Справа № 534/176/13- ц
Номер провадження 22-ц/786/891/14
Головуючий у 1-й інстанції Крикливий В.В.
Доповідач Хіль Л. М.
03 квітня 2014 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:
головуючого судді: Хіль Л.М.,
суддів: Триголова В.М., Чічіля В.А.,
за участю секретаря Колодюк О.П.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу
за апеляційними скаргами ОСОБА_1,
Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"
на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 29 січня 2014 року
по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором , -
У жовтні 2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості, в якому прохало стягнути з ОСОБА_1 заборгованість станом на 31 липня 2012 року у розмірі 45 411,85 грн за кредитним договором №DNH4TP80430887 від 13 вересня 2006 року, посилаючись на невиконання відповідачем умов даного договору.
Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 29 січня 2014 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково - стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 24 328,97 грн.
Вирішено питання про судові витрати.
Дане рішення оскаржив в апеляційному порядку ОСОБА_1, прохаючи скасувати рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що полягає у відсутності достовірних доказів його причетності до укладення кредитного договору та розгляді справи до закінчення кримінального провадження за фактом використання недійсного паспорта для укладення кредитного договору.
ПАТ КБ «ПриватБанк» оскаржуючи рішення в апеляційному порядку прохало змінити рішення місцевого суду в частині зменшення судом заборгованості по пені та ухвалити в цій частині нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по пені, а в іншій частині рішення залишити без змін. Посилалися на порушення судом норм матеріального та процесуально права, а саме неврахування умов договору про збільшення строку позовної давності.
Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, апеляційна скарга ПАТ КБ «Приват Банк» підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214, ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні
Судове рішення ухвалене у справі не відповідає повною мірою вказаним вимогам.
Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи відповідно до наявних у ній матеріалів, а саме:
13 вересня 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №DNH4TP80430887 про надання кредиту в сумі 4939,20грн зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 2,09% на місяць з кінцевим терміном повернення - 15 березня 2010 року. При цьому було використано паспорт громадянина України серії КО 245617, який на момент укладення договору вважався втраченим. На виконання даного договору позичальник зобов'язувався здійснювати щомісячні платежі в сумі 178,76грн. Крім того, умовами договору була встановлена збільшена позовна давність по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені та штрафів, а саме 5 років. У зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору станом на 31 липня 2012 року утворилась заборгованість в розмірі 45 411,85 грн.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з достовірної доведеності факту укладання ОСОБА_1 кредитного договору №DNH4TP80430887 від 13 вересня 2006 року
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він цілком узгоджується з матеріалами справи та нормами чинного законодавства, які регламентують спірні правовідносини.
Доводи апеляції ОСОБА_1 щодо неукладення ним кредитного договору №DNH4TP80430887 від 13 вересня 2006 року колегія вважає необґрунтованими.
Відповідно до ст.. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
ПАТ КБ «ПриватБанк» надав суду докази укладення кредитного договору з ОСОБА_1, а саме оригінал кредитної справи позичальника ОСОБА_1 (а.с. 62). Колегія суддів не вбачає підстав вважати дані докази неналежними та недопустимими.
При цьому апелянтом не подано обґрунтованих доводів того, що він не укладав кредитний договір.
Проведення досудового розслідування за фактом використання недійсного паспорта для укладення кредитного договору не спростовує доказів укладення кредитного договору між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1
На підставі ухвали суду від 5 листопада 2013 року по справі було призначено почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання щодо авторства підписів та рукописного тексту в матеріалах кредитної справи виконаного від імені ОСОБА_1 Однак, апелянт відмовився від оплати вартості експертного дослідження, що у свою чергу стало підставою для скасування ухвали про призначення експертизи.
Таким чином, твердження про те, що підписи та рукописний текст, що міститься в матеріалах кредитної справи, підроблені є припущенням, та не можуть бути взяті судом до уваги.
Апелянт звертає увагу на речення, що міститься в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції: «Факт звернення відповідача ОСОБА_2 до правоохоронних органів із заявою про втрату паспорта громадянина України та отримання ним нового паспорта підтверджує ті обставини, що спірний кредитний договір укладався не ним». Аналіз рішення першої інстанції дає підстави вважати, що судом допущено описку, яка може бути виправлена за ініціативою ОСОБА_2 у встановленому законодавством порядку.
З огляду на це доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 слід вважати необґрунтованими.
Ухвалюючи рішення,в частині часткового задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання зобов'язання суд першої інстанції виходив з невідповідності законодавству України умови кредитного договору, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1, щодо збільшення позовної давності до 5 років.
Аналізуючи матеріали справи, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду.
Відповідно до ч.1 ст. 259 ЦК України Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Відповідно до ст. 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Зі змісту договору про надання споживчого кредиту, укладеного між сторонами, убачається, що позичальник ознайомлений з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам (Стандарт), які були надані йому у письмовій формі, що засвідчив своїм підписом.
Отже, Умови надання споживчого кредиту фізичним особам є невід'ємною частиною кредитного договору і підписувати їх як окремий документ не є необхідним.
Згідно з п. 5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам строки позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами у п'ять років.
Таким чином, домовленістю між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було збільшено строк позовної давності до 5 років, що цілком узгоджується з нормами ст.ст. 258, 259 ЦК України
Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач робив відповідну заяву (а.с. 35), а отже позовна давність має бути застосована.
Враховуючи 5 річний строк позовної давності, стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 60 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується.
Отже, стягненню на користь банку підлягають заборгованість по процентам за користування кредитом та пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання за період з 23 жовтня 2007 року по 23 жовтня 2012 року, що відповідно до наданого банком розрахунку становить 7707,54 грн. та 21157,88 грн. відповідно, а також заборгованість за кредитом у сумі 4939,20 грн. та штрафи у сумі 2638,66 грн., а всього стягненню підлягає заборгованість на суму 36443,28 грн.
З урахуванням вищевикладеного, колегія приходить до висновку, що в наслідок порушення норм матеріального права суд першої інстанції прийняв помилкове рішення в частині визначення суми, що підлягає стягненню з відповідача по заборгованості по процентам за користування кредитом та пені за несвоєчасне виконання зобов'язання, яке відповідно до ч.1 ст. 309 ЦПК підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309 ч.1 п.4, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частковою.
Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 29 січня 2014 року скасувати в частині задоволення позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_1 16264,83 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом та 21569,16 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором та ухвалити нове рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №DNH4TP80430887 від 13 вересня 2006 року у розмірі 36443,28 грн.
В іншій частині рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 29 січня 2014 року - залишити без змін.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Л.М. Хіль
Судді: В.М. Триголов
В.А. Чічіль