Справа № 406/5992/13-к/288/13
Провадження № 11кп/782/1744/13
28 січня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі: ОСОБА_4
за участю прокурора: ОСОБА_5
обвинуваченого: ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Алчевського міського суду Луганської області від 06 листопада 2013 року, яким
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, не працюючий, раніше судимий:
10.11.1998 року Алчевським міським судом за ст.ст. 17-81 ч.3, 81 ч.3, 140 ч.2 КК України/1960р./ до 4 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 24.08.2000 року з місць відбуття покарання на підставі постанови Автозаводського районного суду м.Кременчуга Полтавської області від 23.08.2000 року відповідно до ст.53 КК України /1960р./ умовно-достроково на невідбутий строк 2 роки 5 місяців 4 дні;
03.02.2004 року Алчевським міським судом за ст.15ч.2-185ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі, із застосуванням ст.75 КК України - з випробуванням на строк 1 рік, звільнений від відбування покарання за постановою Алчевського міського суду від 24.02.2005 року по закінченню іспитового строку;
25.02.2009 року Алчевським міським судом за ст.ст. 185 ч.3, 286 ч.1 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, із застосуванням ст.75 КК України - з випробуванням на строк 2 роки;
05.10.2010 року Алчевським міським судом за ст.185 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.71 КК України частково приєднано невідбуте покарання за вироком Алчевського міського суду від 25.02.2009 року у вигляді 1 року 7 місяців позбавлення волі, остаточно призначено покарання у вигляді 4 років 7 місяців позбавлення волі, звільнений 24.04.2013 року з місць відбування покарання на підставі ухвали Перевальського районного суду Луганської області від 16.04.2013 року відповідно до ст.81 КК України умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 5 місяців 11 днів, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ,-
засуджений за ст.15 ч.2, ст 185 ч.3 КК України до 3(трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
Відповідно до ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Алчевського міського суду від 05.10.2010 року у вигляді 6 місяців позбавлення волі, остаточно призначено покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
Запобіжний захід залишений у вигляді домашнього арешту до набрання вироком законної сили.
Доля речових доказів визначена згідно ст. 100 КПК України.
Вироком Алчевського міського суду Луганської області від 06 листопада 2013 року ОСОБА_6 звинувачений в тому, що 29 червня 2013 року, приблизно о 15 годині 50 хвилин, діючи умисно, з корисних мотивів, повторно, перелізши через огорожу, проник на охоронювану територію ПАТ «Алчевськкокс», в район складу ОГМ, де за допомогою принесеної з собою сокири відрубав кабель, загальною вартістю 2432грн., який перекинув через огорожу та намагався таємно викрасти, але довести свій злочинний намір до кінця не зміг з причин, не залежних від його волі та бажання, оскільки був затриманий працівниками охорони ПАТ «АМК». Викрадене майно було виявлено, вилучено та повернуто для зберігання робітнику ПАТ «АМК».
Обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу на цей вирок, в якій ставить питання про його скасування та направлення справи на новий судовий розгляд, оскільки його провина не доведена, покази свідків різняться на досудовому та судовому слідстві, відбитки його пальців рук не були знайдені ні на сокирі, ні на кабелі, вказує, що в день скоєння злочину він приходив влаштовуватися на працю, що може підтвердити директор підприємства КЗСК, яку доповнив до початку судового розгляду, просив зарахувати в строк вибуття покарання перебування ним під домашнім арештом.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого ОСОБА_6 , який підтримав свою апеляційну скаргу в повному обсязі, вислухавши думку прокурора, який вважає апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 не підлягаючій задоволенню, прохав залишити вирок суду першої інстанції без змін, заслухавши сторони в судових дебатах, та обвинуваченого в останньому слові, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_6 задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України перегляд судового рішення суду проводиться в ме жах апеляційної скарги.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ст.15 ч.2, ст. 185 ч.3 КК України, при обставинах, викладених у вироку, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується розглянутими у судовому засіданні та викладеними у вироку доказами, які були повністю та всебічно досліджені судом, клопотань про дослідження нових доказів, в тому числі про допит нових свідків, апелянтами заявлено не було.
Визнавши ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.15 ч.2,ст 185 ч.3 КК України, суд першої інстанції навів переконливі судження в обґрунтування цього висновку.
Зокрема, суд першої інстанції обґрунтовано поклав у основу вироку свідчення свідка ОСОБА_7 , відповідно яких, 29 червня 2013 року він знаходився на своєму робочому місці, на посту. О 15 годині 50 хвилин під час обходу території ПАТ "Алчевськокс" він побачив, як незнайомий йому хлопець на охоронюваній території " ОСОБА_8 " рубає сокирою кабель. Про виявлене він оповів начальнику варти ОСОБА_9 , якого попросив про допомогу, та почав спостерігати за хлопцем, який його не бачив, продовжував рубати кабель та, відрубавши його, перекинув через огорожу "Алчевськкокс". Через декілька хвилин підбігли охоронець ОСОБА_10 та начальник варти ОСОБА_9 і вони втрьох затримали хлопця. Під час складання протоколу затримання хлопець представився як ОСОБА_6 , 1982року народження.
Вказані свідчення в обсязі подій, встановлених судом, підтверджуються свідченнями свідка ОСОБА_11 , відповідно яких, 29 червня 2013 року він знаходився на своєму робочому місці, на посту. О 15 годині 55 хвилин поруч з ним знаходився начальник варти ОСОБА_12 , якому в цей час на мобільний телефон подзвонив охоронець ОСОБА_7 та повідомив, що на його посту невідомий рубає кабель. При цьому ОСОБА_13 попросив їх допомоги йому у затриманні. Він разом з ОСОБА_9 одразу направились на пост 610, де біля огорожі побачили незнайомого хлопця, який намагався зникнути. Вони втрьох затримали цього хлопця та забрали кабель, який хлопець намагався вкрасти. Під час складання протоколу затримання хлопець представився як ОСОБА_6 , 1982року народження.
Дані свідчення узгоджуються і зі свідченнями свідка ОСОБА_14 , на які, як і наведені вище, суд першої інстанції послався у вироку, як на доказ вини обвинуваченого/ а.с.46 т.2/, відповідно яких 29 червня 2013 року він знаходився на своєму робочому місці. О 15 годині 55 хвилин, він знаходився на посту №607, де також був охоронець ОСОБА_11 .. В цей час на його мобільний телефон подзвонив охоронець ОСОБА_13 та повідомив, що на його посту №610 невідомий рубає кабель і попросив їх допомоги у затриманні. Він разом зі ОСОБА_15 одразу побігли на пост 610, де біля огорожі, на охоронюваній території «Алчевсккокс» побачили ОСОБА_6 , який намагався перелізти через огорожу, а відрубаний кабель та сокиру він вже перекинув через огорожу. Вони затримали ОСОБА_6 .. Він склав протокол затримання ОСОБА_6 .. Особисто він раніш знав ОСОБА_6 , оскільки раніш близько 10 разів затримував його, коли той проникав на охоронювані території ПАТ «Алчевськкокс» та ПАТ «АМК» та намагався щось там викрасти. Охоронці
ОСОБА_7 та ОСОБА_11 раніш ОСОБА_6 не знали.
Судом вірно зроблено висновок, що винуватість ОСОБА_6 підтверджується даними, що містяться в:
протоколі огляду місця події від 29.06.2013 року та фото таблицями до нього, в ході якого зафіксована обстановка місця скоєння злочину-територия ПАТ „Алчевськкокс”,виявлено та вилучено 16 м кабелю ВБбШв 3х70+1х35-1 та сокиру /т.1 арк.мат. кр.пр. 8-11/;
протоколі затримання №503/504 від 29.06.2013 року, із якого вбачається, що 29.06.2013 року, о 16 годині 05 хвилин, на посту 610 ПАТ «АМК» було затримано ОСОБА_6 у зв'язку з незаконним переміщенням ТМЦ, який відрубав сокирою мідний кабель, виносив кабель з охоронюваної території /арк. мат. кр. пров. 19/.
Докази зібрані по даному кримінальному провадженню є достовірними, допустимими та достатніми, і вірно покладені судом в обґрунтування вини обвинуваченого.
З вказаних вище підстав колегія суддів вважає необґрунтованими посилання обвинуваченого, як на доказ своєї не винуватості на то, що відбитки його пальців рук не були знайдені ні на сокирі, ні на кабелі, вказує, що в день скоєння злочину він приходив влаштовуватися на працю, що може підтвердити директор підприємства КЗСК, оскільки вони суперечать сукупності зібраних та досліджених у суді першої та апеляційної інстанції доказів, тому на думку колегії, суд першої інстанції, аналізуючи пояснення обвинуваченого в цей частині обґрунтовано прийшов до висновку, що до них слід відноситься критично, мотивувавши свої висновки/а.с.46-47 т.2/.
Судом першої інстанції ретельно перевірялись доводи ОСОБА_6 аналогічні тим, які ним викладе ні в його апеляції.
Колегія апеляційного суду вважає висновки суду стосовно них аргументованими і такими що відповідають матеріалам справи, тому що доводи ОСОБА_6 повністю спростовуються наведеними вище доказами.
Безпідставними колегія суддів вважає твердження обвинуваченого у своїй апеляційнії скарзі про те, що покази свідків різняться на досудовому та судовому слідстві, оскільки , відповідно до ч.4 ст. 95 КПК України суд обґрунтовував свої висновки показами свідків, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Колегія суддів також вважає безпідставними твердження обвинуваченого у його доповненої апеляційної скарзі, оскільки відповідно до вимог ст. 72 КК України не може бути зараховано в строк відбуття покарання перебування обвинуваченого під домашнім арештом, який йому був обраний запобіжним заходом.
Також не встановлено яких-би то не було даних, які б свідчили про наявність при розслідуванні кримінального провадження та при його розгляді істотних порушень вимог норм кримінально-процесуального закону, які б тягли за собою безумовне скасування вироку.
Скоєне правопорушення правильно кваліфіковано за ст.15 ч.2.ст 185 ч.3 КК України.
Згідно з вимогами ст. 65 КК України, суд призначає покарання з урахуванням ступеню тяж кості скоєного злочину, особи винного та обставин, які пом'якшують або обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправ лення та попередження нових злочинів.
Відповідно до положень ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й випра влення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами, а також не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
При обранні покарання обвинуваченому судом першої інстанції повністю дотримані вимоги цих статей, а також те, що дане правопорушення скоєно під час умовно - дострокового звільнення .
Призначене судом покарання ОСОБА_6 у вигляді чотирьох років позбавлення волі є не тільки справедливим, але й необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 404, 407,419 КПК України колегія суддів апеляційного суду, -
Вирок Алчевського міського суду Луганської області від 06 листопада 2013 року стосовно ОСОБА_6 - залишити без змін.
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена у Вищий спеціалізований суд України у розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою ,- в той же строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді: 1. 2. 3.