Справа № 407/6208/13-к
Провадження № 11кп/782/191/14
27 лютого 2014 року м.Луганськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого - судді: ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі: ОСОБА_4
за участю прокурора:
захисника: ОСОБА_5
обвинуваченого: ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 25 грудня 2013 року,-
яким
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Верхній-Наголічик м.Антрацит, Луганської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину - доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , непрацюючого, не засудженого в силу ст.89 КК України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
засуджено за ч.3 ст.185 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст.ст.75, 76 КК України звільненого від відбування покарання з випробовуванням строком на 3 (три) роки, та покладено на нього обов'язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.
Згідно вироку суду першої інстанції ОСОБА_6 визнано винним в скоєнні кримінального правопорушення за наступних обставин.
16.09.2013 року приблизно о 19 год. обвинувачений ОСОБА_6 проходив через територію АМКП «Теплокомуненерго», розташовану за адресою: Луганська область, м.Антрацит, вул.Гірничорятувальна, 4, де біля гаражів, що розташовані на території цього підприємства, побачив ключ від гвинтового замка, що лежав на землі.
Побачивши ключ, у обвинуваченого ОСОБА_6 виник злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням до іншого приміщення.
Виконуючи свій злочинний намір, діючи навмисно, протиправно, керуючись корисливими мотивами, обвинувачений ОСОБА_6 взяв вказаний ключ від гвинтового замка, пройшов до одного з гаражів, за допомогою цього ключа відкрив гвинтовий замок на воротах гаражу та проник до приміщення гаражу, звідки таємно викрав майно, що перебуває на балансі АМКП «Теплокомуненерго», а саме:
- електричний відбійний молоток «Протон - ОМ 2000», вартістю 1970,85 грн.;
- 28 банок фарби «Емаль», вагою 2,8 кг кожна, вартістю 75 грн. за 1 банку, на суму 2 100 грн.,
а всього на суму 4070,85 грн.
На зазначений вирок суду подана апеляційна скарга захисника ОСОБА_5 , в якій ставиться питання про зміну вироку суду першої інстанції та звільнення ОСОБА_6 відповідно до ст.ст.75,76 КК України від відбування покарання з випробовуванням строком на один рік. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що в частині призначення покарання вирок суду за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення, суд не врахував, що фактичні наслідки вчиненого злочину є незначними, на досудовому слідстві обвинувачений повністю визнав свою вину, активно сприяв розкриттю злочину, щиро розкаявся у скоєному, матеріальної шкоди вчиненим кримінальним правопорушенням нанесено не було, оскільки викрадене у незмінному вигляді було повернуто власнику, інших збитків будь-кому нанесено не було, цивільний позов не заявлений. Крім того,суд у вироку не зазначив, що ОСОБА_6 знаходиться на обліку у центрі зайнятості, довідка про що була досліджена судом, в судовому засіданні обвинувачений пояснив, що вчинив кримінальне правопорушення під впливом тяжкого матеріального становища. Також судом не було зазначено, що обвинувачений не тільки має на утриманні малолітню дитину, а й проживає разом із дружиною, тобто має міцні соціальні зв'язки, під час усього кримінального провадження до нього не обирався запобіжний захід, обставин, які б обтяжували покарання судом першої інстанції не виявлено. Вказує, що суду необхідно було зазначити, що ОСОБА_6 не має судимостей, не посилаючись при цьому на якусь норму, бо це законом не передбачено. Також, у судових дебатах прокурор просив звільнити обвинуваченого на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з випробовуванням строком на 1 рік, навівши свої мотиви, проте суд застосував іспитовий строк більший, ніж просив прокурор та не вмотивував, чому не погодився зі стороною обвинувачення.
Заслухавши суддю-доповідача, захисника ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , яки підтримали апеляційну скаргу, вислухавши думку прокурора, який вважав апеляційну скаргу обвинуваченого необґрунтованою, вивчивши матеріали провадження, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, провіривши та обсудивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_5 задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно із ч.1 ст.404 КПК України перегляд судового рішення суду проводиться в межах апеляційної скарги.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, при обставинах, викладених у вироку, відповідає фактичним обставинам справи, які у суді першої інстанції ні ким не оспорювалися, так і не оскаржуються в апеляційної скарзі.
Покарання ОСОБА_6 призначено відповідно до вимог ст.65 КК України, з урахуванням всіх обставин, що впливають на відповідальність і в межах, встановлених санкцією інкримінованої статті, відповідно до положень Кримінального Кодексу України.
Згідно вимог ст.65 КК України, суд призначає покарання з урахуванням ступеню тяжкості скоєного злочину, особи винного та обставин, які пом'якшують або обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до положень ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами, а також не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
При обранні покарання обвинуваченому судом першої інстанції повністю дотримані вимоги цих статей, при цьому враховано характер та ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, дані про особу винного, який в силу ст.89 КК України не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Обставиною, що пом'якшує покарання, суд обґрунтовано визнав каяття обвинуваченого та наявність на утриманні малолітньої дитини, обставин які обтяжують покарання судом першої інстанції не встановлено.
Призначене судом покарання ОСОБА_6 є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого.
Посилання захисника ОСОБА_5 на те, що судом не враховано незначність наслідків вчиненого злочину, а також те, що на досудовому слідстві обвинувачений повністю визнав свою вину, активно сприяв розкриттю злочину, щиро розкаявся у скоєному, матеріальної шкоди вчиненим кримінальним правопорушенням та інших збитків будь-кому нанесено не було, цивільний позов не заявлений є безпідставними та не ґрунтується на матеріалах кримінального провадження, оскільки суд першої інстанції зазначені данні врахував і призначив обвинуваченому справедливе покарання.
Крім того, вступна частина вироку відповідає вимогам ст. 374 КПК України, тому доводи апеляційної скарги захисника в цей частині є необґрунтованими
При перевірці кримінальної справи, не встановлено будь-яких порушень кримінально-процесуального закону, які б могли стати підставою для скасування вироку суду першої інстанції.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що даний вирок є законним і обґрунтованим.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 25 грудня 2013 року стосовно ОСОБА_6 - залишити без змін.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена у Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення.
Судді:1. 2 3