Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"20" травня 2009 р. Справа № 57/66-09
вх. № 2344/4-57
Суддя господарського суду Аюпова Р.М.
при секретарі судового засідання Павленко А.В.
за участю представників сторін:
прокурора - Путненко Н.В., посв. №245 від 27.11.07р.
позивача-Пащенко О.М., дов. №141 від 12.01.09р.,головний спеціаліст - юрисконсульт;
Відповідач - не з"явився;
розглянувши справу за позовом Прокурора Червонозаводського району м.Харкова в особі Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради м. Харків
до Закритого акціонерного товарситва "Енергопромзв'язок" м. Харків
про стягнення 8721,81 грн.
Прокурор Червонозаводського району м. Харкова в інтересах держави в особі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача -ЗАТ „Енергопромзв'язок” про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати в сумі 8142,75 грн. та пені в сумі 579,06 грн., а також віднести на відповідача витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, мотивуючі свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди № 1262 від 26.12.2000 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 30 березня 2009 р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 13 квітня 2009 року об 11:30 .
Ухвалами господарського суду Харківської області від 13 квітня 2009 року, 13 травня, у зв'язку з неявкою у судове засідання відповідача та необхідністю витребувати додаткові докази, розгляд справи відкладався
Через канцелярію господарського суду Харківської області прокурором та позивачем надано уточнення до позовної заяви (вх. № 13418 від 13.05.2009 року, № 5098 від 20.05.2009 р.), з яких вбачається, що позивач та прокурор просять суд розірвати договір оренди № 1262 від 26.12.2000 року; стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати в сумі 8142,75 грн. та пеню в сумі 579,06 грн. та виселити відповідача з займаних нежитлових приміщень за адресою: м. Харків, пров. Соляніковський, 4, літ. В-2, площею 139,7 кв.м та передати нежитлові приміщення позивачу..
Враховуючи, що у відповідності до ч. 3 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор набуває статусу позивача, приймаючи до уваги, що згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд приймає заяви прокурора та позивача як такі, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству.
В призначеному 20 травня 2009 року судовому засіданні прокурор підтримав заявлений позов та просив суд його задовольнити з урахуванням наданих уточнень.
У судовому засіданні представник позивача позов, з урахуванням уточнених позовних вимог, підтримав та наполягав на його задоволенні.
Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позов та інші витребувані судом документи не надав, заборгованість не спростував .
Судом перевірено адресу відповідача, згідно з наданої прокурором довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місце проживання відповідача -61030, м. Харків, вул.. Біологічна,17 саме на цю адресу були надіслані процесуальні документи та позовна заява але ухвала суду від 30.03.2009 року про порушення провадження у справі повернулась на адресу суду з відміткою пошти „фирмы нет ”.
Оскільки Господарським процесуальним кодексом України на господарський суд не покладено обов'язок з'ясування адреси фактичного місцезнаходження сторін у справі та надсилання сторонам копій процесуальних документів за цими адресами, суд вважає, що відповідач - ЗАТ „Енергопромзв'язок”, належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.
Відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.
Присутні в судовому засіданні 20 травня 2009 року прокурор та представник позивача вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача.
Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши прокурора, уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.
26 грудня 2000 року між Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради (далі позивач ) та ЗАТ „Енергопромзв'язок” (далі - відповідач) укладено договір № 1262 оренди нежитлового приміщення (будівлі) (далі договір), у відповідності до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення, загальною площею 273 кв.м., розташоване за адресою: м. Харків, пров. Соляніковський, літ. “В-2”; вартість об'єкту оренди визначається відповідно до висновків експерта про вартість не житлового приміщення і складає 148800 грн.
Факт передачі приміщення підтверджується актом прийому-передачі орендованого майна, підписаним сторонами 26 грудня 2000 року.
Пунктами 3.1, 3.2, 3.3. 3.4 договору оренди передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова, затвердженої рішенням ХІV сесії Харківської міської ради ХХІІІ скликання від 30.03.2000 року, і складає 620 грн. в місяць без урахування індексів інфляції, ставка орендної плати (ціна, тариф) становить 5% за рік, орендна плата оплачується орендарем з 26.12.2000 р. щомісяця, протягом 15 календарних днів наступного місяця.
Відповідно до пунктів 3.4 розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендарем розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
Пунктом 4.6. договору передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.
Додатковою угодою № 10 до договору, укладеною між сторонами 03 жовтня 2007 року, пункти 3.2 та 4.5 договору викладено у наступній редакції: 3.2. орендна плата визначається на підставі рішення 15 сесії Харківської міської ради 5 скликання “Про затвердження Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що знаходиться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова” від 03.10.2007 року № 208/07 і складає з 03.10.2007 року по 31.10.2007 року -852,64 грн., а за листопад 2007 року -931,47грн. Ставка орендної плати з 03.10.2007 року 6%, 15%, у рік”. “4.5 майно передається в оренду з метою використання: майстерня з ремонту електропобутових товарів - 108,5 кв.м., офіс -31,2 кв.м.
Додатковою угодою № 11 до договору, укладеною між сторонами строк дії договору продовжено до 26.06.2009 року.
Відповідач зобов'язання щодо своєчасного внесення орендної плати до державного бюджету не виконав, внаслідок чого, за період з червня 2008 року по січень 2009 року, станом на 01 березня 2009 року виникла заборгованість з орендної плати перед державним бюджетом України у сумі 8142,75 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.
Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата -це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 цього кодексу та частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного і комунального майна"
Проте, Орендар систематично порушував умови Договору щодо своєчасного внесення орендної плати, внаслідок чого, у відповідача, за період з червня 2008 року - січень 2009 року, виникла заборгованість в сумі 8142,75 грн.
Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення №1262 від 26.12.2000 року.
Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 8142,75 грн. заборгованості з орендної плати за період червень 2008 року - січень 2009 року, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.
Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до п. 7.3 договору № 1262 оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 26 грудня 2000 року сторонами встановлена відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожен день прострочення (включаючи день оплати).
За прострочення внесення орендної плати прокурор нарахував відповідачу пеню, яка за період з 01 червня 2008 року по 01 березня 2009 року склала 579,06 грн.
В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
Проте, частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки, встановлений законом, може бути змінено у договорі.
Відповідно до п.1.ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу та пені).
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобов'язання по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, пеня у сумі 579,06 грн. підлягає стягненню на користь позивача.
Пунктами 8.1. 8.8 та договору передбачено, що договір діє з 26 грудня 2000 року по 26 грудня 2001 року, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну Договору протягом 30 днів після закінчення його строку, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах.
Додатковими угодами № 1, № 3, №4, № 6, № 7, № 9, № 11 до договору оренди нежитлового приміщення № 1262 від 26.12..2000 року сторони продовжували строк дії договору.
Додатковою угодою № 11 до договору, укладеною між сторонами строк дії договору продовжено до 26.06.2009 року.
Отже, станом на момент розгляду справи, договір є діючим.
Ст. 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодо сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.
Відповідно до ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.
З правового аналізу вказаної норми вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.
Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Частиною 6 вказаної статті передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України.
Частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.
Частиною 3 стаття 26 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" передбачено, що на вимогу однієї із сторін, договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
В статті 782 Цивільного кодексу України закріплено, що наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, орендар (відповідач) систематично з червня 2008 року по січень 2009 року порушував умови Договору в частині внесення орендної плати.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що вимога прокурора та позивача про дострокове розірвання договору оренди № 1262 від 26.12.2000року, правомірна та обґрунтована, така що підтверджена матеріалами справи та не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.
Згідно ч.1. ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
За таких обставин, господарський суд вважає позовну вимогу прокурора та позивача щодо виселення відповідача з орендованого приміщення обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене господарський суд вважає позов прокурора задовольнити повністю, оскільки він підтверджується доданими до матеріалів справи доказами та його не спростовано відповідачем.
У відповідності до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита пропорційно задоволених вимог та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 509,525, 526, 530, 546, 548,610,611,612,782,785 Цивільного кодексу України, статтями 188,193,198,232,284,285,291,343 Господарського кодексу України, ст. ст. 18, 26 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" статтями 1, 4, 12, 33, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України -
Прийняти до розгляду уточнення прокурора та позивача до позовної заяви (вх. № 13418 від 13.05.2009 року, № 5098 від 20.05.2009 р.).
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Розірвати договір № 1262 оренди нежитлового приміщення (будівлі) , укладений 26 грудня 2000 року між Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради та Закритим акціонерним товариством „Енргопромзв'язок”.
Виселити Закрите акціонерне товариство „Енргопромзв'язок”, код 24125864 (адреса: 61030,м. Харків, вул.. Біологічна,17, р/р 2600501080 в ХФ АБ „Приват Ексел”, МФО 350482) з займаного нежитлового приміщення, за адресою: м. Харків, пров. Соляніковський, 4, літ. В-2, площею 139,7 кв.м та передати не житлові приміщення та передати вказане приміщення Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (ідентифікаційний код 14095412; адреса: 61003, м. Харків, майдан Конституції, 16).
Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Енргопромзв'язок”, код 24125864 (адреса: 61030,м. Харків, вул.. Біологічна,17, р/р 2600501080 в ХФ АБ „Приват Ексел”, МФО 350482 на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (ідентифікаційний код 14095412; адреса: 61003, м. Харків, майдан Конституції, 16, р/р 37325007002208, код банку 851011, ГУДКУ у Харківській області) 8142,75 грн. заборгованості з орендної плати та 579,06 грн. пені.
Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Енргопромзв'язок”, код 24125864 (адреса: 61030,м. Харків, вул.. Біологічна,17, р/р 2600501080 в ХФ АБ „Приват Ексел”, МФО 350482) на користь Державного бюджету України (одержувач управління Державного казначейства у м. Харкові Головного управління Державного казначейства України у Харківській області, код ЄДРПОУ 24134490, рахунок № 31110095700002, код бюджетної. класифікації доходів 22090200, символ звітності банку 095, банк Головне управління Державного казначейства України у Харківській області, МФО 851011) 187 грн. державного мита.
Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Енргопромзв'язок”, код 24125864 (адреса: 61030,м. Харків, вул.. Біологічна,17, р/р 2600501080 в ХФ АБ „Приват Ексел”, МФО 350482на користь держбюджету України ,одержувач коштів - УДК у м. Харкові, № рахунку 31213259700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050000, символ звітності банку 259, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011 - 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати накази після набрання судовим рішення законної сили.
Суддя Аюпова Р.М.
Повний текст рішення 25 травня 2009 року.