Справа №751/2296/14
Провадження №2/751/618/14
Рішення
Іменем України
02 квітня 2014 року м. Чернігів
в складі: головуючого - судді Деркача О. Г.
при секретарі Лящинська М. В., Мельникова Н. С.
за участю позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та зняття з реєстрації, -
11.03.2014 ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1 , та зняття з реєстрації. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вони з відповідачем до 11.09.2012 перебували у шлюбі. Від шлюбу мають двох спільних дітей ОСОБА_4 , 2000 року народження, та ОСОБА_5 , 2005 року народження. Зазначає, що за час перебування у шлюбі отримали квартиру АДРЕСА_1 . Вказує, що сімейні відносини погіршилися і чоловік залишив сім'ю, пішовши з дому та забравши своє майно. З серпня 2010 року відповідач за місцем реєстрації не проживає та не з'являється, а проживає у м. Києві. Вона є інвалідом 2-ої групи, син ОСОБА_4 є дитиною-інвалідом з важкою формою цукрового діабету, а тому всі кошти витрачаються на ліки, в зв'язку з чим утворився борг перед ПАТ «Облтеплокомуненерго» у сумі 11 136,29 грн. та борг перед КП «ЖЕК-13» у сумі 1 748,20 грн. Зазначає, що колишній чоловік не збирається сплачувати борги, тому всі обов'язки, що випливають з договору найму житлового приміщення, покладені лише на неї. Вважає, що відповідач втратив право користування житловим приміщенням, оскільки тривалий час не проживає у ньому, не сплачує частину комунальних коштів, не приймає участі у підтриманні житлового приміщення у належному стані.
В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини, зазначені в позовній заяві, просили визнати відповідача втратившим право користування житлом, а саме: квартирою АДРЕСА_1 , згідно ст. 72 ЖК України, оскільки останній не проживає понад шість місяців у вищезазначеній квартирі без поважних причин.
Відповідач у судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що у спірній квартирі не проживає з поважних причин, у зв'язку з тим, що місце дислокації його військової частині у м. Києві. Крім того вказав, що за комунальні послуги він частково сплачує, а в період проживання в квартирі з позивачем у них склалися неприязні відносини.
Свідок ОСОБА_6 , подруга позивача, у судовому засіданні пояснила, що відповідача бачила всього один раз. Вона періодично буває у позивача в гостях, але у спірному жилі відповідача ні одного разу не бачила.
Свідок ОСОБА_7 , подруга позивача, у судовому засіданні зазначила, що відповідача бачила у спірному житлі лише один раз рік тому, хоча буває у позивача вдома дуже часто.
Заслухавши пояснення сторін, показання свідків, дослідивши матеріали справи, подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до копії особового рахунку № НОМЕР_1 в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_3 (власник/наймач), ОСОБА_1 (дружина), ОСОБА_8 (син), ОСОБА_9 (син) (а.с.4).
Право на житло гарантоване людині статтями 47, 48 Конституції України. Так, ч. 3 ст. 47 Конституції проголошує, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону та за рішенням суду.
Пункт 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожній особі, окрім інших прав, право на повагу до її житла, що охоплює, насамперед, право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Згідно п. 2 ч. 3 ст. 71 ЖК України, жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадках тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв'язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання.
Статтею 72 ЖК України передбачено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 11 постанови від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», у справах про визнання наймача або членів його сім'ї такими, що втратили право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК України), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності суд може продовжити пропущений строк.
Позивач звертається до суду з позовом про визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням з підстав передбачених ст. ст. 71, 72 ЖК України у зв'язку з не проживанням у квартирі з серпня 2010 року, про що надала акт про не проживання особи за місцем реєстрації від 03.12.2013 (а.с.5).
Разом з тим, з пояснень відповідача вбачається, що він не проживає у квартирі АДРЕСА_1 , бо перебуває на військовій службі у іншому населеному пункті, а також у зв'язку з неприязними відносинами з позивачем.
Так, з довідки від 26.03.2014 № 116/72 вбачається, що ОСОБА_3 перебуває на військовій службі в військовій частині НОМЕР_2 , що знаходиться в м. Києві (а.с.46). За таких обставин та беручи до уваги характер і умови військової служби відповідача, зумовлені саме іншим місцем її проходження та відсутністю у нього іншого постійного житла (а.с.36-41), суд вважає обставиною, що дає підстави вважати причину його відсутності у спірному житлі, поважною.
Крім того, судом встановлено, що між сторонами існують неприязні відносини (а.с.33-35), що свідчить про наміри відповідача проживати у вказаній квартирі та про наявність у нього певних перешкод у цьому.
Судом не може бути взятий до уваги, як беззаперечний доказ, акт від 03.12.2013 про не проживання ОСОБА_3 за місцем реєстрації, складений працівниками ЖЕК № 13, оскільки дані про не проживання викладені лише зі слів сусідів, обстеження квартири не проводилось та не встановлювалось наявності чи відсутності майна відповідача у вказаній квартирі (а.с.5).
Крім того, доводи позивачки з приводу того, що відповідач самоусунувся від виконання своїх обов'язків по утриманню житла і увесь тягар утримання покладено на неї, суд не приймає до уваги, оскільки вони спростовуються наданими відповідачем в судове засідання квитанціями про часткову оплату комунальних послуг (а.с.25-32). Більш того, із представлених самою позивачкою письмових доказів вбачається, що відповідач не звільнений від особистого обов'язку по утриманню спірного майна (а.с.22).
Таким чином, обставини, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, не знайшли свого повного підтвердження в судовому засіданні і у зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 10-11, 57-61, 213, 215 ЦПК України, ст. ст. 71, 72 ЖК України, суд, -
Вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та зняття з реєстрації - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області через Новозаводський районний суд м. Чернігова протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя Новозаводського
районного суду міста Чернігова О. Г. Деркач