Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"25" травня 2009 р. Справа № 57/73-09
вх. № 2466/4-57
Суддя господарського суду Аюпова Р.М.
при секретарі судового засідання Павленко А.В.
за участю представників сторін:
прокурора - Прокурор - Бартош Р.Г., посв. №197 від 29.09.08р.
Відповідач - не з"явився; позивач - не з"явився; третя особа- не з"явився;
розглянувши справу за позовом Харківської міжрайонної прокуратури Харківської обл., м. Х-в в особі Харківської районної державної адміністрації, м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-промипідприємства "Лизогубівське", с. Васищево
про звільнення ділянки
Харківський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Харківської районної державної адмінінстрації (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд зобов'язати відповідача - ТОВ ТПП „Лизогубівське” за власний рахунок привести земельну ділянку, розташовану на території Безлюдівської селищної ради Харківського району, за межами населеного пункту в квадраті № 73 Жовтневого лісгоспу, орієнтованою площею 1,2 га у придатний стан та повернути її за належністю позивачу, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач використовує земельну ділянку без правовстановлюючих документів.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 30 березня 2009 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 13 квітня 2009 року о 10:30 год.; залучено до участі у справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління з контролю за використанням та охороною земель у Харківській області (Харківська облдержземінспекція).
Ухвалами господарського суду Харківської області від 13 квітня 2009 року та 13 травня 2009 року, у зв'язку з неявкою у судове засідання відповідача та ненадання сторонами витребуваних судом документів, розгляд справи відкладався.
Прокурор у призначеному судовому засіданні 25 травня 2009 року підтримував позовні вимоги.
Представники позивача та третьої особи у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлений належним чином.
Відповідач в судове засідання не з'явився, правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував, відзив на позов та інші витребувані судом документи не надав, заборгованість не спростував; відповідач належним чином був повідомлений про місце і час розгляду справи, про що свідчить поштове повідомлення № 5241379.
Позивач та третя особа правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористались, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізували.
Суд дійшов висновку про достатність в матеріалах справи доказів та можливість розгляду справи без участі представників позивача відповідача та третьої особи за наявними в ній матеріалами, відповідно до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши представників позивача та відповідача судом встановлено наступне.
Управління з контролю за використанням та охороною земель у Харківській області (Харківська облдержземінспекція) проведено перевірку з питання додержання відповідачем вимог земельного законодавства за результатом якого встановлено, що відповідач використовує земельну ділянку, що розташована на території Близнюківської селищної ради Харківського району Харківської області, за межами населеного пункту, в квадраті № 73 Жовтневого лісгоспу, орієнтованою площею 1,2 га для здійснення розробку ґрунту та видобування піску, без правовстановлюючих документів, що є порушенням ст.. 125 Земельного кодексу України, що підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 09 жовтня 2008 року та актом обстеження земельної ділянки від 09 жовтня 2008 року № 001174.
За результатами перевірки, 21 жовтня 2008 року відповідачу видано припис № 005892 про усунення виявлених порушень та складено протокол про адміністративне правопорушення від 21 жовтня 2008 року № 005112.
Враховуючи вказані порушення, з метою захисту інтересів держави прокурором пред'явлено даний позов до суду.
Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Статтею 3 Земельного кодексу України закріплено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим кодексом, а також нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться на території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.
Статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19.06.2003 р. №963 визначено, що - самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
У ч.1 п.п."в" п. 18 постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" від 16.04.2004 року № 7, вказується, що "відповідно до ст.125 Земельного кодексу України, право користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або землекористувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування або укладення договорів оренди, їх державної реєстрації та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)."
Згідно приписів ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Главою 15 Земельного кодексу України визначено два види користування землею - право постійного користування земельною ділянкою, право оренди земельної ділянки.
Відповідно до ч. 1 статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам та порядок передачі земельних ділянок в оренду визначені ст.ст. 123, 124 Земельного кодексу України та ст. 16 Закону України "Про оренду землі".
Статтею 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
У відповідності по п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Відповідно до ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Статтею 373 Цивільного кодексу України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.
Пунктом 34 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” визначено, що виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Таким чином, повноваження щодо розпорядження спірної земельної ділянки здійснює Харківська районна державна адміністрація.
Однак, відповідачем заходи щодо оформлення земельної ділянки не проведені, а земельна ділянка не звільнена.
Частиною 3 статті 25 Земельного кодексу України передбачено, що приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості ), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації, забороняється.
Відповідно до статті 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки, підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними, з приведенням земельних ділянок у придатний для користування стан.
Приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи, що відповідач не надав суду жодного документу, що обґрунтовує використання спірної земельної ділянки на підставі документів, які підтверджують право на неї (право власності, право постійного користування земельною ділянкою або договір оренди), що спростовує викладене у позові, хоча мав можливість скористатись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, будучи належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи в суді, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога щодо звільнення земельної ділянки правомірна та обґрунтована, така, що підтверджується доданими до матеріалами справи доказами та не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню..
У відповідності до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтею 373 Цивільного кодексу України, статтею 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, статтями 25, 125, 126, 212 Земельного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44, 46, 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Зобов'язати ТОВ Торгово-промислове підприємство „Лизогубівське”, код 24343319 (Харківська обл.., с. Васищево, вул.. Промислова, 14; р/р 26008845726370 в ХОФ АКБ „Укрсоцбанк” м. Харкова) за власний рахунок привести земельну ділянку, розташовану на території Безлюдівської селищної ради Харківського району, за межами населеного пункту в квадраті № 73 Жовтневого лісгоспу, орієнтованою площею 1,2 га у придатний стан та повернути її за належністю Харківській районній державній адміністрації Харківської області, код 22719370 (м. Харків, вул.. Комсомольське шосе, 52).
Стягнути з ТОВ Торгово-промислове підприємство „Лизогубівське”, код 24343319 (Харківська обл.., с. Васищево, вул.. Промислова, 14 р/р 26008845726370 в ХОФ АКБ „Укрсоцбанк” м. Харкова) на користь державного бюджету України (відділення державного казначейства м. Харкова, код ЄДРПОУ 24134490, рахунок 31110095700002 в Управління державного казначейства у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) - 85,00 грн. державного мита.
ТОВ Торгово-промислове підприємство „Лизогубівське”, код 24343319 (Харківська обл.., с. Васищево, вул.. Промислова, 14 р/р 26008845726370 в ХОФ АКБ „Укрсоцбанк” м. Харкова) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - УДК у м. Харкові, № рахунку 31213259700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050000,символ звітності банку 259, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) - 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя Аюпова Р.М.
Повний текст рішення підписано 28 травня 2009 року.
справа № 57/73-09