83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
25.05.09 р. Справа № 28/51
Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.
при секретарі судового засідання Кондратьєвій К.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи
за позовом Приватного підприємства “СЕБ-Фармація”, м.Київ, ЄДРПОУ 21577761
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Медфармсервіс плюс”,
м. Донецьк, ЄДРПОУ 36010928
Про стягнення 4964 грн. 03 коп.
Представники:
Від по?зивача: не з'явився
Від відповідача: Тарнавський Ю.М. на підставі довіреності б/н від 01.12.2008р.
Приватне підприємства “СЕБ-Фармація”, м. Київ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Медфармсервіс плюс”, м. Донецьк, про стягнення 4964 грн. 03 коп., у тому числі: основний борг в сумі 4617 грн. 32 коп., інфляційні витрати в сумі 191 грн. 91 коп. та пеня в розмірі 154 грн. 80 коп.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір № 211/08 від 02.10.2008р., видаткові накладні № 53459 від 08.12.2008 р., № 53746 від 15.12.2008р., довіреності на отримання ТМЦ.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 25.03.2009р. порушив провадження у справі № 28/51 та призначив її розгляд на 21.04.2009р.
Від відповідача 21.04.2009 р. та 12.05.2009р. надійшли клопотання про перенесення слухання справи на іншу дату. Клопотання відповідача судом були задоволені.
Відповідно до клопотання про зміну позовних вимог № 267 від 28.04.2009р. позивач збільшив позовні вимоги та просить суд стягнути на користь Приватного підприємства “СЕБ-Фармація”, м.Київ суму основного боргу в розмірі 4617 грн. 32 коп., індекс інфляції в розмірі 301 грн. 25 коп., пені в розмірі 368 грн. 12 коп., збитків в розмірі 477 грн. 16 коп. Докази направлення заяви наявні в матеріалах справи. Суд приймає до уваги дане клопотання та розглядає збільшені позовні вимоги.
12.05.2009р. до канцелярії господарського суду Донецької області надійшов відзив на позовну заяву № 01/74 від 12.05.2009р., в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог Приватному підприємству “СЕБ-Фармація”, м.Київ в зв'язку з їх необґрунтованістю.
Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:
Позивач, Приватне підприємства “СЕБ-Фармація”, м. Київ, та відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Медфармсервіс плюс”, м. Донецьк, уклали договір №211/08 від 02.10.2008р. (далі-договір), відповідно до умов якого позивач (далі - продавець) зобов'язався поставити лікарські засоби (далі - товар), зареєстровані в Україні, а відповідач (далі - покупець) прийняти їх і оплатити в термін, зазначений у накладній. Кожна накладна є невід'ємною частиною даного договору.
Пункт 3.1. договору передбачає, що продавець передає товар покупцю за цінами, передбаченими в накладних.
Загальна сума договору складає сумарну вартість відвантаженого товару за видатковими накладними протягом періоду дії даного договору (п. 3.2. договору).
Згідно з п. 8.1, який викладений в протоколі розбіжностей від 17.10.2008р. до договору № 211/08 від 02.10.2008р. договір вступає в силу з моменту підписання дійсного протоколу розбіжностей і діє на протязі 3-х років.
Відповідно до п. 4.2 замовлення на придбання партії товару, може бути оформлене шляхом надіслання продавцю відповідних листів або заявки, зробленої по телефону в усній формі.
Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
За своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки.
Відповідно до п.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що позивачем на адресу відповідача згідно з видаткових накладних № 53459 від 08.12.2008 р., № 53746 від 15.12.2008р. був поставлений товар на загальну суму 6617 грн. 32 коп. В зазначених видаткових накладних є посилання на договір № 211/08 від 02.10.2008р.
Факт отримання відповідачем вказаного товару підтверджується печаткою та підписом уповноважених представників Товариства з обмеженою відповідальністю “Медфармсервіс плюс”, м. Донецьк на зазначених видаткових накладних, який діяв на підставі довіреностей на отримання ТМЦ № 94 від 09.12.2008р., № 99 від 16.12.2008р.
Відповідно до п. 5.2 протоколу розбіжностей до договору порядок оплати: із відстрочкою платежу 30 календарних днів, із дня фактичної поставки, яка вказана в накладній.
За приписом ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає виконання зобов'язань сторонами належним чином, тобто відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства і у строки, передбачені сторонами чи законом.
В позовній заяві позивач зазначив, що відповідач частково погасив борг за поставлений позивачем товар, а саме, як встановлено судом, в розмірі 2000 грн. 00 коп., що підтверджується випискою з банку від 04.02.2009р.
Таким чином, судом встановлено, що заборгованість на яку посилається позивач в позовній заяві виникла в рамках договору № 211/08 від 02.10.2008р. згідно з видатковими накладними, наявними в матеріалах справи, на загальну суму 4617 грн. 32 коп.
Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Заперечення відповідача щодо невірно вказаної позивачем суми заборгованості судом до уваги не приймаються, оскільки відповідач не надав докази перерахування на рахунок позивача суми боргу в розмірі 4617 грн. 32 коп.
Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.
Таким чином, судом встановлено, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 4617 грн. 32 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 4617 грн. 32 коп. обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.
Суд розглядає справу в контексті всіх заявлених позовних вимог з урахуванням клопотанням № 267 від 28.04.2009р., оскільки їх (вимог) сумісне висування не суперечить приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України - вимоги є однорідними, пов'язані наданими доказами та підставами виникнення, а їх сумісний розгляд не перешкоджає з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та не утруднює вирішення спору, а, навпаки, сприяє дотриманню принципу процесуальної автономії, та у повній мірі узгоджується із гарантованим ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., правом на ефективний судовий захист.
Водночас, згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення збільшити розмір заявлених вимог.
Позивачем відповідно до клопотання про зміну позовних вимог № 267 від 28.04.2009р., заявлено вимоги про стягнення з відповідача відповідно до п.7.1. договору пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожен день прострочення в сумі 368 грн. 12 коп. за період з 08.01.2009р. по 30.04.2009р.
Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України одним із правових наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки.
Згідно з ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами п. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 7.1. договору передбачено, що покупець у випадку несвоєчасної оплати отриманого товару повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, пеню. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і становить подвійну облікову ставку Національного банку України.
За таких обставин, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені суд вважає вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в сумі за період з 08.01.2009р. по 30.04.2009р. є такими, що підлягають задоволенню.
Також, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні витрати в сумі 301 грн. 25 коп. за період з січня 2009р. по березень 2009р.
Відповідно до частини другої ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат, а також приймаючи до уваги той факт, що мало місце прострочення виконання основного зобов'язання, позовні вимоги Приватного підприємства “СЕБ-Фармація”, м. Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю “Медфармсервіс плюс”, м. Донецьк про стягнення інфляційних витрат в сумі 301 грн. 25 коп. за січень 2009р. по березень 2009р. є такими, що також підлягають задоволенню.
Крім того, позивач заявив про стягнення збитків в розмірі 477 грн. 16 коп., що складаються з відрядних витрат, а саме суми проїзду та добових.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з приписами ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Відповідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Виходячи з цього, саме позивач повинен довести, що збитки були заподіяні діями відповідача, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та спричиненням збитків і розмір відшкодування.
Але протиріч зазначених норм права позивач не представив суду доказів оплати представнику позивача, який приймав участь в судовому засіданні, добових. Крім того, в проїзних документах, наданих суду в якості доказів проїзду із Києва до Донецька та із Донецьку до Києва не зазначено, що саме представник позивача здійснював проїзд за цими документами.
Тобто позивачем не надано суду доказів понесених витрат.
За таких обставин, суд відмовляє у задоволені вимог позивача в частині стягнення збитків в розмірі 477 грн. 16 коп.
В порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно задоволених вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 4-3, 20, 22, 33, 49, 77, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги Приватного підприємства “СЕБ-Фармація”, м. Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю “Медфармсервіс плюс”, м. Донецьк задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Медфармсервіс плюс” (83054, м.Донецьк, вул. Поліграфічна, 1, ЄДРПОУ 36010928, п/р №26006301004425 в Донецькій філії ВАТ “ВТБ Банк”, МФО 335571) на користь Приватного підприємства “СЕБ-Фармація” (02090, м. Київ, вул. Бутлерова Академіка, 2, ЄДРПОУ 21577761, р/р №2600701284705 в „Укрексімбанку”, м.Києва, МФО 322313) заборгованість в сумі 4617 грн. 32 коп., пені в сумі 368 грн. 12 коп., інфляційні витрати в сумі 301 грн. 25 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 93 грн. 56 коп. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 108 грн. 23 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В судовому засіданні 25.05.2009р. оголошено повний текст рішення.
Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його оголошення.
Рішення може бути оскаржено через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня підписання або в касаційному порядку протягом 1 місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя Курило Г.Є.