Справа № 572/4475/13-к
03 квітня 2014 року Сарненський районний суд Рівненської області
під головуванням судді ОСОБА_1
при секретареві ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
законного представника обвинуваченого ОСОБА_4 - ОСОБА_5
законного представника обвинуваченого ОСОБА_6 - ОСОБА_7
захисника ОСОБА_4 - ОСОБА_8
захисника ОСОБА_6 - ОСОБА_9
потерпілого ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сарни кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_11 , народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця і жителя АДРЕСА_1 , учня 9 класу НВК « Школа колегіум ім.. Т. Г. Шевченка», раніше не судимого;
ОСОБА_12 , народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця і жителя АДРЕСА_2 , учня вечірньої заочної школи , не судимого раніше , засудженого Сарненським районним судом 09. 12. 2013 року за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі , на підставі ст.. ст.. 75, 104 КК України від призначеного покарання звільнений з іспитовим строком на 2 роки;
обох в скоєнні кримінального правопорушення , передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України ,
Неповнолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_6 обвинувачуються в тому , що 22 вересня 2013 року приблизно о 23 годині 30 хвилин за попередньою змовою групою осіб шляхом вільного доступу таємно викрали та незаконно заволоділи належним ОСОБА_10 автомобілем марки « ВАЗ-21011» реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1976 року випуску, вартістю 5852 грн. 92 коп., який знаходився поблизу під'їзду № 4 будинку АДРЕСА_3 ,чим заподіяли потерпілому майнової шкоди на вказану суму.
Обвинувачений ОСОБА_4 винним в скоєнні інкримінованого йому злочину себе визнав частково , в скоєному розкаявся, дав суду пояснення з приводу вчинення ним незаконного заволодіння автомобілем , належним ОСОБА_10 .
Обвинувачений ОСОБА_6 винним в скоєнні інкримінованого йому злочину себе не визнав , дав суду пояснення щодо подій 22. 09. 2013 року.
Так , обвинувачений ОСОБА_4 підтвердив , що 22. 09. 2013 року після 23 години вийшов з будинку , щоб прогулятись. Побачив біля під'їзду сусіднього будинку автомобіль , належний ОСОБА_10 , який є батьком його товариша ОСОБА_13 . Оскільки раніше він разом з ОСОБА_13 та ОСОБА_6 неодноразово їздив на вказаному автомобілі з дозволу власника , вирішив покататися на автомобілі , оскільки знав , як відчинити дверцята , та де господар ховає ключа запалення від цієї машини . Зателефонував своїм друзям ОСОБА_6 та ОСОБА_14 щоб вони допомогли штовхнути автомобіль . ОСОБА_14 з ОСОБА_6 допомогли штовхнути машину і двигун завівся . Він запропонував покататись , сказавши, що машину дозволив взяти батько їх товариша ОСОБА_13 , з яким він раніше катався на цій машині . ОСОБА_14 відмовився і пішов. ОСОБА_6 погодився і вони поїхали кататись , за кермом був він . Він зателефонував ОСОБА_15 якому також запропонував покататись і той погодився. Проїхавши по вулицям міста , поїхали до озера на околиці , де автомобіль перестав рухатись , оскільки закінчилось пальне. ОСОБА_6 з ОСОБА_15 пішли за бензином , а він не став чекати , оскільки злякався відповідальності за те , що взяв машину без дозволу . Про те , що машину взяв самовільно сказав ОСОБА_6 тільки коли вже їхали , попередньої домовленості з ОСОБА_6 щодо незаконного заволодіння транспортним засобом не було .
Обвинувачений ОСОБА_6 визнав те , що 22. 09. 2013 року біля 23 години йому зателефонував ОСОБА_4 і запропонував покататись на автомобілі ОСОБА_10 , який дозволив взяти машину . Оскільки раніше разом з сином власника автомобіля ОСОБА_13 катались на цій машині , він погодився, повіривши , що ОСОБА_4 дійсно отримав дозвіл на те , щоб покататись . Не заперечив того , що разом з ОСОБА_14 штовхали машину біля під'їзду будинку АДРЕСА_3 , де живе власник машини , а далі він разом з ОСОБА_4 поїхали кататись , захопивши по дорозі ОСОБА_15 . За кермом був ОСОБА_4 . Вже коли їхали до озера на околиці міста , той признався, що машину взяв без дозволу . Коли закінчилось пальне він разом з ОСОБА_15 пішли до міста за бензином, а повернувшись до автомобіля виявили , що ОСОБА_4 біля нього не було. Заперечує те , що мав попередню домовленість з ОСОБА_4 про незаконне заволодіння транспортним засобом.
Визнання вини обвинуваченим ОСОБА_4 в частині вчинення саме ним незаконного заволодіння транспортним засобом також підтверджується показаннями ОСОБА_15 , з яких вбачається , що 22. 09. 2013 року після 23 години йому зателефонував ОСОБА_4 та запропонував погуляти . Коли він вийшов на вулицю , до нього на автомобілі під'їхав ОСОБА_4 і запропонував покататись , повідомивши , що машина належить ОСОБА_10 і що господар дав дозвіл поїздити . В машині також був ОСОБА_6 і вони поїхали за місто до озера , де машина зупинилась . Виявили , що закінчилось пальне , він з ОСОБА_6 пішли до міста , по дорозі останній сказав , що машина у ОСОБА_10 взята без дозволу .
Свідок ОСОБА_14 підтвердив , що 22. 09. 2013 року після 23 години йому потелефонував ОСОБА_4 і попросив допомогти штовхнути машину . Він вийшов у двір будинку АДРЕСА_3 , де біля машини стояв ОСОБА_6 , з яким вони обоє машину проштовхали до кінця будинку , в той час , коли ОСОБА_4 перебував за кермом. Відмовився від пропозиції ОСОБА_4 покататись і пішов додому.
Свідок ОСОБА_16 підтвердив , що з дозволу батька декілька разів їздив на батьковому автомобілі разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 22. 09. 2013 року поїхав на навчання, а наступного дня йому зателефонував батько і повідомив, що автомобіль зник . Батько спитав , з ким він катався на машині і він назвав ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .
Потерпілий ОСОБА_10 підтвердив факт виявлення ним 23 вересня 2013 року вранці зникнення його автомобіля марки « ВАЗ-21011» р.н. НОМЕР_1 , який стояв біля під'їзду № 4 будинку по АДРЕСА_3 . В подальшому автомобіль був виявлений біля озера на околиці міста та повернутий йому. Майнової шкоди йому не завдано , не має претензій до обвинувачених.
Вартість викраденого встановлена відповідно до висновку експерта № 72 від 25. 09. 2013 року ( а.с 28-34) .
Оцінивши встановлене в сукупності , суд знаходить , що є доказаною вина ОСОБА_4 в незаконному заволодінні транспортним засобом .
Разом з тим , судом не здобуто доказів попередньої змови ОСОБА_4 та ОСОБА_6 щодо незаконного заволодіння цим транспортним засобом , оскільки під час судового слідства обвинувачений ОСОБА_4 наполягав на тому , що ОСОБА_6 не знав про те , що машиною заволодівають незаконно , оскільки він сказав, що дозвіл покататись на машині отримав від ОСОБА_10 . Аналогічні пояснення з цього приводу дав ОСОБА_6 ..Свідок ОСОБА_15 також пояснив , що пристав на пропозицію ОСОБА_4 покататись оскільки той сказав , що машину дозволив взяти ОСОБА_10 .
Таким чином суд приходить до висновку , що в дії ОСОБА_4 та ОСОБА_6 не підпадають під ознаки ч. 2 ст. 289 КК України оскільки в їх діях відсутня попередня змова на незаконне заволодіння транспортним засобом.
Як вбачається з Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 року « Про практику застосування судами України законодавства про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» заволодіння транспортним засобом за попередньою змовою групою осіб має місце у випадках , коли дві особи і більше заздалегідь , тобто до початку виконання дій , які становлять об'єктивну сторону злочину , домовились про спільне його вчинення . Проте не підлягають кримінальній відповідальності за ст.. 289 КК України особи , які не брали участь у вилученні транспортного засобу , але після заволодіння ним винною особою здійснили поїздку в ньому.
Виходячи з наведеного , суд приходить до висновку , що дії ОСОБА_6 не підпадають під ознаки ч. 2 ст. 289 КК України , оскільки не мала місця попередня змова на незаконне заволодіння транспортним засобом , він лише здійснив поїздку на ньому після того , як автомобілем заволодів ОСОБА_4 . Оскільки в діях ОСОБА_6 відсутні дії , які становлять об'єктивну сторону злочину , відповідно, його дії не можна кваліфікувати як повторність , з огляду на те , що ним раніше було вчинено таємне викрадення чужого майна . Виходячи з наведеного суд приходить до висновку , що за ч. 2 ст. 289 КК України ОСОБА_6 слід виправдати .
Суд знаходить , що є доказаною вина ОСОБА_4 у незаконному заволодінні транспортним засобом . Однак , беручи до уваги те , що судом не здобуто доказів попередньої змови ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на незаконне заволодіння транспортним засобом , суд знаходить , що його дії підпадають під ознаки злочину , передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України .
Суд приймає до уваги ту обставину , що ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час вчинення злочину виповнилося 14 років . Відповідно до ч. 1 ст. 22 КК України кримінальній відповідальності підлягають особи , яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років. Згідно ч. 2 ст. 22 КК України особи , що вчинили злочин у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років підлягають кримінальній відповідальності лише за незаконне заволодіння транспортним засобом , відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 289 КК України .
Таким чином , з врахуванням наведеного, суд приходить до висновку що ОСОБА_4 , який скоїв незаконне заволодіння транспортним засобом до досягнення віку , з якого може наставати кримінальна відповідальність за ч. 2 ст. 289 КК України також слід виправдати .
Ухвалюючи виправдувальний вирок суд виходить із вимог ст.. 373 КПК України , якою передбачено ухвалення такого вироку у разі недоведення вчинення кримінального правопорушення , в якому обвинувачується особа.
Цивільного позову у справі не заявлено .
На підставі викладеного , керуючись ст. ст.. 370, 374 КПК України , суд -
ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 289 КК України виправдати .
ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 289 КК України виправдати .
На вирок може бути подана апеляція протягом 30 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Рівненської області через Сарненський районний суд.
Суддя підпис копія вірно
Суддя Сарненського
районного суду ОСОБА_17