Справа№ 640/1745/14-к
н/п 1-кп/640/192/14
26.02.2014
Київський районний суд м. Харкова в складі:
Головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Київського районного суду м. Харкова обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше не судимого, не одруженого, уродженця с. Верхній Бишкин, Первомайського р-ну, Харківської області, громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч.1 ст.185 КК України та угоду про примирення, суд -
Угода про примирення між потерпілим та підозрюваним була досягнута під час досудового провадження.
21 січня 2014 року, приблизно о 15 год. 00 хв., ОСОБА_4 , знаходячись в торговому залі ТОВ «Адвентіс» ТРК «Караван», розташованого за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці, 7, маючи умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, з метою незаконного особистого збагачення, будучи впевненим, що за його діями ніхто з оточуючих не спостерігає, таємно викрав шляхом вільного доступу у торговому залі ТОВ «Адвентіс» джинси ТМ «REGASS», вартістю, згідно висновку товарознавчої експертизи № 1218 від 27.01.2014 - 249 грн. 95 коп., зірвав з них бирку та кліпсу антикрадіжкової сигналізації, поклав вказані джинси до себе в куртку і перетнув лінію кас, не оплативши даний товар, чим спричинив ТОВ «Адвентіс» майнову шкоду на вищевказану суму.
Однак, викравши вищевказане майно, не зміг звернути його у свою власність, через те, що після перетинання лінії кас, був затриманий працівниками служби охорони, у зв'язку з чим, з причин, не залежних від його волі, не зміг довести до кінця свій злочинний умисел.
В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винуватим себе у вчиненні вказаного злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч.1 ст. 185 КК України, тобто у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), визнав повністю, щиро розкаявся, та зазначив, що він розуміє надані їй законом права, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, визначені ст. 473 КПК України, характер пред'явленого обвинувачення та вид покарання, який до нього буде застосований в результаті затвердження угоди про примирення та наполягає на затвердженні угоди про примирення.
Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 та представник потерпілого ОСОБА_5 під час досудового провадження досягли угоди про примирення, підписали її, причому ОСОБА_4 беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення за вказаних обставин, між ним і потерпілим ОСОБА_5 була досягнута домовленість про призначення ОСОБА_4 покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України у вигляді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень, - суд розглянув справу відповідно до положень ст. 473 КПК України.
Потерпілий ОСОБА_5 в підготовчому судовому засіданні вказав, що угоду про примирення повністю підтримує та розуміє наслідки її укладення.
Суд переконався у добровільності укладення сторонами угоди і, що угода не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок, дії будь-яких інших обставин ніж ті, які передбачені в угоді.
Судом достовірно встановлено, що:
1) умови угоди не суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, була застосована вірна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке передбачає можливість укладення угоди;
2) умови угоди не суперечать інтересам суспільства;
3) умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб;
4) відсутні обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися;
5) відсутня очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань;
6) наявні фактичні підстави для визнання винуватості.
Узгоджені сторонами вид і міра покарання не є такими, що не відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення та даним про особи обвинуваченого.
За таких обставин, суд, вивчивши надані матеріали, вислухавши пояснення обвинуваченого, потерпілого, думку прокурора, який вважав угоду такою, що підлягає затвердженню, дійшов висновку, що дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 15, ч.1 ст.185 КК України, тобто у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), яке, згідно з положеннями ст. 12 КК України, відноситься до категорії кримінальних правопорушень середньої тяжкості, дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про примирення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 374-376, 475 КПК України, суд -
Затвердити угоду про примирення, укладену 30 січня 2014 року між представником потерпілого ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні №12014220490000346 від « 22» січня 2014 року.
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
Запобіжний захід не обирався і підстав для його обрання суд не вбачає.
Вирок може бути оскаржений обвинуваченим, потерпілим, прокурором виключно з підстав, передбачених ч. 3 ст. 394 КПК України в апеляційний суд Харківської області через Київський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Суддя ОСОБА_1