Справа № 437/12048/13-ц
Провадження № 22ц/782/127/14
11 березня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі :
Головуючого судді - Лозко Ю. П.
Суддів: Заіки В. В., Медведєва А. М.
При секретарі : Івасенко І.А.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луганську справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 20 грудня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Луганської обласної дитячої туберкульозної лікарні та виконуючого обов'язки головного лікаря Луганської обласної дитячої туберкульозної лікарні Дюкаревої Юлії Володимирівни, третя особа - головний лікар Луганської обласної дитячої туберкульозної лікарні Ру'мянцева Тетяна Володимирівна про визнання незаконними наказів про накладення дисциплінарних стягнень та поновлення на роботі, а також стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,-
06 серпня 2013 року позивачка звернулась до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого вказала, що згідно наказу № 55-4 від 13.11.2008 року її було прийнято на посаду медсестри стаціонару з випробувальним терміном 1 місяць Луганської обласної дитячої туберкульозної лікарні та згідно наказу № 62 від 03.12.2008 року її прийнято на вказану посаду постійно. Наказом від 21.05.2013 року її було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани на підставі ст.147 КЗпП України за неточне виконання всіх призначень лікуючого лікаря. Також 19.06.2013р. згідно наказу № 59 позивачці було оголошено догану за відсутність систематичного контролю за станом дитячих передач. Наказом від 21.06.2013р. позивачку було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани на підставі ст. 147 КЗпП України за залишення без нагляду трирічної дитини. Відповідно до наказу № 40-к від 22 липня 2013 року позивачку було звільнено за ст. 40 ч. 3 КЗпП України. Позивачка вважає її звільнення незаконним, у зв'язку з чим, просила суд визнати незаконними накази № 54 від 21 травня 2013 року, № 59 від 19 червня 2013 року, № 61 від 21 червня 2013 року про накладення на неї дисциплінарного стягнення у вигляді догани та поновити її на посаді медсестри стаціонару Луганської обласної дитячої туберкульозної лікарні.
Згодом позивачкою позовні вимоги були збільшені, а саме вона просила суд стягнути з Луганської обласної дитячої туберкульозної лікарні на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22 липня 2013 року до дня поновлення на роботі у сумі - 4040, 82 грн. щомісячно та стягнути з Луганської обласної дитячої туберкульозної лікарні на її користь 5000 грн. моральної шкоди.
Рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 20 грудня 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено за необґрунтованістю.
Вирішено питання щодо сплати судового збору.
Не погодившись з вказаним рішенням суду позивачка звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на недотримання судом норм процесуального та матеріального права просить суд, скасувати рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 20 грудня 2013 року та ухвалити по справі нове рішення по суті позовних вимог.
Заслухавши доповідача, вислухавши доводи осіб, які беруть участь у розгляді справи, дослідивши письмові матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судова колегія вважає, що у даному випадку вказані вимоги закону судом першої інстанції виконано.
Відмовляючи позивачу у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивачки з займаної посади на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України відбулося з дотриманням вимог чинного законодавства.
Такий висновок суду відповідає вимогам закону та обставинам справи, виходячи з наступного.
На підставі п.3 ст. 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірвано в разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо раніше до нього застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.
Частиною 2 ст. 147 КЗпП України встановлено, що за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. Заходами стягнення є догана і звільнення.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться в п.22 Постанови від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясовувати, у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п.п.3, 4, 7, 8 ч.1 ст. 40 КЗпП України.
Зокрема, у справі про звільнення за п.3 ст.40 КЗпП України суд повинен з'ясовувати, чи передував безпосередньо звільненню дисциплінарний проступок, за який не застосовувалися інші заходи дисциплінарного чи громадського стягнення, та чи можна вважати у зв'язку з вчиненням його систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Відповідно до ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Отже, законодавством передбачено, що підставою звільнення може бути лише безпосереднє порушення трудової дисципліни чи невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, за наявності застосованого й не втратившого юридичної сили за давністю або не знятого заходу дисциплінарного чи громадського стягнення.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції ОСОБА_2 було прийнято на роботу до Луганської обласної дитячої туберкульозної лікарні на посаду медсестри стаціонару з випробувальним терміном на 1 місяць згідно наказу № 55-4 від 13.11.2008р., а відповідно до наказу № 62 від 03.12.2008р. вона була прийнята на вказану посаду на постійну роботу (а.с. 6).
Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 була ознайомлена з посадовою інструкцією та правилами внутрішнього трудового розпорядку для працівників Луганської дитячої туберкульозної лікарні (а.с.107 -118).
Згідно висновків службових розслідувань від 15.04.2013р. та від 30.04.2013р. встановлено факт неналежного виконання позивачкою службових обов'язків щодо забезпечення контролю за станом дитячих передач.
Наказом відповідача від 30.04.2013року № 53/3 було створено комісію для розслідування фактів, викладених у скарзі матері хворої дитини ОСОБА_5 від 30.04.2013 року та згідно до акту та висновків службового розслідування, протоколу розгляду скарги було встановлено факт неналежного виконання позивачкою службових обов'язків щодо виконання призначення лікаря та перевищення дози ліків для хворої дитини та внесено клопотання про притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності.
Наказом від 21.05.2013р. № 54 позивачку було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани на підставі, ст. 147 КЗпІП України за неточне виконання всіх призначень лікуючого лікаря, внаслідок чого виникла загроза життю і здоров'ю хворої дитини. Позивачка була ознайомлена з вищевказаним наказом згідно акту від 21.05.2013р.
Наказом відповідача від 11.06.2013р. № 58адм. було створено комісію для розслідування факту невиконання позивачкою своїх службових обов'язків, що були викладені в докладній ОСОБА_6 та згідно до акту та висновків службового розслідування було встановлено факт неналежного виконання позивачкою службових обов'язків щодо забезпечення систематичного контролю за станом дитячих передач, перевірки передач, щодо недопущення прийому продуктів, заборонених для передач, відстеження термінів придатності передач, їх чистоти і своєчасного викидання зіпсованих продуктів та внесено клопотання про притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності.
Наказом № 59 від 19.06.2013р. позивачці було оголошено догану за відсутність систематичного контролю за станом дитячих передач, перевірки передач, щодо недопущення прийому продуктів, заборонених для передач, відстеження термінів придатності передач, їх чистоти і своєчасного викидання зіпсованих продуктів. Позивачка була ознайомлена з вищевказаним наказом згідно акту від 21.06.2013р.
Наказом відповідача № 60адм від 19.06.2013р. було створено комісію для розслідування фактів, викладених в доповідній завідуючої відділенням Дюкарєвої Ю.В. щодо неналежного виконання обов'язків та залишення без догляду хворої дитини та згідно висновку та акту службового розслідування було встановлено факт неналежного виконання позивачкою своїх обов'язків, яке виразилось в залишенні без догляду пацієнта ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 внесено клопотання про притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності.
Наказом від 21.06.2013р. № 61 позивачку було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани на підставі ст. 147 КЗпП України за залишення без нагляду 3-річної дитини. Позивачка була ознайомлена з вищевказаним наказом згідно акту від 21.06.2013р.
Як вбачається з виписок з протоколів засідання профкому ЛОДТБ, профспілковий комітет надавав свою згоду на винесення доган медичній сестрі стаціонару ОСОБА_2 (а.с. 124, 125, 126), отже всі три накази були узгоджені з профспілковим комітетом ЛОДТЛ.
26.06.2013р. позивачкою було подано заяву на ім'я головного лікаря лікарні про відсутність в неї можливості забезпечити безпеку дітей, оскільки згідно графіку вона вимушена була обслуговувати два пости, які знаходяться в різних кінцях будівлі (а.с 18).
Таким чином колегія суддів вважає, що з приводу зазначених обставин відповідачем була надана можливість позивачу надати письмові пояснення, що підтверджується матеріалами справи. Також позивачку було ознайомлено з вказаними наказами, що також підтверджується матеріалами справи. Згідно актів та висновків службових розслідувань були встановлені факти порушення службових обов'язків за всіма доганами ОСОБА_2 Дані факти також підтверджені докладними та пояснювальними свідків (співпрацівників позивачки).
За таких підстав суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що підстав для скасування зазначеного вище наказу не має, оскільки позивачем було допущено порушення трудових обов'язків, відповідачем при виданні вказаного наказу було дотримано вимоги ст.ст. 148, 149 КЗпП України.
Згідно до наказу в.о. головного лікаря Луганської обласної дитячої туберкульозної лікарні від 22.07.2013р. № 40-к позивачку було звільнено за ст. 40 п. З КЗпП України за систематичне невиконання без поважної причини своїх посадових обов'язків, покладених на неї Посадовою інструкцією сестри медичної стаціонару, встановлених наказами № 54 від 21.05.2013р., № 59 від 19.06.2013р. № 61 від 21.06.2013р
Згідно акту від 22.07.2013р. позивачка була ознайомлена з вищевказаним наказом та відмовилась від підпису про ознайомлення та від отримання трудової книжки та копії наказу про звільнення.
Як вбачається з матеріалів справи позивачці було надіслано трудову книжку та копію наказу про звільнення, що підтверджується супровідним листом відповідача від 22.07.2013р. № 141, описом вкладеного до цінного листа, фіскальним чеком від 23.07.2013р. та повідомленням про вручення кореспонденції від 24.07.2013р.
31.05.2013р. та 25.07.2013р. позивачка зверталась до прокуратури Луганської області зі скаргами на дії керівництва та робітників лікарні та вказувала про неналежні умови праці та порушення її трудових прав з боку відповідача, однак результати розгляду вищевказаних скарг позивачкою суду не надано.
Як вбачається з повідомлення голови комісії з трудових спорів від 04.09.2013р. № 1, позивачка в комісію з трудових спорів не зверталась.
Окрім того, як вбачається з матеріалів справи департамент охорони здоров'я Луганської обласної державної адміністрації встановив недоліки в трудовій діяльності позивачки стосовно невиконання нею вимог наказу МОЗ України № 184 від 26.07.1999р.; № 798 від 21.09.2010р., правил ДСанПін 2.7.00-07, згідно до повідомлення від 12.06.2013р. за вих. № 03/КЛ-740 та акту комісійного розгляду колективного звернення від 06.06.2013р. (а.с. 132-134).
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку щодо відсутності підстав для визнання звільнення незаконним, оскільки порядок та строки вирішення питання про звільнення позивача з зазначених підстав відповідачем дотримано, на винесення доган отримано згоду профспілкового комітету, порядок та строки притягнення позивача до вказаного виду дисциплінарної відповідальності дотримано, застосовано засіб, який передбачено законом, притягнення до дисциплінарної відповідальності здійснено органом, який має на це право і висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги стосовно того, що 26.06.2013 року позивачкою було подано заяву на ім'я головного лікаря про неналежні умови праці щодо одночасного обслуговування двох постів, оскільки вказана заява була подана нею вже після винесення догани наказом № 61 від 21.06.2013р.
Окрім того позивачка була ознайомлена з графіком роботи 16.06.2013 року, згідно яким вона мала обслуговувати одночасно два пости, однак ніяких зауважень та заперечень з цього питання до часу винесення догани нею заявлено не було.
Як зазначено вище, усі факти неналежного виконання позивачкою своїх обов'язків знайшли підтвердження, були документально зафіксовані і у переважній більшості мали очевидний характер. У певних випадках ОСОБА_2 надавала пояснення керівництву лікарні.
Доводи апеляційної скарги щодо недоведеності систематичного невиконання позивачем своїх трудових обов'язків є неспроможними, ураховуючи, що протягом одного року на позивачку тричі накладали дисциплінарні стягнення, жодне з яких не погашено та не знято.
Таким чином судова колегія приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні.
Інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими, зводяться до не згоди з висновками суду по оцінці доказів, але згідно зі ст. 212 ЦПК України право оцінки наданих доказів належить безпосередньо суду.
Колегія суддів вважає, що ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з факту доведеності зазначених порушень трудової дисципліни, допущених позивачкою.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ч.3 ст. 209, ст. 308 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 20 грудня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий :
Судді :