Справа № 2а/10128/09/1211
Провадження № 22а/782/21/14
Головуючий в 1-й інстанції Шелюта В.М.
19 березня 2014 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі :
головуючого - Украінцева Л.Д.,
суддів -Іванової І.П., Фарятьєва С.О.
на підставі Закону України №2748 від 2 грудня 2010 року « Про внесення змін до розділу ХП « Прикінцеві положення Закону України « Про судоустрій і статус суддів» щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами», розглянувши, як апеляційна інстанція з розгляду адміністративних справ, у письмовому провадженні в м. Луганську справу за апеляційною скаргою Головного УПФУ в Луганській області пенсійного забезпечення військовослужбовців на постанову Краснолуцького міського суду Луганської області від 20 жовтня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного УПФУ в Луганській області пенсійного забезпечення військовослужбовцівпро поновлення строку позовної давності, визнання дій неправомірними, нарахування та стягнення невиплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року, -
Встановила:
У вересні 2009 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому послався, що він є пенсіонером за віком, отримує пенсію, яку виплачує відповідач, має статус дитини війни, а тому згідно зі ст.. 6 ЗУ „ Про соціальний захист дітей війни" має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком. Однак відповідач порушує його право на отримання підвищення до пенсії у визначеному законом розмірі, виплачує таке підвищення у розмірі, встановленому іншими нормативно-правовими актами, внаслідок чого має місце недоплата пенсії. Тому позивач просить відновити пропущений строк для звернення до суду, визнати неправомірними дії відповідача та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу за період 2006-2008 роки у сумі 3441 грн. 50 коп.
Постановою Краснолуцького міського суду Луганської області від 20 жовтня 2009 року позовні вимоги позивача задоволено частково.
Суд визнав незаконною бездіяльність відповідача щодо невиплати підвищення позивачеві до пенсії, як дитині війни за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
Зобов'язав відповідача дорахувати та виплатити підвищення до пенсії позивачеві у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач з постановою суду не згоден, вважає, що вона не відповідає вимогам закону, посилається, що їх дії в частині виплати позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірах, встановлених законами про Державний бюджет на відповідні роки, здійснені у межах їх повноважень, відповідають вимогам діючого законодавства, яке регулює це питання, механізм вирахування мінімальної пенсії за віком для зазначених випадків відсутній, просить постанову скасувати, та відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.
Заслухавши доповідача, дослідивши надані докази, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду у межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.
Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Судом встановлено, що відповідачем призначена та виплачується позивачу пенсія за віком.
Позивач відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має статус дитини війни, у зв'язку з чим має право на підвищення пенсії згідно вказаному закону, як дитина війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідачем, на якому лежить обов'язок призначати та виплачувати пенсії, йому таке підвищення до пенсії, як дитині війни, у зазначеному розмірі не виплачується .
Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи, не заперечуються відповідачем.
За таких обставин суд дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог позивача в частині отримання підвищення до пенсії у встановленому Законом України „ Про соціальний захист дітей війни" розмірі.
Судом першої інстанції, період за який відповідачем повинно виплачуватися підвищення до пенсії у розмірі, встановленому зазначеним Законом України «Про соціальний захист дітей війни», правильно визначено з урахуванням змін, які вносилися до нього в цій частині Законами України про державні бюджети на 2006,2007,2008 роки та рішень Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року та 22 травня 2008 року стосовно цих змін, та з урахуванням строків звернення до суду.
Постанова Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року, якою встановлено розмір спірного підвищення дітям війни відмінний від розміру встановленого вказаним Законом, правильно не взята судом до уваги, оскільки вона фактично обмежила соціальні гарантії дітям війни, а тому не може бути застосована до виниклих правовідносин на підставі статті 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", яка визначає, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Також судом правильно зроблено висновки стосовно застосування у даному випадку ст.. 28 Закону України „ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки інших нормативних актів, якими визначено розмір мінімальної пенсії за віком, не існує.
Крім того, суд у відповідності зі ст.. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", та у відповідності з Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121/2001 дійшов правильного висновку про те, що відсутність коштів не є підставою для невиконання Пенсійним фондом України своїх зобов'язань, встановлених статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки саме відповідач зобов'язаний проводити нарахування та виплату вказаних підвищень.
В той же час, звернення за захистом порушеного права може бути здійснено в межах строку, встановленого ст. 99 КАС України, відповідно до якої адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 статті 100 КАС України (в редакції на час подання позову) встановлено, що пропущення строку зве рнення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, в своїх запереченнях відповідач наполягав на застосуванні наслідків пропущення строку.
Проте, судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки щодо пропущення позивачем строку звернення до суду в частині позовних вимог за 2007 рік, 2008 рік без надання доказів на підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду. З огляду на зазначене та враховуючи, що відповідач наполягав на застосуванні наслідків пропущення строку, суд дійшов помилкового висновку щодо задоволення позовних вимог в частині здійснення донарахування та виплати позивачу щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року. За таких обставин та враховуючи приписи ст.ст. 99, 100 КАС України, а також виходячи з повноважень частини 2 статті 11 КАС України, постанову суду першої інстанції в частині позовних вимог за 2007 рік та з 22.05.2008 року по 22.09.2008 року підлягають скасуванню.
У відповідності зі ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є:
1) правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права;
2) вирішення не всіх позовних вимог або питань.
З огляду на допущене судом порушення, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, постанову суду змінити.
Керуючись ст.198,201,205,206,207,254 КАС України , судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Луганської області, -
постановила:
Апеляційну скаргу Головного УПФУ в Луганській області пенсійного забезпечення військовослужбовців - задовольнити частково.
Постанову Краснолуцького міського суду Луганської області від 20 жовтня 2009 року за позовом ОСОБА_1 до Головного УПФУ в Луганській області пенсійного забезпечення військовослужбовців про поновлення строку позовної давності, визнання дій неправомірними, нарахування та стягнення невиплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року - змінити, виклавши абзац третій та четвертий резолютивної частини постанови у наступній редакції:
«Визнати незаконною бездіяльність Головного УПФУ в Луганській області Управління пенсійного забезпечення військовослужбовців щодо невиплати на користь ОСОБА_1 надбавки до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 22.09.2008 р. по 31.12.2008 р.»
«Зобов'язати Головне УПФУ в Луганській області пенсійного забезпечення військовослужбовців дорахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 надбавку до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 22.09.2008 р. по 31.12.2008 р.»
В решті постанову суду залишити без зміни.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після її проголошення.
Головуючий :
Судді: