Головуючий суду 1 інстанції - Вінтоняк Н.Д.
Доповідач - Украінцева Л.Д.
Справа № 437/8597/13ц
Провадження № 22ц/782/5577/13
05 лютого 2014 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області у складі:
Головуючого - Украінцевої Л.Д.
Суддів: Фарятьєва С.О., Іванової І.П.
при секретарі: Аліханян Г.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 02.12.2013р.
за позовом ОСОБА_2 до Департаменту соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних виадків на виробництві та професійних захворювань України у Луганській області, третя особа - Державне підприємство "Донецька залізниця" про визнання права власності на автомобіль,-
встановила:
Рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 02.12.2013р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із рішенням, ОСОБА_2 надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким уточнені позовні вимоги задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на автомобіль марки ЗАЗ-110270 (шасі НОМЕР_2), реєстрацйний номер НОМЕР_1.
Зобов'язати відповідачів зняти зі свого обліку автомобіль марки ЗАЗ-110270 (шасі НОМЕР_2), реєстрацйний номер НОМЕР_1 із наданням довідки ОСОБА_3 про зняття обліку з цього автомобілю.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, осіб, яки з'явилися у судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач 15.06.2006 року отримав спірний автомобіль як особа, яка отримала виробничу травму на ДП «Донецька залізниця», є інвалідом та потребує забезпечення його автомобілем . Автомобіль було надано відповідно до п. 25 «Порядку забезпечення інвалідів автомобілями», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.1997р. №999, тобто за рахунок ДП «Донецька залізниця» - підприємства, з вини якого позивачу заподіяно каліцтво, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
Зазначений висновок грунтується на матеріалах справи та вимогах закону.
Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду має бути законним та обґрунтованим, що означає, що судом повно та всебічно встановлено правовідносини між сторонами на підставі наданих сторонами доказів, досліджених у встановленому порядку судом у судовому засіданні, до встановлених правовідносин застосовано ті норми матеріального права, які їх регулюють
Судом першої інстанції вказані вимоги закону додержано, у відповідності до вимог ст.ст. 212, 231 ЦПК України були повно і всебічно досліджені обставини справи та дана належна оцінка доказам, на які сторони посилалися в суді першої інстанції, суд правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Артемівського районного суду м. Луганська від 06 грудня 2004 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 17 лютого 2005 року, стягнуто з Донецької залізниці на користь ГУПСЗН Луганської обласної державної адміністрації 16415 грн. для придбання автомобілю ОСОБА_3 (а.с. 8-10).
Відповідно до матеріалів справи зазначені кошти було перераховано на користь ГУПСЗН Луганської обласної державної адміністрації 10.11.2005 року (а.с. 13).
14.11.2005 року ОСОБА_3 на рахунок ГУПСЗН Луганської обласної державної адміністрації перерахував 4084 грн. як доплату за автомобіль (а.с. 13-14).
З копії довідки-рахунку №641605 від 15.06.2006 року та видаткової накладної №2970 від 15.06.2006 року вбачається, що вартість автомобіль ЗАЗ 110270, 2006 року випуску, складає 20499 грн. (а.с. 15-16).
За актом приймання-передачі транспортного засобу від 15.06.2006 року ВАТ «Луганськ-Авто» передало ОСОБА_3 транспортний засіб ЗАЗ 110270, 2006 року випуску (а.с. 89).
Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 20.06.2006 року, автомобіль ЗАЗ 110270, 2006 року випуску, р.н. НОМЕР_1, зареєстровано за ОСОБА_3 (а.с. 17).
Суд першої інстанції вірно зазначив у своєму рішенні, що відповідно до п. 25 «Порядку забезпечення інвалідів автомобілями», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.1997р. №999(в редакції, чинній на час прийняття рішення про надання спірного автомобіля), інваліди внаслідок трудового каліцтва, що настало від нещасного випадку на виробництві або профзахворювання, за наявності у них медичного висновку на право забезпечення автомобілями одержують автомобілі після оплати їх вартості Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Інвалідам внаслідок каліцтва від джерел підвищеної небезпеки автомобілі видаються за рішенням суду за рахунок підприємств, установ, організацій, з вини яких заподіяно каліцтво. У разі одержання нового автомобіля інвалід повинен повернути старий автомобіль Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійного захворювання або підприємству, установі, організацій, яка сплатила його вартість. Інвалідам, зазначеним у пункті 25, які мають відповідні медичні показання для забезпечення автомобілем з ручним керуванням і протипоказання до водіння автотранспорту, автомобіль видається, якщо керування для обслуговування інваліда буде здійснюватися членом його сім'ї.
П.4 вищезазначеної Постанови вказує, що безплатне забезпечення інвалідів автомобілями або продаж їх на пільгових умовах провадиться Міністерством праці та соціального захисту Автономної Республіки Крим, головними управліннями праці та соціального захисту населення обласних, Київської міської державної адміністрації і управліннями праці та соціального захисту населення Севастопольської міської державної адміністрації на десятирічний термін експлуатації без права продажу, дарування і передачі іншій особі. Після закінчення зазначеного терміну інвалід може користуватися цим автомобілем до одержання нового.
На підставі зазначеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач 15.06.2006 року отримав спірний автомобіль як особа, яка отримала виробничу травму на ДП «Донецька залізниця», є інвалідом та потребує забезпечення його автомобілем. Вартість автомобіля була частково сплачена на рахунок ГУПСЗН Луганської обласної державної адміністрації ДП «Донецька залізниця», а саме 16415 грн., та ОСОБА_3 - 4084 грн., оскільки на момент придбання автомобілю - 15.06.2006 року, його вартість збільшилась, порівняно з вартістю, визначеною на 19.07.2004 року та стягнутою за рішенням суду від 06.12.2004 року.
Як пояснив позивач у судовому засіданні апеляційного суду, він отримав з ДП "Донецької залізниці" грошові кошти в сумі 4084 грн., що також підтверджується матеріалами справи.
Таким чином, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що спірний автомобіль було надано позивачу ГУПСЗН Луганської обласної державної адміністрації в порядку, визначеному п. 25 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.1997р. №999, тобто у користування на десятирічний термін без права продажу, дарування і передачі іншій особі, а відтак у нього не виникло право власності на вищезазначений автомобіль.
Не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що спірний автомобіль не придбавався за рахунок коштів, передбачених у бюджеті Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та не виділявся ГУПСЗН згідно з укладеними з управлінням виконавчої дирекції договорами, як-то передбачено Постановою Кабінету Міністрів «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями» від 19.07.2006 року №999, а придбавався за кошти ДП «Донецька залізниця» на підставі судового рішення та за особисті кошти позивача, а відтак саме ОСОБА_3 набув право власності на нього, оскільки, як зазначалося вище, позивачу автомобіль було надано на пільгових умовах відповідно до норм чинної на той час Постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.1997р. №999.
Згідно із частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; акт цивільного законодавства не має зворотної дії в часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (ч. 3 ст. 5 ЦК України).
Частиною 4 ст. 4 ЦК України визначено, що актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України.
Офіційне тлумачення вказаного положення Конституції України міститься в Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99, відповідно до пункту 2 якого дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Тобто автомобіль позивачу надано відповідно до п. 25 «Порядку забезпечення інвалідів автомобілями», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.1997р. №999(в редакції, чинній на час прийняття рішення про надання спірного автомобіля), тобто за рахунок ДП «Донецька залізниця» - підприємства, з вини якого заподіяно каліцтво.
Безпідставними є й інші доводи апеляційної скарги
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержання вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Доводи в апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не дають підстав вважати, що судом при розгляді справи порушені, або неправильно застосовані норми матеріального чи процесуального права. Рішення суду відповідає вимогам закону, порушень процесуального законодавства при розгляді справи та прийнятті рішення не встановлено, тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 303,п.1ч.1ст.307,308,313,314,315 ЦПК України Колегія суддів ,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 02.12.2013р. залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: