01 квітня 2014 року Справа № 915/295/14
м. Миколаїв
За позовом: Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»
01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 18
Адреса для листування:
Миколаївська філія ПАТ «Укртелеком»
54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 27/1
Відповідач: Квартирно-експлуатаційний відділ міста Миколаїв
54056, м. Миколаїв, проспект Миру, буд. 62-А
Про: стягнення заборгованості в сумі 2658,28 грн.
Суддя Смородінова О.Г.
Від позивача: Марченко М.О., за довіреністю;
Від відповідача: Мечинська І.Ю., за довіреністю.
Позивач 06.03.2014 р. звернувся до суду з позовом стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 2549,08 грн., пеню в розмірі 59,88 грн., інфляційні в розмірі 19,46 грн. та 3% річних в розмірі 29,86 грн.
Позовні вимоги ґрунтуються на підставі договору № 430 від 01.03.2011 р. про надання телекомунікаційних послуг, додатків до нього; рахунків-актів за телекомунікаційні послуги за період з квітня 2013 р. по грудень 2013 р.; копій маршрутних листів (відомостей) доставки поштових відправлень для абонентів-юридичних осіб; норм ст.ст. 33, 36 Закону України «Про телекомунікації», п. 108 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, ст.ст. 526, 625, 629, 901 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, та мотивовані тим, що відповідач порушив умови договору так як на день подачі позову не оплатив отримані в період з квітня 2013 р. по грудень 2013 р. (включно) послуги зв'язку в розмірі 2549,08 грн.
Відповідач у відзиві просить суд відмовити в стягненні втрат від інфляції в сумі 19,46 грн. та 3% річних в розмірі 29,86 грн. Також відповідач просить суд зменшити розмір неустойки (пені) до 1,00 грн., посилаючись на те, що Квартирно-експлуатаційний відділ м.Миколаїв, є бюджетною установою МО України, яка утримується за рахунок державного бюджету України. Фінансова діяльність КЕВ м.Миколаїв здійснюється на підставі діючого законодавства, відповідно до Бюджетного кодексу України. Відповідно до положень ст.51 Бюджетного кодексу України: розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися. А згідно ст.121 Бюджетного кодексу України: бюджетне правопорушення (нецільове використання бюджетних коштів), вчинене розпорядником чи одержувачем бюджетних коштів, може бути підставою для притягнення до відповідальності згідно з законом його керівника чи інших відповідальних посадових осіб, залежно від характеру вчинених ними діянь.
Таким чином, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Миколаїв, як бюджетна установа МО України, не може, у порушення бюджетного законодавства витрачати кошти державного бюджету, які не передбачені її кошторисом.
Представник позивача в судовому засіданні не заперечив щодо зменшення судом розміру пені до 1,00 грн.
01.04.14 р. суд, за результатами розгляду справи, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд -
встановив:
01.03.2011 р. між ВАТ «Укртелеком» в особі Миколаївської філії ВАТ «Укртелеком», правонаступником якого згідно п. 1.1 Статуту виступає ПАТ «Укртелеком» (далі - Укртелеком) та квартирно-експтуатаційним відділом міста Миколаїв (далі - Абонент) було укладено договір № 430 про надання телекомунікаційних послуг, згідно з предметом якого, позивач, відповідно до умов договору зобов'язався надати відповідачу, загальнодоступні (універсальні) та інші телекомунікаційні послуги, супутні (додаткові) послуги, згідно переліку та в обсягах замовлених Абонентом, а Абонент, зобов'язався своєчасно оплачувати отримані послуги відповідно до умов цього договору.
Відповідно до пунктів 4.3, 4.7 та 4.15 вищевказаного договору сторони обумовили, що система розрахунків, що застосовується Укртелекомом - з надсиланням. Укртелеком відкриває в системі розрахунків Абоненту особовий рахунок з певним ідентифікаційним кодом, на якому проводяться розрахунки за весь обсяг наданих Абоненту послуг. При виставленні щомісячного рахунку на оплату такі послуги зазначаються окремим рядком. Оплата рахунку за отримані послуги проводиться Абонентом в термін не пізніше 20 числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду (при кредитному порядку оплати) та до 20 числа поточного місяця у разі застосування попередньої (авансової) оплати. У разі неотримання рахунка до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду, або здійснення розрахунків без застосування квитанцій (без надсилання рахунків) Абонент повинен звернутися до служби розрахунків Укртелекому для отримання інформації про належну до сплати суму.
Строк дії цього договору, відповідно до умов п. 7.1 та 7.2 сторони передбачили протягом одного року з правом пролонгації.
Спірні правовідносини, що склалися між сторонами регулюються загальними положеннями чинного законодавства про надання послуг.
Так, згідно з п. 1 ст. 901 та п. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Пунктом 5 ст. 33 Закону України «Про телекомунікації» передбачено, що споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема: виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.
Матеріали справи свідчать, що в період з квітня 2013 р. по грудень 2013 року (включно) позивач, виконуючи умови вищенаведеного договору, надав відповідачу послуги зв'язку на загальну суму 2549,08 грн., що підтверджується рахунками, які оформлялись позивачем у відповідності з договором, докази одержання яких зафіксовано в маршрутних листах (відомість) доставки поштових відправлень для абонентів-юридичних осіб та не спростовано відповідачем.
Відповідно до п. 108 «Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг» абонентна плата за користування телефоном, почасова оплата місцевих телефонних розмов, плата за міжміські та міжнародні телефонні розмови, надіслані в кредит телеграми та за інші послуги, надані по телефону, вноситься абонентом у десятиденний строк після отримання рахунка, але не пізніше 20 числа місяця, що настає після розрахункового періоду. Розрахунковим періодом вважається, як правило, календарний місяць, у межах якого надавалися послуги. У разі неотримання рахунка до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду, або здійснення розрахунків без застосування квитанцій (без надсилання рахунків) абонент повинен звернутися до служби розрахунків оператора для отримання інформації про належну до сплати суму.
Однак, згідно наданих позивачем документальних доказів, за отримані послуги відповідач оплату не здійснив, що призвело до виникнення у останнього перед позивачем заборгованості в розмірі 2549,08 грн.
За приписами ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідач не надав суду документальні докази, які свідчать про належне виконання взятих на себе договірних зобов'язань.
Відповідно до приписів ст. ст. 526, 525, 629 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Умовами п. 5.2 договору сторони встановили, що у разі несвоєчасної оплати наданих Укртелекомом послуг Абонент сплачує пеню, яка обчислюється залежно від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення оплати.
Також, відповідно до п. 2 ст. 36 Закону України «Про телекомунікації» у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.
Згідно норм ст.ст. 610, п. 1 ст. 612, 625 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не оплативши отримані послуги, порушив взяті на себе договірні зобов'язання. За змістом п. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.13 р. № 14 індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
На підставі вищенаведених норм та обставин, суд перевірив нарахування позивачем розмір річних та інфляційних, і дійшов висновку про правомірність стягнення з відповідача за період прострочення з 21.05.2013 р. по 31.01.2014 р. 3% річних в сумі 29,86 грн. та інфляційних втрат в розмірі 15,21 грн.
Крім того, позивачем цілком правомірно нараховано боржнику до стягнення штрафні санкції за прострочення виконання грошового зобов'язання, а саме - 59,88 грн. пені за період з 21.05.13 р. по 31.01.14 р.
Водночас, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення виною стороною порушення та його наслідків.
Таким чином, беручи до уваги прохання відповідача, його майновий стан та правовий статус, також враховуючи інтерес іншої сторони, суд дійшов висновку про можливість по даній справі зменшити пеню до 1,00 грн.
Згідно ст. 193 господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Отже, дослідивши надані позивачем документальні докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 43 ГПК України, проаналізувавши норми діючого законодавства, які регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, але, з урахуванням здійсненого судом розрахунку відшкодування матеріальних втрат кредитора та зменшення пені - задоволенню їх частково.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82, 82-1, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаєва (54056, м. Миколаїв, проспект Миру, буд. 62-А, код ЄДРПОУ 08029523) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (01030, м. Київ - 30, б-р Шевченко, 18, код ЄДРПОУ 21560766) - 2549,08 грн. основного боргу, 1,00 грн. - пені, 15,21 грн. збитків від інфляції, 29,86 грн. - 3% річних та 1827,00 грн. судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Повне рішення складено 04 квітня 2014 року.
Суддя О.Г. Смородінова