Номер провадження № 22-ц/785/2179/14
Головуючий у першій інстанції Гандзій Д.М.
Доповідач Драгомерецький М. М.
12.02.2014 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Драгомерецького М.М.,
суддів: Панасенкова В.О.,
Парапана В.Ф.
при секретарі: Горновій А.О.,
за участю: представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,
та представника ПАТ «КБ Приват Банк» - Васильєвої К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 грудня 2013 року, за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
29 жовтня 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 15 вересня 2006 року між банком та ОСОБА_3 укладено кредитний договір на суму 5 000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку із сплатою 36% за користування кредитом на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Однак, відповідач належним чином свої зобов'язання за кредитним договором не виконує внаслідок чого станом на 31.08.2013 року у нього перед банком утворилась заборгованість у розмірі 21 929,88 гривень.
На підставі чого, ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду із позовом та просило його задовольнити у повному обсязі з наведених у позовній заяві правових підстав.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 позов не визнав, та пояснив, що ніколи не укладав з банком договір кредиту і не отримував грошові кошти, крім того банк пропустив строк позовної давності, тому просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 грудня 2013 року позов задоволено у повному обсязі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
У судове засідання до суду апеляційної інстанції відповідач по справі ОСОБА_3 не з'явився, однак про розгляд справи він сповіщався належним чином, та причини неявки до суду апеляційної інстанції ним надано не було, крім того інтереси відповідача у суді апеляційної інстанції представляє його довірена особа, тому у відповідності до ч.2 ст. 305 ЦПК України неявка відповідача до апеляційного суду не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Заслухавши доповідача, який доповів зміст оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги та пояснення на неї представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, а також заперечення представника позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» - Васильєвої К.В., вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції у своєму рішенні послався на ч.1 ст.1054 ЦК України, згідно якої за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, та відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також розмір процентів встановлених договором.
Отже, розглядаючи справу, суд першої інстанції зробив вірний висновок про те, що у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за користування кредитними коштами, яка і була стягнута на користь останнього у судовому порядку.
Місцевий суд вірно послався на норми закону, що регулюють правовідносини, які виникли між сторонами.
Суд перевірив усі докази, які навів позивач у підтвердження своїх вимог, та заперечення відповідача проти позову, зазначив у рішенні фактичні обставини, які були ним встановлені при розгляді справи, вірно застосував правові норми, що регулюють ці правовідносини, та зробив вірний висновок про задоволення позовних вимог.
Посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 на те, що місцевий суд не прийняв до уваги тих обставин, що відповідач не отримував кредитні кошти у банку та щодо пропущеного ПАТ КБ «ПриватБанк» строку позовної давності, оскільки позивач укладаючи кредитний договір визначив строк його дії у 12 місяців та після цього строку, договір може бути пролонговано, якщо сторона не проінформувала другу сторону про припинення цього договору, тому дію договору остаточно було припинено 15.09.2008 року, не приймається судовою колегією до уваги, з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно до ч. 2 ст.6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
Як визначено ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості
Згідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Із пункту 6.5 Умов та правил надання банківських послуг вбачається, що клієнт зобов'язується погашати заборгованість за кредитом та відсотками за користування ним, перевитратами платіжного ліміту, а також сплачувати комісію на умовах, передбачених договором.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 погодився з умовами та правилами надання банківських послуг, факт отримання кредиту та використання кредитної картки відповідачем не оспорюється.
Із пункту 9.12 Умов та правил надання банківських послуг вбачається, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує другу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на той же строк.
Заперечуючи проти задоволення позову відповідач посилався на те, що протягом дії укладеного 15 вересня 2006 року кредитного договору терміном на 12 місяців жодна з сторін у договорі не заявляла про його припинення, а тому дія цього договору була автоматично продовжена до 15 вересня 2008 року. При цьому зазначаючи, що автоматична пролонгація дії договору на наступні періоди, понад 12 місяців, не передбачена, відтак строк кредитного договору сплив саме 15 вересня 2008 року.
Однак апелянт не звернув уваги на те, що пролонгація договору полягає у продовженні його строку зі збереженням тих умов, на яких його було укладено (якщо інше не передбачено договором), зокрема щодо самої умови про порядок пролонгації договору, які також залишаються чинними.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що строк кредитного договору не закінчився, відтак вимоги апеляційної скарги щодо застосування при вирішенні цього спору строку позовної давності безпідставні.
Щодо доводів апелянта про те, що ним не отримувались кредитні кошти, то ці доводи спростовуються заявою ОСОБА_3 про отримання 5 000 гривень (а.с. 10,11).
У зв'язку з чим не заслуговують на увагу і інші доводи апеляційної скарги про безпідставне стягнення заборгованості за спірним кредитним договором, оскільки вони не спростовуються належними та допустимими доказами, як того вимагає ст. ст. 60,61 ЦПК України.
За таких обставин доводи ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону і підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову, не заслуговують на увагу, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.
Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції в межах заявлених вимог повно і всебічно розглянув справу, дав належу оцінку наданим доказам, постановив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 відхилити, рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 грудня 2013 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак вона може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Судді апеляційного суду Одеської області: М.М. Драгомерецький
В.О. Панасенков
ис В.Ф. Парапан